XIX століття, коли стало загальновизнаним, що людина - продукт біологічної еволюції, центральним для всієї антропологічної проблематики стало питання

про основну відмінність від високоорганізованих тварин та про наукове пояснення цієї відмінності. Поведінка тварин являє собою одну з форм функціонування їхнього організму - структура організму детермінує потреби тварин та програми їхньої поведінки. Усяка тварина народжується наділеною багатим набором ІНСТИНКТІВ. ВОНИ заздалегідь забезпечують її пристосування до певних умов існування. Це обмежує індивідуальний

варіант поведінки тварин. Вони генетично пов'язані' з видовим гіНІЇІМЙМ ЗМЩ/З, І ЖОДІЇЗ потреба не навчить тварин поводитися інакше. З людиною не так: нікому не вдавалося відшукати амплуа Хомо сапієнс. Люди, що належать до різних верств, поводяться по-різному. Місце генетичних інструкцій в людині займають норми, місце спадковості - наслідування та перехідність. У більшості антропологічних, етнографічних та соціальних теорій специфічне для людини нормативно-перехідне програмування людини зветься культурою. Вона є тим найважливішим середовищем, що формує поведінкове амплуа людини. Суспільство людей відрізняється від природно об'єднаних тварин заснованих на єдності культурних норм. Суспільства нема там, де нема культури, себто надприродної нормативно-цілісної системи, що регулює індивідуальну поведінку. Це один з найважливіших висновків сучасної антропології.

Культура є результатом розвитку суспільства. Людина відрізняється від тварин культурою, свідомістю тощо. Людина - істота моральна, вільна. Люди виробляють засоби для існування. Як показують сучасні дослідження, антропогенез та соціогенез є єдиним за своєю природою процесом, що тривав протягом 3, 5 мільйонів років. Релігійна гіпотеза: людину створив Бог, але навіть він потребував матерії.

Назвіть основні ознаки середньовічної філософії.

Специфічною формою філософії середньовіччя була схоластика, яка вважала, що вірі належить першість над розумом. Для неї характерними були сліпа віра в авторитети, догматизм, бездумне заучування і запам'ятовування прописних істин, відрив від життя.

Схоластики проводили дискусії з питань, які не мали ніякого значення ні для науки, ні для практики. Наприклад, багато років вони дискутували з питання про те, чи є у кота очі, чи немає замість того, щоб спіймати тварину і подивитися, чи є у неї очі. Однак, це схоластів не цікавило.

Великим схоластом середньовіччя був Фома Аквінський (XIII ст.). Було б не вірнр вважати, що середньовічні філософи займалися лише пустопорожніми проблемами. У середньовічній філософії було поставлено питання про взаємовідносини загального і одиничного. Це одне із найскладніших філософських питань, яке ставив і не зміг розв'язати Аристотель. Проблема взаємовідношення одиничного і загального була предметом дискусій між номіналізмом і реалізмом.

Номіналісти вважали, що первопричин ним є одиничні речі, загальне — це імена, які ми присвоюємо одиничним речам. А реалісти навпаки вважали, що загальне передує одиничному.

Філософська концепція людини. Проблема антропосоціогенезу.

з 2-ї половини