Стилі мислення в поведінці (ознаки для експрес-діагностики)

Синтезатор

Зовні виглядає зухвалим, скептичним, наче забавляється; може здаватися неуважним (ніби щось обмірковує), але насторо­жується, коли з кимось чи з чимось не згодний.

Схильний говорити: «А що, коли...?», «З іншого боку...», «Зовсім необов'язково повинно бути так».

Часто використовує ввідні словосполучення, означальні при­кметники і конструкції.

Тон: саркастичний; зондувальний; скептичний; можуть зву­чати ноти незгоди, суперечки і виклику.

Схильний виражати і пропонувати іншим альтернативні, опо­зиційні думки, концепції, теорії; запрошує до міркування, заува­жує і вказує на суперечності, недоречності.

Одержує задоволення від теоретичних, філософських, інте­лектуальних дискусій.

Не любить розмов, що здаються спрощеними, поверхово-ввіч­ливими, фактоцентричними, нудними, приземленими, «світськими».

У напруженому стані жартує.

Соціальні стереотипи: «Порушник спокою», «Баламут», «Завзя­тий сперечальник».

Ідеаліст

Зовні виглядає уважним, розуміючим; підбадьорлива, підтри­муюча посмішка, часті кивки головою на знак згоди; гарний вер­бальний зворотний зв'язок з партнером.

Схильний говорити: «Як Вам здається?..», «Мені здається, що...», «Чи не думаєте Ви, що?..», використовувати непрямі запи­тання, допоміжні засоби для досягнення згоди.

Тон: розпитуючий; підбадьорюючий; налаштовуючий на бесіду; може здаватися невпевненим, розчарованим, скривдженим або ж обуреним.

Виражає і пропонує іншим співчуття, турботу про благо людей, розуміння з приводу людських цінностей, цілей і завдань діяльності.

Одержує задоволення від обговорення людей і їхніх проблем на рівні емоцій.

Не любить розмов, що здаються занадто фактоцентричними, обмеженими рамками наявних даних, «дегуманізованими»; від­критих конфліктів, якщо тільки вони не торкаються питань моральності чи турботи про людей.

У напруженому стані виглядає скривдженим.

Соціальні стереотипи: «Вихований», «Мила людина», «Жаліс­ливий».

Прагматик

Зовні виглядає відкритим, товариським; часто багато жартує, легко встановлює контакт з іншими; швидко погоджується.

Схильний говорити: «Мені це підходить», «Я купую це» (амери­канський варіант), «Зараз ми зробимо це так, а там подивимося...»

У мовленні використовує приклади прецедентів, ілюстрації, стереотипні фрази, що виражають суспільну думку.

Тон: захоплений; погоджувальний; може здаватися нещирим, лицемірним.

Часто виражає і пропонує іншим нескладні ідеї; короткі власні приклади для пояснення думки.

Одержує задоволення від пожвавленого обміну думками, «моз­кової атаки» з приводу тактичних питань.

Не любить розмов, що здаються сухими, нудними, занадто сер­йозними, позбавленими гумору, чи теоретичних, філософських, аналітичних, «погрузлих в зайвих дрібницях».

У напруженому стані виглядає нудьгуючим, людиною, якій усе набридло.

Соціальні стереотипи: «Політик», «Політикан», «Шустрий».

Аналітик

Зовні виглядає холодним, замкнутим, здається, що з ним важко встановити контакт і взаєморозуміння; через недолік зворотного зв'язку з партнером може справляти враження людини, яка не слухає.

Схильний говорити: «Існує положення (закон), відповідно до якого...», «Якщо подивитися на це з погляду логіки...», «Якщо піді­йти до цього науково...», використовувати довгі, дискурсивні, пра­вильно побудовані речення.

Тон: сухий, дисциплінований; може здаватися твердим, упер­тим, таким, що дотримується заздалегідь заготовлених чи обгово­рених позицій.

Схильний виражати і пропонувати іншим загальні правила; конкретні, підтверджуючі дані; докладний, повний опис справ і подій.

Одержує задоволення від спланованого, раціонального аналізу і вивчення суттєвих питань.

Не любить розмов, що здаються ірраціональними, позбавле­ними логіки, безцільними, чи занадто споглядальними, «нетради­ційними», вільними від умовностей; «недоречні» жарти і гумор. У напруженому стані замикається, уникає людей.

Соціальні стереотипи: «Робот», «Зануда», «Придира».

Реаліст

Зовні виглядає прямим, правдивим, переконливим; часто згоду чи незгоду виражає невербальними засобами (мімікою, поглядом, жестом, позою).

