Структурно-функціональна організація шкірної сенсорної системи ( тактильний аналізатор )

Шкірний аналізатор забезпечує сприйняття і аналіз інформації від рецепторів шкіри, слизових оболонок з послідуючим формуванням відчуття дотику, тиску, вібрації.

Відділи шкірного аналізатора:

1. периферичний – це сукупність рецепторів шкіри;

2. провідниковий

3. центральний

Шкіра є величезним рецепторним полем ( 1,4 – 2,1 м² ), в ній знаходиться багато рецепторів, які розташовані нерівномірно по шкірі, на разній глибині і мають різну будову.

Рецептори шкіри сприймають різні подразники – дотик, тиск, вібрацію, біль, температуру.

Види рецепторів шкіри:

тактильні рецептори:

• диски Меркеля сприймають дотик, силу тиску, розташовані у великій кількості в шкірі пальців рук, ніг, грудей, спини;

• тільця Мейснера сприймають дотик, швидкість деформації шкіри під час руху, знаходяться в дермі пальців рук, ніг, долонях, підошвах, губах, язиці, статевих органах, тощо;

рецептори тиску:

-пластинчасті тільця Фатера – Пачіні сприймають дотик, вібрацію

терморецептори:

• колби Краузе сприймають холодові подразнення;

• тільця Руфіні сприймають теплові подразнення;

Під дією подразника виникає РП, а їх сумація забезпечує виникнення ПД.

Розрізняють 4 види шкірної чутливості:

• температурна ( теплова і холодова );

• тактильна ( тиск, дотик, вібрація, лоскіт );

• больова

Терморецепція

В шкірі та внутрішніх органах є теплові і холодові рецептори. Холодових більше, на 1 см² знаходиться їх 16-19, швидкість розповсюдження ПД до 20 м/сек..

Терморецептори здатні до адаптації, сильне температурне подразнення викликає біль. Температурну чутливість визначають дотиком нагрітої або охолодженої проволоки.

Тактильна рецепція виникає тільки у тому випадку, якщо механічний подразник викликає деформацію шкірної поверхні.

Визначають тактильну чутливість за допомогою циркуля Вебера, тобто визначають найменшу відстань, при якій дві ніжки циркуля відчуваються окремо, наприклад: на кінчику язика 1,1 мм;

• на долонній поверхні пальців – 2,2 мм;

• на тильній поверхні кисті – 31 мм;

• на передпліччі – 40 мм;

• на гомілці – 40 мм;

• на стегні і плечі – 67,6 мм

Провідниковий відділ шкірного аналізатора

Імпульси від рецепторів шкіри кінцівок і тулуба ідуть по волокнам відповідних спинномозкових нервів, через задні корінці входять в спинний мозок, а потім по відповідним провідним шляхам спинного мозку ( тонкі і клиновидні шляхи, передній спинно-таламічний, задній спинно-мозочковий ) прямують до головного мозку.

Імпульси від рецепторів шкіри голови обличчя, слизової рота передаються по волокнам У пари черепно-мозкових нервів в головний мозок.

Центральний відділ шкірного аналізатора знаходиться в задній центральній звивині, сюди надходять імпульси з протилежної сторони тіла ( «сенсорнийгомункулюс Пенфілда»).

Руховий аналізатор

За допомогою цього аналізатора сприймається:

• положення тіла в просторі;

• поза тіла;

• пасивні і активні рухи окремих частин тіла.

Відділи аналізатора:

І. Периферичний ( рецептори суглобів, м’язів, сухожилків ).

ІІ. Провідниковий

ІІІ. Центральний

Рецептори рухового аналізатора:

1. М’язові веретена, розташовані в товщі м’язів, мають довгасту форму і покриті капсулою. Збуджуються веретена при збільшенні довжини м’язів, тобто вони є джерелом інформації про довжину м’яза.

