- •Тема 8. Інститут визнання в міжнародному праві (2 год.)
- •1. Інститут міжнародного визнання.
- •2. Поняття і джерела визнання в міжнародному праві.
- •3. Види визнання. 7. Визнання урядів.
- •4. Визнання держав.
- •5. Теорії визнання. Критерії визнання.
- •6. Невизнані держави.
- •10. Форми визнання держав (de jure, de facto, аd hос).
- •Тема 9. Інститут правонаступництва
- •1. Інститут правонаступництва держав у міжнародному праві. 3. Поняття правонаступництва в міжнародному праві.
- •8. Наслідки визнання.
- •9. Інші види визнання.
- •2. Джерела інституту правонаступництва.
- •4. Види і форми правонаступництва.
- •5. Підстави правонаступництва.
- •1. Правонаступництво щодо міжнародних договорів.
- •2. Правонаступництво щодо державних боргів.3. Правонаступництво щодо державної власності.4. Правонаступництво щодо державних архівів.
- •5. Правонаступництво України в зв'язку з розпадом срср.
- •6. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів срср.
- •Тема 10. Реалізація норм міжнародного права (4 год.)
- •1. Зміст поняття “функціонування міжнародного права”. ????
- •2. Сутність міжнародно-правового регулювання.
- •3. Механізм міжнародно-правового регулювання.
- •4. Поняття реалізації норм міжнародного права.5. Форми і способи реалізації норм міжнародного права.
- •6. Трансформація норм міжнародного права.7. Інкорпорація і відсилання.
- •8. Застосування, виконання, використання і дотримання норм міжнародного права.
- •9. Поняття і зміст імплементації міжнародного права.
- •Тема 11. Міжнародний правотворчий процес (2 год.)
- •2. Принципи міжнародного правотворчого процесу.
- •3. Односторонні акти держави у міжнародному правотворчому процесі.
- •4. Участь громадськості у міжнародному правотворчому процесі.
- •5. Кодифікація міжнародного права.
3. Односторонні акти держави у міжнародному правотворчому процесі.
Односторонні акти держави в міжнародному правотворчому процесі
Міжнародний правотворчий процес - це сфера міжнародних відносин, в якій одночасно співробітничають щонайменше два суб'єкти міжнародного права. Інколи джерелом міжнародних зобов'язань може бути односторонній акт держави. На сьогодні в практиці з’явились численні односторонні акти у формі нот, заяв, виступів лідерів держав, інших державних і політичних діячів тощо, якими держави беруть на себе зобов'язання поводитись певним чином в міжнародних відносинах.
Більшість з них мають морально-політичний характер, але вони зобов'язують державу до певних дій і відмова її від своїх заяв наносить відчутну шкоду авторитету держави. Дж. Кеннеді казав: "Слова любого, хто обіймає цю посаду (президента), особливо слова про зовнішню політику, безумовно повинні бути надійними, бо з великою вірогідністю будуть враховуватися багатьма: суперниками, союзниками, нейтралами.”
Односторонній акт породжує зобов'язання не лише в силу міжнародно-правового принципу добросовісності, а й в силу інших норм чинного міжнародного права.
Коли не існує міжнародної договірної норми держава може брати на себе одностороннє зобов'язання згідно міжнародно-правового звичаю і, якщо воно не суперечить принципам і нормам міжнародного права, - поважати його (держави брали на себе зобов'язання не застосовувати першими ядерної зброї, не виводити в космічний простір зброї масового знищення, припиняти випробування ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї тощо). Норм міжнародного договірного права, які б забороняли відповідні дії не існує, але існує звичаєва норма, що держави можуть брати на себе такі зобов'язання, бо вони не тільки не суперечать чинному міжнародному праву, а й сприяють його стабільності, прогресивному розвитку.
Згідно з міжнародно-правовою звичаєвою нормою, держава не може вважатись вільною у відмові від зобов'язань, взятих в односторонньому порядку. Винятком є ситуація, коли держави, при проголошенні одностороннього акту, обумовили фактори виходу з міжнародних правовідносин, в які вона вступає згідно акту.
Односторонні акти держав мають значний вплив на міжнародний правотворчий процес:
1. Переважна більшість міжнародних договірних ініціатив здійснюється через односторонні акти, тобто з них розпочинається міжнародний правотворчий процес.
2. Значна кількість міжнародних звичаєвих норм, визнаються в якості таких шляхом односторонніх актів визнання, тобто ними завершується правотворчий процес міжнародного звичаєвого нормоутворення.
3. Через проголошення односторонніх актів іноді створюється норма міжнародного права без дотримання тривалих стадій міжнародного правотворення.
Вважається, що односторонні акти держав є "неформальними міжнародними угодами",
на них розповсюджуються вимоги міжнародного договірного права. Неформальність полягає у відсутності звичних для міжнародної правотворчості, переговорів, підписання, утвердження, ратифікації тощо. Односторонні акти держави не обумовлені часом дії, як правило, не підлягають відміні чи зміні.
У разі, якщо інші суб'єкти міжнародного права ведуть себе без поваги до міжнародних зобов’язань, взятих шляхом одностороннього акту, держава-ініціатор може залишити за собою право скасування такого акту.
Односторонні акти держави мають юридичну силу, якщо вони проголошуються відкрито, що є однією з умов боротьби з таємною дипломатією і перевірки їх на відповідність принципам і нормам міжнародного права.
Держави також можуть застосувати акти визнання. Це такі односторонні акти, якіповністю замінюють правотворчу стадію з усіма наслідками, які можуть впливати з міжнародних
договорів (акти приєднання до угод, визнання їх чинними для себе тощо). Від таких односторонніх актів не можна відмовитись, а зобов'язання знімаються з держав в порядку передбаченому в самих договорах.
Важливим для міжнародного правотворчого процесу є односторонній протест держави. У створенні міжнародного звичаю протест є одним із головних факторів його невизнання. Цим актом засвідчується, що не має, не відбулося певного міжнародного правотворення. Протесту повинен бути чітко і публічно висловленим.
Для визнання одностороннім правотворчім актом держави відмови чи естопелю не є достатньо підстав. Відмова держави від прав, свідчить, що ці права вже існують і їх правотворча стадія завершилась до відмови. При естопелі держава, яка раніше стверджувала своїми діями існування певної норми, не може з часом стверджувати протилежне. В цьому випадку мова йде про неоднозначне ставлення до існуючої норми міжнародного права.