Схильний говорити: «Для мене очевидно...», «Усім відомо, що...», «Давайте дотримуватися фактів», використовувати ясні, стислі, чіткі формулювання.

Тон: прямий, відвертий, упевнений, позитивний; може здава­тися догматичним і зарозумілим, владним, що не допускає запе­речень.

Часто виражає і пропонує іншим думки, фактичні характерис­тики, короткі уїдливі анекдоти, саркастичні зауваження.

Одержує задоволення від короткого, прямого і відвертого, фактологічного обговорення поточних невідкладних справ.

Не любить розмов, що здаються занадто теоретичними, сенти­ментальними, суб'єктивними, марними, «просторікуватими».

У напруженому стані збуджується.

Соціальні стереотипи: «Лідер», «Твердолобий», «Хват».

Методики дослідження уяви

Дослідження індивідуальних особливостей уяви

Мета дослідження: визначення рівня складності уяви, сту­пеня фіксованості уявлень, гнучкості або ригідності уяви, ступеня її стереотипності чи оригінальності.

Матеріал та обладнання: три аркуші паперу розміром 10 х 16 см без клітинок чи ліній, олівець і секундомір. На першому аркуші посередині зображено контур кола діаметром 2,5 см; на другому аркуші, також посередині, зображено контур рівнобіч­ного трикутника з довжиною сторони 2,5 см; на третьому — кон­тур квадрата з довжиною сторони 2,5 см.

Процедура дослідження

Цей дослід проводять як з однією особою, так і з групою. Краще, щоб група була невеликою, до 15 осіб. В іншому разі експеримен­таторові треба пильнувати, щоб ніхто до кінця тестування не роз­мовляв і не показував своїх малюнків іншим.

Тестування проводиться в три етапи. На першому етапі дослі­джуваному дають аркуш із зображеним на ньому контуром кола, на другому — трикутника і на третьому — квадрата. Кожному етапу дослідження передує зачитування інструкції.

Інструкція досліджуваному: «Використовуючи зображений на цьому аркуші контур геометричної фігури, зробіть малюнок. Якість малювання значення не має. Спосіб використання контуру застосовуйте на свій розсуд. За сигналом «Стоп!» малювання при­пиніть».

. Час малювання, який має дорівнювати одній хвилині, на кож­ному етапі експериментатор визначає за допомогою секундоміра.

Після закінчення тестування досліджуваного просять зробити самозвіт, для чого запитують: «Чи сподобалося Вам завдання? Які почуття виникли у Вас під час його виконання?»

Опрацювання результатів і визначення рівнів розвитку уяви, ступеня фіксованості уявлень, гнучкості чи ригідності, а також оригінальності або стереотипності проводяться шляхом зістав­лення змісту й аналізу всіх трьох малюнків.

Визначення рівня складності уяви. Складність уяви конста­тується за найбільш складним із трьох малюнків. Можна корис­туватися шкалою, яка дає можливість встановлювати п'ять рівнів складності.

Перший рівень: контур геоме­тричної фігури використовується як основна деталь малюнка, сам малю­нок простий, без доповнень, і є однією фігурою.

Другий рівень: контур викори­стано як основну деталь, але сам малюнок має додаткові частини.

Третій рівень: контур викори­стано як основну деталь, а малюнок має певний сюжет, при цьому може бути введено додаткові деталі.

Четвертий рівень: контур гео­метричної фігури залишається і далі основною деталлю, проте малюнок — це вже складний сюжет з допов­ненням фігурками та деталями.

П'ятий рівень: малюнок має складний сюжет, в якому контур гео­метричної фігури використано як одну з деталей.

Визначення гнучкості уяви і ступеня фіксованості образів уяв­лень

Гнучкість уяви залежить від фік­сованості уявлень. Ступінь фік­сованості образів визначають за кількістю малюнків, які мають один і той же сюжет.

Уява буде гнучкою, коли фіксованість образів в уявленні не від­бивається в малюнках, тобто всі малюнки виконано на різні сюжети і вони охоплюють як внутрішню, так і зовнішню частини контуру геоме­тричної фігури.

Фіксованість уявлень слабка, а гнучкість уяви середня, якщо два малюнки мають один і той самий сюжет.

Рівні складності уяви.

Ступені фіксованості

Сильна фіксованість образів в уявленні та негнучкість чи ригідність уяви характеризуються за малюнками з одним сюже­том. Якщо всі малюнки мають однаковий сюжет незалежно від рівня їхньої складності — це ригідна уява.