2. Сухожилкові рецептори Гольджі розташовані в сухожилках в місцях сполучення їх з м’язами, збуджуються при скороченні м’язів, тому є джерелом інформації про скорочення м’язів.

3. Суглобові рецептори інформують про рух внаслідок зміни положення суглобів.

Провідниковий відділ

Імпульси від м’язових і сухожилкових рецепторів передаються по аферентним (чутливим ) волокнам, які в задніх рогах спинного мозку переключаються на нейрони, які утворюють спинно-мозочкові шляхи.

Імпульси від суглобових рецепторів передаються по аферентним волокнам, які входять до складу тонкого і клиновидного шляхів спинного мозку.

Корковий відділ рухового аналізатора знаходиться в корі передньої центральної звивини. Величина коркової проекції різних м’язів пропорційна кількості рецепторів в них, що співпадає зі складністю і точністю рухів, які відбуваються за допомогою цих м’язів.

Особливо великі розміри проекції м’язів язика, кісті руки, мімічних м’язів («руховий гомункулюс Пенфілда» )

Больовий аналізатор ( ноцицептивний ) інформує про відчуття болі при фізичних і хімічних подразненнях. Відмінність болю від інших відчуттів в тому, що біль не інформує мозок про якість подразника, а тільки інформує, що подразник пошкоджує тканини.

Класифікацію болю:

• соматичний;

• поверхневий ( шкірна )

• глибокий ( м’язи, кістки, суглоби );

• вісцеральний ( у внутрішніх органах порушується кровообіг при запаленні, тощо ).

Компоненти болю:

• сенсорний компонент ( біль. як відчуття )

• емоціональний ( моторні прояви );

• порушення функцій внутрішніх органів;

• формування протибольової поведінки;

• оцінка болю, страждання.

Види болю:

1. Фізичний біль – зумовлений зовнішнім впливом;

• внутрішнім процесом;

• ушкодженням нервової системи.

ІІ. Психогенний біль виникає внаслідок відповідного емоційного стану.

ІІІ. Соматичний біль – виникає у шкірі ( поверхневий ) або у м’язах, кістках, суглобах ( глибокий ).

І. Вісцеральний біль виникає у внутрішніх органах внаслідок:

• різкого розтягування органа;

• за умови утруднення відтоку крові;

• спазму непосмугованих м’язів

У. Фантомний біль – це біль в ділянці ампутованих кінцівок.

УІ. Відбитий біль ( зони Захар’їна Геда ) виникають при патології внутрішніх органів і відчувається на поверхні тіла відповідного дерматома.

Їх виникнення пов’язане з тим, що нейрони, які проводять больові імпульси від пошкодженого органу і рецепторів шкіри відповідного дерматома сходяться в одному нейроні. Подразнення цього нейрона з рецепторів пошкодженого органу приводить до того, що біль відчувається в ділянці шкірних рецепторів. Зони Захар’їна-Геда використовують з діагностичною і лікувальною метою.

Рецепторний відділ

Больові рецептори ( ноцицептори ) знаходяться в шкірі, слизових оболонках, окісті, зубах, м’язах, органах грудної і черевної порожнинах ( щільність больових рецепторів в шкірі 200 см², на межі дентина і емалі зубів 75000 см² ).

Подразниками больових рецепторів є фактори:

• механічні ( порізи, уколи );

• термічні: теплові при дії t⁰ вище 45⁰ С, а холодові при охолодженні нижче 15⁰ С);

• хімічні ( дія серотоніну, гістаміну, брадакініну, які утворюються при пошкодженні клітин, тромбоцитів, тощо ), або вплив хімічних речовин, які попали на тканини ззовні.

Больові рецептори мають низьку збудливість і погану адаптацію до подразників.

Провідними шляхами больової чутливості є задні корінці соматичних нервів і вегетативні волокна.

