2. Коректура та її роль у виробничому процесі.

Журнальне видання посідає проміжне місце між книжко­вим і газетним і за обсягом, і за періодичністю, і за техно­логією редакційно-видавничої підготовки: з одного боку, у журналі друкується не настільки «гаряча» інформація, не такі високі, як у газеті, темпи випуску продукту, а значить є більше часу на проведення коректури і, відповідно, вища її якість. А з іншого боку, журнал — це відносно невелике за обсягом видання, з визначеною періодичністю (щотижневий журнал; щомісячний; квартальник), широким колом авторів. Тому журнальна коректура синтезує риси книжкової та газетної, у чому пересвідчимося, розглянувши нижченаведену схему.

Статус коректора і коректорату.

Вище вже йшлося про універсалізацію функцій видавничих працівників у сучасній практиці. Журнальна коректура – красномовне тому свідчення: саме в журналах здебільшого об'єднують посади літературних редакторів і коректорів. Зрозуміло, під назвою «літературний редактор».

У книжкових видавництвах є більше часу на опрацювання коректури, тому видавці йдуть на окреме коректорське читання. А в газеті, навпаки, занадто мало часу, щоб пере­класти на одні плечі роботу редактора і коректора. Інша справа – журнал: обсяг коректурних відбитків і терміни їх опрацювання уможливлюють універсалізацію. Причому, як зауважують окремі з таких «універсалізованих» працівників редакцій, вони намагаються читати коректуру поетапно: за першим опрацюванням вчитуються у зміст, а за другим — перевіряють правопис і технічні параметри складання. Відтак, намагання розмежовувати процеси редакторського і корек­торського читання почасти можна спостерегти.

Кількість задіяних у випуску журналу згаданих «універ­салів» не є великою: в середньому два-чотири. Якщо ж часо­пис все-таки залишив «чистого» коректора, то, як правило, йдеться про одну штатну одиницю. Отже, в сучасних журналь­них виданнях термін «корек горат» не завжди актуальний.

Крім роботи у даному журналі, коректори (чи б пак, літе­ратурні редактори) зазвичай підробляють у книжкових ви­давництвах чи інших ЗМІ. Адже робочий місяць у них наван­тажений нерівномірно.

Аритмічність і визначеність графіка роботи.

Як відомо, більшість вітчизняних журналів здебільшого мають статус щомісячника. Через те у роботі співробітника, що читає коректуру, виникають періоди більшої і меншої ви­робничої активності. Після виходу числа у відділах розпочи­нається збір та редакторське опрацювання за змістом нових матеріалів. Коректор на цьому етапі, зрозуміло, не має вели­кого навантаження. Проте, чим ближче за графіком до випус­ку нового числа, тим все більше і більше у нього роботи. Нарешті, приблизно за тиждень до здачі, настає справжній пік – обсяг і темпи коректорського читання на цьому етапі уподібнюються до газетної коректури.

Тож, як бачимо, з одного боку, журнальна коректура ха­рактеризується аритмічністю, а з іншого – вона затиснута в рамки графіка здачі журнальних чисел. Адже коректор зобов'язаний вчасно надати вичитані відбитки, щоб редак­ція могла виготовити фотоформи і, відповідно до угоди з поліграфічним підприємством, передати їх на виробництво.