V закономірності появи і розвитку професійних стосунків з їх відображенням у моралі сприяють
розумінню змісту лікарської етики й моралі. Хворий, коли звертається до лікаря, стає об'єктом професійного впливу. Треба пам'ятати, що у професійному відношенні лікар має справу з об'єктом найвищого ступеня складності — людиною. Розмаїття чинників, котрі визначають початок, перебіг і кінець будь-якої хвороби, кожний раз ставить перед лікарем виключно важку гносеологічну (пізнавальну) задачу, котру він повинен розв'язати протягом короткого часу. Медична наука, яка розкриває закономірності патологічних процесів, на їх основі визначає засоби та методи лікування, — фундамент діяльності лікаря. Без об'єктивно істинних знань ця діяльність, навіть за умови збереження моральних принципів, є не професійною. Лікар повинен володіти такими якостями, як спостережливість і проникливість, розвинуте клінічне мислення, професійна наполегливість і пристрасність тощо.
Людина не тільки дуже складний, а й найцінніший об'єкт впливу, тому що вона є особистістю. Через це стосунки лікаря і хворого передусім особистісні, суб'єктивні, тобто соціальні. Соціальна функція медицини позначається на суб'єктивних відносинах і виявляється у моральній свідомості як норма, яка вимагає підкорення інтересів лікаря інтересам суспільства через ставлення до хворого.
Довіряючись лікарю, хворий чекає від нього прояву вищих моральних якостей, хоче бачити в лікареві зосередження моральних чеснот і насамперед співчуття, виключну сумлінність та самодисципліну, чесність і високу майстерність, вправність, серйозне ставлення до своєї справи і здатність до самозречення. І іаявність цих якостей є моральною гарантією, основою для довіри й авторитету.
Лікар має ставитися до хворого не як до людини взагалі, а як до особистості. Інакше гуманізм є лише принципом, а не реальним вчинком. Отже, лікарський гуманізм — цілком конкретний, реальний гуманізм. Щодо моралі як суті, то маємо тут деяку однозначність, не залежну від обставин. Вона нібито забезпечує "надійність" лікаря у його стосунках з людьми (здоровими і хворими) безпосередньо на робочому місці й у побуті, визначає всі етичні принципи його. Починаючи спілкування з хворим, лікар зобов'язаний сконцентрувати на ньому свою увагу, нібито забувши про себе, цілком підкоривши розум, волю, знання й досвід справі збереження життя, полегшення страждань, відновлення здоров'я.
Гуманізм лікаря збігається з соціальною функцією медицини і втілений у моральній ідеї та почуті ях. Він виявляється в активному, вільному прагненні присвятити себе хворим і, долаючи труднощі, використати усі можливості для відновлення та охорони здоров'я, не спричиняючи у той самий час діями і словами додаткових страждань. |
Білет № 5
Сутність філософських проблем. Основне питання філософи, центром філософських пошуків є людина зі своїми прагненнями - "людина і світ". Людина співвідносна зі світом через свідомість, мислення. Головним, основним питанням філософії є питання про відношення свідомості до буття, духу до природи матерії. Напрями філософії: 1)Монізм - виходить з визнання єдиного початкового світу (дух - свіідосість є його початком). Напрям ідеалізму. Природа - творіння духу: ідеї Платона, Канта, Ге^еля. Неопозитивісти: Л. Рассел. 2)Матеріалізм - природа породжує свідомість. Філософи Мілетської школи: Фалес Мілетський, Епікур, Ф. Бекон, Т. Гоббс, Д. Дідро, Гельвецій, Гольбах. Матеріалісти - атеїсти, гостро критикували релігію. Людвіг Феєрбах почав критику християнства у 19 столітті своєю книгою "Сутність Християнства". ЗЩуалізм. Два рівноцінних початки світу. Природа і дух. Ідея, свідомість та
матерія. Сповідував Рене Декарт. 4)Плюралізм - багато початків світу. Сповідував Лейбніц, його "Вчення про монади".
