Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи

Вестибулярний аналізатор – це сенсорна система, яка оцінює положення голови, напрямок і швидкість переміщення її в просторі, регулює положення і рух тіла в просторі, підтримує рівновагу.

Аналізатор складається з 3-х відділів:

1. периферичний – це вестибулярний апарат, розташований в піраміді скроневої кістки рецептори в перетинчастому лабіринті внутрішнього вуха.

2. провідниковий – це вестибулярний нерв( УІІІ пара черепно-мозкових) нервів, вестибулярні ядра довгастого мозку, медіальні колінчасті тіла, задні ядра таламуса

3. центральний. Мозковий відділ розташований в корі верхньої скроневої звивини, скроневої частки головного мозку, але експерименти довели, що вестибулярний апарат має широке коркове представництво ( кора острівця поясної звивини, постцентральної звивини ).

Вестибулярний апарат складається із отолітового апарату і ампулярного апарату.

Отолітовий апарат

В присінку кісткового лабіринту є два порожнистих утворення перетинчастого лабіринта, заповнені ендолімфою – це маточка і мішечок, в яких знаходяться скупчення рецепторів. Вони занурені в отолітову мембрану – це желеподібна маса, щільність якої в 2,2 рази більша, ніж щільність ендолімфи, за рахунок кальцієвих солей. В кожній плямі ( макулі ) є рецептори з протилежно орієнтованими волосками. Збудження цих рецепторів викликає зміщення отолітової мембрани.

Адекватним подразником отолітового апарата є:

• сила земного тяжіння;

• лінійне прискорення;

• центрабіжна сила

Функція отолітового апарату:

• інформація про положення голови в просторі відносно сили земного тяжіння;

• інформація про нерівномірний рух тіла.

Ампулярний апарат – це три півколові канальні внутрішнього вуха, в ампулах яких знаходяться рецептори – це волоскові клітини, які занурені у желеподібну масу, але щільність її дорівнює щільності ендолімфи і, на відміну від отолітової мембрани, вона не зміщується.

Адекватним подразником ампулярного апарату є кутове прискорення ( поріг ≈ 0,005⁰) при обертанні у трьох взаємно перпендикулярних площинах.

Основна функція ампулярного апарата – це інформація про оберти голови і тіла.

Центральний ( корковий відділ ) аналізатора формує відчуття і сприймання руху, положення тіла в просторі ( при закритих очах ), формує чуття рівноваги і можливість довільної орієнтації в просторі.

У людини є багаточисельні рефлекси ,які формуються за участі вестибулярного аналізатора:

1. Вестибуло-спинальні і вестибуломозочкові рефлекси приймають участь у перерозподілі м’язового тонусу з метою збереження рівноваги.

2. Вестибуло-очні рефлекси приймають участь у русі очей з метою збереження зображення на сітківці при зміні положення голови. Контакт вестибулярних ядер з окоруховими є причиною виникнення ністагму ( ритмічного руху очей, що змінюється зворотнім стрибком ).

3. Вестибуло-вегетативні рефлекси, при яких змінюється частота серцевих скорочень, активується дихання, потовиділення, моторика шлунка, виникає нудота, запаморочення.

При значних навантаженнях на вестибулярний апарат виникає симптомо-комплекс – морська хвороба. Вестибулярний апарат можна тренувати шляхом обертання, гойдання.