Для більшості аферентів першим рівнем переробки висхідних больових сигналів є спинний мозок, в результаті діяльності якого формується відповідна реакція (захисні больові рефлекси ) і передача імпульсів до різних відділів головного мозку:

• ретикулярної формації, яка контролює дихання і кровообіг;

• до ядер зорових горбів, де відбувається аналіз сили, локалізації больового подразника;

• гіпоталамуса, який підтримує гомеостаз, регулює виділення гормонів;

• лімбічних відділів мозку, де формується емоційний компонент болю і пристосування до больового подразника.

Основна частина больових імпульсів передається по бічним спинно-таламічним шляхам.

Центральний відділ больового аналізатора знаходиться в корі задньої центральної звивини, де усвідомлюється біль і виникає суб’єктивна оцінка (увага, тривога ).

Антиноцицептивна ( анальгетична, протибольова ) система – це сукупність структур ( групи нейронів або гуморальні фактори ), які здатні пригнічувати або повністю виключати аферентні системи, що беруть участь у передаванні больової інформації.

В цій системі є декілька компонентів:

- опіатні пептиди і їх рецептори;

- спинальний рівень;

- стовбуровий рівень;

- гіпоталамічний рівень;

- корковий рівень.

Анальгізація відбувається шляхом зміни чутливості до медіатора постсинаптичної мембрани ноцицептивного нейрона.

Незважаючи на те, що імпульси по больових шляхах надходять до нейрона, збудження вони не викликають.

Зараз відомо 4 види антиноцицептивних систем:

• дві нейронні ( опіатна і неопіатна );

• дві гормональні ( опіатна і неопіатна ).

Нейронна опіатна система

В ХХ ст. відкрили причини знеболюючої дії опія ( морфіну ).

Виявляється, що нейрони мають рецептори, які взаємодіють з екзогенними оплатами ( фармакологічні препарати ).

В організмі людини в різних відділах ЦНС, залозах виробляються речовини – пептиди, до яких теж чутливі опіатні рецептори.

Назвали ці речовини ендогенні опіати:

• ендорфіни;

• енкефаліни;

• динорфіни.

При збудженні нейрону ендогенні опіати ( ендорфіни ) потрапляють у щілину синапсів, які проводять больові імпульси, порушується чутливість до медіаторів рецепторів постсинаптичної мембрани нейронів, які передають больову інформацію. Щільність оплатних рецепторів у різних відділах ЦНС різна, відрізняється у 30 – 40 разів, найбільше їх у ядрах таламуса, гіпоталамуса, мигдалеподібному тілі.

Нейронна неопіатна система пов’язана із впливом на синапси больових шляхів (ноцицептивних ) медіаторів:

• серотонін;

• норадреналіну;

• дефамін

Моноамінергічні нейрони гальмують передачу ноцицептивної інформації.

Гормональна опіатна система. Коли аферентна імпульсація досягає по больовим шляхам гіпоталамуса, то виділяється гормон кортиколіберин, під впливом якого з гіпофіза звільняється АКТГ і бета-ендорфін. Ендорфін переноситься кров’ю чи ліквором до ноцицептивних нейронів і гальмує їх активність ( активізація цієї системи пояснює знеболювання у разі голковколювання ).

Гормональна неопіатна система представлена гормоном нейрогіпофіза вазопресином.

Фізіологічні основи знеболення

1. Фізичний шлях:

• іммобілізація;

• зігрівання, охолодження;

• масаж;

• акупунктурна аналгезія відбувається в результаті механічного, термічного, електричного впливу на БАТ. Механізм дії пов’язаний з надходженням з гіпофіза ендорфінів.

2. Фармакологічний шлях:

• це вплив лікарських препаратів ( місцеві анестетики ), які впливають на проведення ПД, викликають інактивацію Na⁺ каналів у рецепторах – це місцева анестезія ( новокаїн, лідокаїн … );

• блокування передачі імпульсів висхідними шляхами;

• пригнічування збудливості нервових центрів.

3. Хірургічні методи – це перерізання відповідного чутливого нерва, задніх корінців, ноцицептивних шляхів мозку.