Дайте характеристику філософським поглядам Аристотеля.
Аристотель давньогрецький філософ, учень Платона, однак він піддав критиці вчення Платона про ідеї, показав суперечливий характер запевнює свого вчителя про те що сутність речей може бути поза самими речами. Десь у світі надчуттєвих ідей ,при цьому Аристотель казав: «Платон і істина мені дорогі однак священний обов'язок велить віддавати перевагу істині». Він зробив великий внесок в розвиток філософії, логіки. Вперше ставить питання про класифікацію наук, був засновником психології. У своєму трактаті « Про душу » розглядає питання сприйняття пам'яті душі. Він вперше аналізує форми вартості, зробивши таким чином внесок у розвиток економічних відносин у суспільстві.
Між Платоном і Аристотелем була дискусія з питання про те, що таке людина, яка її сутність. Платон, визначаючи людину говорив, що це двонога тварина без пір'я. Для того, щоб наочно спростувати ствердження Платона, Аристотель спіймав півня, обскуб, пустив його перед кабінетом Платона і сказав: « Дивись, ось твоя людина!» Аристотель у дискусії Платона зазначав, що людина - політична тварина. Визначення людини Аристотелем значно глибше, ніж Платона, адже воно акцентує увагу на суспільній сутності людини.
Філософія сестринської справи.
Філософія сестринської справи є складовою частиною загальної філософії і уявляє собою систему поглядів на взаємовідносини між сестрою, пацієнтом, суспільством та навколишнім середовищем. Вона заснована на загальнолюдських принципах етики і моралі. В центрі цієї філософії є людина.
Основними принципами філософії сестринської справи є повага до життя, гідності та прав людини. Реалізація принципів філософії сестринської справи залежить від взаємодії медичної сестри та суспільства. Ці принципи передбачають: відповідальність медичної сестри перед суспільством ( в тому числі і перед пацієнтом) та відповідальність суспільства перед медсестрою. Суспільство визначає важливість ролі сестринської справи в системі охорони здоров'я, регламентує та заохочує медсестер до плідної праці шляхом видання законодавчих актів з метою якісного здійснення сестринського процесу ( процесу догляду за пацієнтом ).
Сестринська справа є наукою та мистецтвом, яке несе відповідальність за процес догляду за пацієнтами і є конкретним носієм милосердя. Обов'язки медсестри включають в себе повагу до пацієнтів та право їх на самостійність. У відповідності з цим, вона діє завжди виходячи з принципів: не нашкодити, зробити добро, вміти співпрацювати та бути відданою як професії, так і пацієнту. Потреба в сестринському догляді універсальна, вона необхідна людині від народження до смерті.
Згідно міжнародної домовленості, філософія сестринської справи базується на чотирьох основних поняттях, а саме:
о пацієнт;
о сестринська справа;
о навколишнє середовище;
о здоров'я;
Медсестринська етика - набір принципів, який відокремлює правильну поведінку медичної сестри від неправильної. Медична сестра, поділяючи прийняту філософію сестринської справи, приймає на себе слідуючі етичні обов'язки :
о говорити правду; - робити добро; о не робити шкоди; о поважати права пацієнта;
о поважати обов'язки колег, як членів медичної бригади; о дотримуватись слова;
о поважати право (пацієнта) на самостійність.
Етичними здобутками, які визначають мету медичної сестри в роботі є:
о професіоналізм; о здоров'я; о незалежність;
о безпечне навколишнє середовище; о людська гідність; о турбота (догляд ).
Доброчесність ( професіоналізм) - визначають особистими якостями, котрими повинна володіти кваліфікована медична сестра:
о знання; о вміння; о милосердя; о співчуття та жалість; о терпіння; о цілеспрямованість.
Якщо людина вибирає професію медичної сестри, вона повинна зрозуміти обов'язки медсестри, дотримуватись цих обов'язків та здобутків, на яких ґрунтується філософія сестринської справи.
Білет № 6
Чим відрізняється філософський світогляд від інших типів світогляду?
