44. Суб’єкти політичного процесу

Суб’єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа, як учасник політичного процесу виступає у якості громадянина або представника певної групи, володіючи політико – правовою суб’єктністю. Груповим об’єктом політики може бути будь-який елемент соціальної структури, який усвідомлює власні групові інтереси і намагається виразити їх на державному рівні.

45. Політичний процес завжди протікає в контексті конфліктів. В основі політичного конфлікту лежить зіткнення інтересів з приводу поділу влади, політичного керівництва, а також матеріальних ресурсів. В перебігу конфлікту виділяють 4 стадії : передконфліктна, конфліктна, розв’язання конфлікту, післяконфліктна.

46. Політична свідомість та її структура?

Політична свідомість – важлива складова політичної структури. Розрізняють два рівні політичної свідомості. Верхній – це політична ідеологія, тобто система знань і уявлень з точки зору домінуючої системи суспільних цінностей, наприклад, прагнути до демократичного функціонування влади , реального забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Нижній рівень утворює політична психологія , яка визначає поведінку людей. Між обома рівнями існує взаємозалежність. Наприклад, політична культура розвинених суспільств завжди передбачає систему інституціональних і процедурних гарантій від можливого зловживання владою. На політичний процес впливає таке явище, як психологія юрби, у якій людина найчастіше поводиться всупереч своїм переконанням.

47.Політична соціологія.

Політична соціалізація особистості є однією з найважливіших функцій, яку виконує політична культура. Оскільки світ політики зачіпає усіх, кожен член суспільства повинен мати хочаб загальні уявлення про сферу політики та механізму її функціонування, про те, у чиїх руках перебувають важелі управління країною , регіоном, містом , хто приймає рішення, несе відповідальність. Засвоюючи та інтегруючи в себе пануючу в даному суспільстві політичну культуру , окрема людина включається у багатогранний і динамічний процес владних відносин, набуває якостей їх учасника. Цей процес і позначається терміном «політична соціалізація». Таким чином під ПС розуміється процес інтегрування і засвоєння окремою людиною як членом певного суспільства і громадянином держави окремою людиною як членом певного суспільства і громадянином держави домінуючих у суспільстві політичних ідей, цінностей, норм політичної поведінки. У цьому процесі приймають участь сім’я, школа, засоби масової інформації і т.д. Політична соціалізація особистості – тривалий і складний процес. Він скл. із засвоєння новим поколінням основоположних елементів існуючої політичної культури, з іншої сторони, з набуттям ним у результаті участі в різних формах політичного життя знань і досвіду. Політична соціологія – це усвідомлення й цілеспрямоване впровадження політичних цінностей, переконань, навичок. Дану функцію виконують в основному офіційні та напівофіційні установи, інститути. Їхня мета : створити сприятливі умови для прийняття людьми домінуючого соціального порядку та його цінностей, загальної картини світу. У широкому значення політична соціалізація – це вся система політичного навчання - як формального , так і неформального, цілеспрямованого й непередбачуваного, на всіх етапах життєвого шляху людини, включаючи не тільки суто політичне, але й неполітичне навчання, яке відображається на її політичних установах та відповідно , політичній поведінці. ПС не може бути одностороннім процесом самого лише набуття і нагромадження політичних знань та оцінок. Поряд з цим процесом здійснюється інший процес – відмова людини від усього того, що не відповідає дійсному порядку речей , реальній політичній ситуації, новому підходу індивіда до осмислення й оцінки різних політичних явищ. Особливо глибоких змін політична культура зазнає в період війн і криз, екстремальних та аморальних явищ у житті країн і народів, якими можуть вважатися сходження і панування у відповідних країнах фашизму, нацизму та більшовизму, а також у період глибоких трансформацій.