- •4. Становлення сучасної політичної науки.
- •4.(Інший варіант)
- •6. Ресурси влади
- •7. Класифікація видів влади
- •8. Сутність політичної влади, її специфічні ознаки.
- •13. Типологія легітимної влади Макса Вебера:
- •14. Сутність, структура та функції політичної системи
- •15. Особливий статус держави в політичній системі суспільства обумовлений тим, що саме держава на відміну від політичних партій, блоків політичних партій та рухів:
- •20. Необмежені (абсолютні) та обмежені (конституційні) монархії
- •21. Особливості парламентарної, президентської та змішаної республіки
- •19. Класифікація монархій та республік
- •22. Форма державного устрою: визначення поняття та характеристика унітарної і федеративної форми державного устрою
- •29. Структурна побудова політичних партій
- •31. Типологія політичних партій.
- •33.Однопартійність (однопартійна система)
- •34. Багатопартійні системи, її різновиди
- •35.Двопартійна система
- •36.Система обмеженого та поляризованого плюралізму атомізована партійна система.
- •38.Політичні еліти
- •39. Ранні концепції еліт Гаетано Моски, Вільфредо Парето; «Залізний закон олігархії» Роберта Міхельса.
- •40. Політичне лідерство: визначення поняття і характеристика феномену.
- •41. Типологія політичних лідерів за м. Вебером.
- •42. Політичний процес.
- •43. Режими політичного процесу.
- •44. Суб’єкти політичного процесу
- •46. Політична свідомість та її структура?
- •47.Політична соціологія.
- •48. Типи політичної соціології.
- •49.Концепція політичної культури
- •50.Сутність і зміст політичної культури
- •51.Складові елементи політичної культури
- •52. Види політичної культури
- •58.Відмінності між античними та сучасними уявленнями про демократію
44. Суб’єкти політичного процесу
Суб’єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа, як учасник політичного процесу виступає у якості громадянина або представника певної групи, володіючи політико – правовою суб’єктністю. Груповим об’єктом політики може бути будь-який елемент соціальної структури, який усвідомлює власні групові інтереси і намагається виразити їх на державному рівні.
45. Політичний процес завжди протікає в контексті конфліктів. В основі політичного конфлікту лежить зіткнення інтересів з приводу поділу влади, політичного керівництва, а також матеріальних ресурсів. В перебігу конфлікту виділяють 4 стадії : передконфліктна, конфліктна, розв’язання конфлікту, післяконфліктна.
46. Політична свідомість та її структура?
Політична свідомість – важлива складова політичної структури. Розрізняють два рівні політичної свідомості. Верхній – це політична ідеологія, тобто система знань і уявлень з точки зору домінуючої системи суспільних цінностей, наприклад, прагнути до демократичного функціонування влади , реального забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Нижній рівень утворює політична психологія , яка визначає поведінку людей. Між обома рівнями існує взаємозалежність. Наприклад, політична культура розвинених суспільств завжди передбачає систему інституціональних і процедурних гарантій від можливого зловживання владою. На політичний процес впливає таке явище, як психологія юрби, у якій людина найчастіше поводиться всупереч своїм переконанням.
47.Політична соціологія.
Політична соціалізація особистості є однією з найважливіших функцій, яку виконує політична культура. Оскільки світ політики зачіпає усіх, кожен член суспільства повинен мати хочаб загальні уявлення про сферу політики та механізму її функціонування, про те, у чиїх руках перебувають важелі управління країною , регіоном, містом , хто приймає рішення, несе відповідальність. Засвоюючи та інтегруючи в себе пануючу в даному суспільстві політичну культуру , окрема людина включається у багатогранний і динамічний процес владних відносин, набуває якостей їх учасника. Цей процес і позначається терміном «політична соціалізація». Таким чином під ПС розуміється процес інтегрування і засвоєння окремою людиною як членом певного суспільства і громадянином держави окремою людиною як членом певного суспільства і громадянином держави домінуючих у суспільстві політичних ідей, цінностей, норм політичної поведінки. У цьому процесі приймають участь сім’я, школа, засоби масової інформації і т.д. Політична соціалізація особистості – тривалий і складний процес. Він скл. із засвоєння новим поколінням основоположних елементів існуючої політичної культури, з іншої сторони, з набуттям ним у результаті участі в різних формах політичного життя знань і досвіду. Політична соціологія – це усвідомлення й цілеспрямоване впровадження політичних цінностей, переконань, навичок. Дану функцію виконують в основному офіційні та напівофіційні установи, інститути. Їхня мета : створити сприятливі умови для прийняття людьми домінуючого соціального порядку та його цінностей, загальної картини світу. У широкому значення політична соціалізація – це вся система політичного навчання - як формального , так і неформального, цілеспрямованого й непередбачуваного, на всіх етапах життєвого шляху людини, включаючи не тільки суто політичне, але й неполітичне навчання, яке відображається на її політичних установах та відповідно , політичній поведінці. ПС не може бути одностороннім процесом самого лише набуття і нагромадження політичних знань та оцінок. Поряд з цим процесом здійснюється інший процес – відмова людини від усього того, що не відповідає дійсному порядку речей , реальній політичній ситуації, новому підходу індивіда до осмислення й оцінки різних політичних явищ. Особливо глибоких змін політична культура зазнає в період війн і криз, екстремальних та аморальних явищ у житті країн і народів, якими можуть вважатися сходження і панування у відповідних країнах фашизму, нацизму та більшовизму, а також у період глибоких трансформацій.