Ригідність уяви може спостерігатися і тоді, коли немає або є слабкою фіксація образів в уявленні, але малюнки виконано виключно всередині контурів геометричних фігур. У цьому разі увага досліджуваного фіксується на внутрішньому просторі контуру.

Визначення ступеня стереотипності уяви. Стереотипність визначається за змістом малюнків. Якщо зміст малюнків типовий, то уява вважається, як і сам малюнок, стереотипною, якщо ж зміст нетиповий, оригінальний — то творчою.

До типових малюнків належать малюнки з такими сюже­тами:

- з контуром кола: сонце, квітка, людина, обличчя людини, голова зайця, циферблат або годинник, колесо, глобус, сні­гова баба;

- з контуром трикутника: трикутник і призма, будинок і дах, піраміда, людина з головою-трикутником чи з таким же тулубом, лист, дорожній знак;

- з контуром квадрата: людина з квадратною головою чи з таким же тулубом, робот, телевізор, дім, вікно, акваріум, серветка, лист.

Ступінь стереотипності можна диференціювати за рівнями. Високий ступінь стереотипності констатується тоді, коли всі малюнки мають типовий сюжет.

Малюнок вважається оригінальним, а уява творчою, коли немає стереотипності, коли всі малюнки виконано на нетипові сюжети.

Аналіз результатів

Отримані результати важливо співвіднести з тим, наскільки досліджуваний був захоплений процесом дослідження та з його установками. З цією метою використовують дані самозвіту.

У першу чергу потрібно звернути увагу на тих, хто має ригід­ність уяви. Вона може бути наслідком пережитих стресів та афектів. Дуже часто, хоча і не завжди, люди, котрі всі малюнки розмі­щують тільки всередині контурів геометричних фігур, мають деякі психічні захворювання. Ці малюнки не обговорюють у групі. Викладач-психолог бере таких осіб на облік і пропонує їм зверну­тися до психологічної служби вузу для спеціального психодіа-гностичного дослідження. При цьому треба скористатися яким-небудь приводом, щоб не травмувати психіку студента передбачуваним діагнозом.

Особи з п'ятим рівнем складності уяви, з якісним виконанням малюнків, в яких немає стереотипності, здебільшого схильні до художньої діяльності (графіка, живопис, скульптура тощо). Ті, що тяжіють до технічних наук, креслення, до логіки чи філософії, можуть зображати певні абстракції або геометричні фігури. На відміну від них, особи з гуманітарною спрямованістю люблять сюжети, пов'язані з різноманітною діяльністю, малюють людей, обличчя чи антропоморфні предмети.

Під час обговорення результатів тестування та складання рекомендацій треба встановити умови, які сприяють переборенню стереотипності, розвитку творчості, і визначити завдання для тре­нування гнучкості процесу уяви.

Дослідження творчої уяви

Мета дослідження: оцінка особливостей творчої уяви.

Матеріал та обладнання: бланк з трьома надрукованими сло­вами, наприклад: капелюх, дорога, дощ; стандартні аркуші паперу, ручка, секундомір.

Процедура дослідження

Цей дослід можна проводити як з однією людиною, так і з гру­пою до 11 осіб, але всім досліджуваним потрібно зручно сидіти, а умови їхньої праці мають забезпечити сувору самостійність вико­нання завдання.

Перед початком досліду кожен учасник отримує бланк з надрукованими на ньому трьома словами. Бланки можна роздати в конвертах або покласти на стіл перед досліджуваними перегор­неними догори, щоб до інструктажу вони не читали слів на них. При тестуванні кожному видаються однакові бланки для можли­вого спрощення подальшого аналізу і порівняння. У процесі дослі­дження пропонується протягом 10 хвилин скласти з трьох слів якомога більшу кількість речень.

Інструкція: «Прочитайте слова, написані на бланку, і складіть з них якомога більшу кількість речень, причому в кожне речення мають входити всі три слова. Складені речення записуйте на аркуші паперу. На виконання завдання Вам дається 10 хвилин. Якщо все зрозуміло, починаймо!»

У процесі дослідження експериментатор фіксує час і після закінчення 10 хв. подає команду: «Стоп! Роботу закінчити!»

Опрацювання та аналіз результатів. Показниками творчості в даному досліді є:

- величина балів за оригінальне та найбільш дотепне речення;

- сума балів за всі речення, придумані за 10 хвилин. Ці показ­ники встановлюються за допомогою шкали оцінки твор­чості.