- •Лекція 1. Фізіологія як наука. Основні принципи регуляції фізіологічних функцій організму
- •Фізіологія, як наукова основа медицини
- •Фізіологія як експериментальна наука. Методи фізіологічних досліджень
- •Гомеостаз
- •Теорія невризма
- •Теорія функціональних систем п.К.Анохіна
- •Лекція 2. Фізіологія і властивості збудливих тканин. Фізіологія м’язів і нейронів
- •Механізм утворення та проведення збудження
- •Механізм проведення збудження по безмієліновим волокнам
- •Проведення збудження по мієліновим нервовим волокнам
- •Механізм проведення збудження по нервовим волокнам (мієліновим та безмієліновим)
- •Фізіологія скелетних і гладких м’язів, опорно – рухового апарату
- •Будова м’язового волокна
- •Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Будова нервово – м’язового синапса
- •Закономірності проведення збудження через нервово-м 'язовий синапс:
- •Стрілочками показано момент дії подразника на м’язове волокно.
- •Рухові одиниці
- •Сила і робота м 'язів. М'язова втома
- •Енергетика м 'язового скорочення. Фази теплоутворення
- •Властивості гладких м 'язів. Автоматія
- •Порівняння фізіологічних властивостей гладких і посмугованих м 'язів
- •Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в цнс. Інтегративна функція нейронних ланцюгів
- •Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах
- •Механізм передачі збудження через центральні хімічні синапси
- •Збуджувальні синапси, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу
- •Сумація збудження і гальмування нейронами цнс
- •Види гальмування
- •Пресинаптичне гальмування
- •Пресинаптичне деполяризаційне гальмування
- •Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування
- •Значення гальмування
- •Функції спинного мозку
- •Провідникова функція спинного мозку
- •Спінальний шок
- •Особливості будови та функцій заднього мозку Довгастий мозок
- •2 .Статичні рефлекси постави
- •Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення. Децеребраційна ригідність
- •Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу
- •Структурно - функціональна організація мозочка, симптоми ураження
- •Лімбічна система
- •Функціональна організація кори великого мозку
- •Структурні особливості внс, відмінності від соматичної нервової системи
- •Порівняльна характеристика відділів внс
- •Механізм передачі збудження в синапсах внс.
- •Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори
- •Вплив симпатичної нервової системи на функції організму.
- •Вплив парасимпатичної нервової системи на функції організму.
- •Порівняння впливу симпатичного та парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •Рефлекси внс
- •Вегетативні рефлекси стовбура головного мозку:
- •Гіпоталамус
- •Лекція 4. Фізіологія сенсорних систем План
- •Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація шкірної сенсорної системи ( тактильний аналізатор )
- •Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи
- •Структурна функціональна організація нюхової сенсорної системи
- •Лекція 5.Фізіологія вищої нервової діяльності План
- •Ендокринна система
- •Структурно – функціональна організація ендокринної системи,
- •Властивості гормонів. Механізм дії гормонів на клітини – мішені
- •Регуляція синтеза і секреції гормонів, шляхи регуляції
- •Гіпофіз, цого гормони, механізм впливу
- •Роль гормонів прищитовидної залози в регуляції функцій організму
- •Ендокринна функція підшлункової залози
- •Поняття про стрес
- •Роль симпатико-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації
- •Роль гіпоталамо-гіпофізарно -наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів на організм
Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи
Вестибулярний аналізатор – це сенсорна система, яка оцінює положення голови, напрямок і швидкість переміщення її в просторі, регулює положення і рух тіла в просторі, підтримує рівновагу.
Аналізатор складається з 3-х відділів:
периферичний – це вестибулярний апарат, розташований в піраміді скроневої кістки рецептори в перетинчастому лабіринті внутрішнього вуха.
провідниковий – це вестибулярний нерв( УІІІ пара черепно-мозкових) нервів, вестибулярні ядра довгастого мозку, медіальні колінчасті тіла, задні ядра таламуса
центральний. Мозковий відділ розташований в корі верхньої скроневої звивини, скроневої частки головного мозку, але експерименти довели, що вестибулярний апарат має широке коркове представництво ( кора острівця поясної звивини, постцентральної звивини ).
Вестибулярний апарат складається із отолітового апарату і ампулярного апарату.
Отолітовий апарат
В присінку кісткового лабіринту є два порожнистих утворення перетинчастого лабіринта, заповнені ендолімфою – це маточка і мішечок, в яких знаходяться скупчення рецепторів. Вони занурені в отолітову мембрану – це желеподібна маса, щільність якої в 2,2 рази більша, ніж щільність ендолімфи, за рахунок кальцієвих солей. В кожній плямі ( макулі ) є рецептори з протилежно орієнтованими волосками. Збудження цих рецепторів викликає зміщення отолітової мембрани.
Адекватним подразником отолітового апарата є:
сила земного тяжіння;
лінійне прискорення;
центрабіжна сила
Функція отолітового апарату:
інформація про положення голови в просторі відносно сили земного тяжіння;
інформація про нерівномірний рух тіла.
Ампулярний апарат – це три півколові канальні внутрішнього вуха, в ампулах яких знаходяться рецептори – це волоскові клітини, які занурені у желеподібну масу, але щільність її дорівнює щільності ендолімфи і, на відміну від отолітової мембрани, вона не зміщується.
Адекватним подразником ампулярного апарату є кутове прискорення ( поріг ≈ 0,0050) при обертанні у трьох взаємно перпендикулярних площинах.
Основна функція ампулярного апарата – це інформація про оберти голови і тіла.
Центральний ( корковий відділ ) аналізатора формує відчуття і сприймання руху, положення тіла в просторі ( при закритих очах ), формує чуття рівноваги і можливість довільної орієнтації в просторі.
У людини є багаточисельні рефлекси ,які формуються за участі вестибулярного аналізатора:
1. Вестибуло-спинальні і вестибуломозочкові рефлекси приймають участь у перерозподілі м’язового тонусу з метою збереження рівноваги.
2. Вестибуло-очні рефлекси приймають участь у русі очей з метою збереження зображення на сітківці при зміні положення голови. Контакт вестибулярних ядер з окоруховими є причиною виникнення ністагму ( ритмічного руху очей, що змінюється зворотнім стрибком ).
3. Вестибуло-вегетативні рефлекси, при яких змінюється частота серцевих скорочень, активується дихання, потовиділення, моторика шлунка, виникає нудота, запаморочення.
При значних навантаженнях на вестибулярний апарат виникає симптомо-комплекс – морська хвороба. Вестибулярний апарат можна тренувати шляхом обертання, гойдання.