Принципова відмінність філософського світогляду від інших типів світогляду полягає в тому, що він заснований на розумі, тоді як релігія на вірі, міфологія на страхові. Релігія та міфологія оперують чуттєвими образами, філософія абстрактними поняттями і філософія цілком позбавлена функції та засобів соціального контролю.
Міфологію та релігію індивідуум приймає в готовому вигляді, часто несвідомо та примусово, особиста творчість при цьому відсутня. Філософія ж є справою особи, вона ґрунтується на засадах свободи, що правда Марксистсько - Ленінська філософія, будучи в СРСР ідеологією, виконувала функцію соціального контролю і примусово нав'язувалася.
Розкрийте філософські джерела теоцентризму.
Теоцентризм - принцип, згідно з яким єдиний Бог проголошується абсолютним началом і центром всесвіту, що зумовлює собою буття і смисл існування всього живого.
Характерною особливістю середньовічного світогляду є теоцентризм. Античність не знала ідеї потойбічного стосовно реального світу Бога. Вважалося, що боги, як і люди, живуть в єдиному для всіх космосі. Середньовіччя по іншому мислило і Бога і світ. Бог творить світ з нічого. Він абсолютно перший істинне буття. Природа, як творіння Бога, втрачає свою самоцінність. Вона виступає тільки символом чи знаком божественної премудрості адресованим людині. Відношення Бога і природи мислиться в категоріях справжнього і несправжнього буття: Бог єдиний, неподільний, незмінний; природа множинна, подільна, але існує завдяки Богові.
Сестринська етика Та деонтологія.
Сестринська етика - це моральні аспекти сестринської справи, які є складовою частиною сестринської справи і знаходяться у самому серці професійного покликання медичної сестри. Сестринська етика ґрунтовно пов'язана з історичними аспектами сестринської справи, функціональними обов'язками та положеннями про медичну сестру, її соціальним становищем та теоретичними концепціями, які є ґрунтовними у сестринській справі.
Існують визначення певних термінів( згідно « Лемон » ВООЗ, 1996):
мораль - принципи, цінності та норми, яких людина дотримується в своєму повсякденному житті та поведінці;
етика - вивчення цих принципів, цінностей та норм; принципи - основні та базові точки зору;
цінності -думка відносно того, що є добрим та справедливим, а тому підлягає виконанню;
норми - правила поведінки, відображення цінностей.
Сестринська етика бачить свою відмінність від медичної етики в цілеспрямованій направленості своєї діяльності по професійному догляду за пацієнтами, який дає медсестрі незалежність в роботі поруч з лікарями. Ці два способи діяльності ( сестри і лікаря ) є різними і здійснюються у різних умовах. Саме цьому обов'язки сестер відрізняються від обов'язків лікаря і етичні питання проявляються по різному.
Е. Вапсітап ( 1985 ) визначає слідуючі функції або мету етичних норм сестринської справи:
Надати інформацію суспільство про те, що сестри розуміють та приймають довіру та відповідальність, які їм надаються.
Визначити дії медсестер по відношенню до пацієнта, колег по роботі, до сестринської професії та до суспільства в цілому.
Частиною сестринської етики є деонтологія. Цей термін вперше був застосований Кантом і походить від грецького слова « <Зеоп », який визначає те, що повинна робити людина. З точки зору сестринської етики деонтологія розглядає проблеми, які відповідають на питання, як повинна себе вести медична сестра у конкретних ситуаціях, котрі виникають під час її професійної діяльності.
Білет № 7 Чому філософія не може бути ідеологією?
Суб'єктом філософії є не маси, не політичні партії, а окрема особа. Духовне вдосконалення особи є основним завданням філософії, саме через особу філософія виходить на суспільство і соціальні проблеми. Філософія за своєю суттю спрямована на утвердження демократичного суспільства, побудованого на засадах свободи особи і пошанування загальних принципів співжиття вільних людей.
