Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи

Слуховий аналізатор – це сенсорна система, яка сприймає звукові коливання частотою від 16-20 гц до 16-20 кгц і формує звукові відчуття.

Слуховий1 аналізатор складається з відділів:

• периферичний – це рецептори спірального або кортіївого органа

• провідниковий ( УІІІ пара черепно-мозкових нервів )

• центральний ( кора верхньої скроневої звивини ).

Орган слуху поділяється на зовнішнє, середнє і внутрішнє.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини і зовнішнього слухового ходу, барабанної перетинки.

Середнє вухо знаходиться в піраміді скроневої кістки і складається з барабанної порожнини зі слуховими кісточками та євстахієвої труби.

Внутрішнє вухо знаходиться в піраміді скроневої кістки і складається з кісткового і перетинчастого лабіринтів ( напівколові канали, присінок і завитка).

Звукопровідні структури вуха:

1. Вушна раковина і зовнішній слуховий хід. Вушна раковина виконує функцію колектора і забезпечує проведення звуків до барабанної перетинки, визначає локалізацію джерела звука.

2. Барабанна перетинка відмежовує зовнішній слуховід хід від барабанної порожнини, її площа ≈ 55 мм². При дії звука різні ділянки її коливаються, перетинка реагує на звуки тільки слухової зони ( 16 гц – 20 кгц ) і передає коливання на ланцюжок кісточок середнього вуха.

3. Молоточок, ковадло і стремінце з’єднані між собою суглобами, що дає можливість передачі коливання барабанної перетинки на внутрішнє вухо і підвищення звукового тиску в 22 рази .

4. Слухова ( євстахієва ) труба відкривається під час ковтання і забезпечує вирівнювання тиску на обидва боки барабанної перетинки.

5. Рідинна частина звукопровідного апарату – це рідина завитка ( має 2,5 обороти, довжина ≈ 35 мм ). При переході звука із повітря в рідину відбувається: різке зменшення енергії і амплітуди звука:

• збільшується звуковий тиск в 2 рази;

• збільшується швидкість звука в 4 рази;

• частота звука не міняється.

Кістковий лабіринт складається з присінка, завитка і півколових каналів.

Перетинчастий лабіринт розташований в середині кісткового і повторює його обриси.

Рідини завитка:

• перилімфа заповнює простір між кістковим і перетинчастим лабіринтом;

• ендолімфа заповнює перетинчастий лабіринт

Мембрани перетинчастої протоки завитка:

• вестибулярна ( присінкова ), тонка

• базілярна ( основна ), більш щільна, на ній розташований спіральний кортіїв орган ), який є рецепторним апаратом органу слуху, знаходиться в середньому каналі завитка.

Завдяки цим мембранам утворюються три канали завитка:

• верхній, ( драбина присінка ) заповнений перилімфою, він сполучається з перилімфатичним простором присінка;

• нижній, ( барабанна драбина ), заповнений перилімфою;

• середній, заповнений ендолімфою, в якому знаходиться кортієв орган.

Передача звукових коливань по каналам завитка.

Коливання стремінця передається на перилімфу, а потім через тонку присінкову (вестибулярну ) мембрану передається на ендолімфу та основну ( базілярну ) мембрану. На цій мембрані розташовані ≈ 2400 волоскових ( рецепторних ) клітин ( кортієвий, спіральний орган ), над яким знаходиться рухома покривна мембрана. Внаслідок коливань основної мембрани виникає рецепторний потенціал дії у рецепторних клітинах. Збудження від рецепторів кортієвого органа передається по нервовим волокнам у підкіркові та кіркові центри слуху

( кора верхньої скроневої звивини ).

Передача звукових коливань є 2-х видів:

1. повітряна

2. кісткова

Кісткова провідність звука передбачає вплив звуків на череп або окремі сегменти черепа. Під дією низьких звуків череп коливається і передає це коливання на слухові кісточки.

Слуховий аналізатор для людини має велике значення, надає великий об’єм інформації.

Звук характеризується параметрами:

• висота ( високі і низькі тони ), рівень сприйняття (6гц – 20кгц );

• сила ( гучність залежить від амплітуди ),- рівень сприйняття 120-140 дб;

• тембр, впізнаємо голоси за тембром його

Методи дослідження слухового аналізатора:

1. Дослід Ріне, визначається сприйняття звука камертона в секундах при повітряній і кістковій провідності (в нормі повітряна більш ефективна,ніж кісткова ).

2. Дослід Вебера

3. Річова аудиометрія.