В утвердженні і функціонуванні громадянського суспільства їй належить особлива роль. Вона покликана розробляти принципи, на основі яких відбувається легіталізація державної влади і права, утверджується соціальна справедливість, досягається громадянська злагода, формуються загальнолюдські цінності.
Що зближує Августина Блаженного і Платона?
Августин Блаженний пристосував Платонізм для розбудови християнської теології. На його думку світ ідей Платона є не що інше як думки Бога, що передують акту створення світу . В Бога ідеї передують речам, в людині вони слідують за речами. Пізнаючи речі людина проникає в думки Бога.
В такий спосіб теологи поєднали релігійну доктрину створення світу Богом і концепцію Платона .
Сучасні теорії медицини і охорони здоров'я
Знання сучасних теорій медицини і охорони здоров'я дозволяє уникати помилкових положень при оцінці дії чинників навколишнього і соціального середовища на здоров'я людини. Окремі теорії умовно можуть бути росподілені на 2 групи.
Теорії народонаселення і охорони здоров'я (переважно соціологизаторские, натуралістичні): мальтузіанство, неомальтузіанство, теорія "оптимуму населення", расизм, патерналізм, євгеніка (расова гігієна); социал-дарвінізм, органічна теорія Г. Спенсера, соціальна екологія; теорія "хвороб цивілізації" і соціальної дізадаптаціі; теорія конвергенції в охороні здоров'я; теорія чинників; теорія "порочного круга", убогості і хвороб. Ця група включає теорії народонаселення і охорони здоров'я, які зв'язані з такими поняттями, як єство демографічних явищ, особливо відтворювання населення, політика охорони здоров'я, розвиток
суспільної охорони здоров'я.
Теорії медицини: патології (медико-біологічні, псіхологізаторские)
теорія "стресу" і загального синдрому пристосовування Г. Селье; фрейдизм, неофрейдизм; психоаналітична психосоматика; неогиппократизм; біотипологія. Ця група об'єднує теорії про єство патологічних процесів, медико-біологічних і соціально-психологічних станів.
Білет № 8
Які ви знаєте суспільні функції філософії ?
Філософія виконує найрізноманітніші суспільні функції, що і забезпечує її буттєвих ось уже понад 2500 років. Серед них:
світоглядна функція. Пов'язана перед усім із системним абстрактно - теоретичним, понятійним поясненням світу;
загально методологічна функція, що полягає у формуванні загальних принципів і норм одержування знань, її координації і інтеграції;
пізнавальна ( геологічна ) функція, що полягає в поясненні найбільших загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення;
прогностична функція, яка розкриває загальні тенденції ( передбачення) розвитку людини і світу;
критична функція з її принципом « піддавай усе сумніву », виконуючи анти догматичну роль у розвитку знань;
соціальна функція, завдяки якій соціальне буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, а й може зазнавати змін;
гуманістична функція, яка шляхом утвердження позитивного сенсу і мети життя, формування гуманістичних цінностей та ідеалів виконує роль інтелектуальної терапії;
освітня функція пов'язана з впливом філософи на свідомість людей.
Чому саме Августин Блаженний є автором розуміння часу як однолінійної
перспективи?
Певний інтерес представляє концепція Августина Блаженного на противагу циклічним уявленням про час характерними для греко - римської культури, Августин Блаженний розвинув лінійну концепцію. Історія має початок (створення світу), кульмінацію (пришестя Христа) і майбутній кінець (друге пришестя і страшний суд).
І хоч така концепція визиває кінець історії, однак, розуміння історії як єдиного, сповненого смислом процесу сприяло пробудженню історичної свідомості стараннями. Августин в європейській культурі утверджував розуміння часу як однолінійної перспективи, що йде з
майбутнього через сучасне в минуле. Августин у «Сповіді» відкрив новий предмет дослідження - переживання людини, внутрішню духовну особу. Греки не знали сфери внутрішніх переживань як чогось самостійного. Для них особа виявляла себе через діло з моменту, коли зовнішня діяльність стала регламентованою, коли релігія загострила моральні почуття , самі помисли, пороги душі почали сприйматися як дія.