Роль гіпоталамо-гіпофізарно -наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів на організм

Гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система виділяє такі гормони, що забезпечують тривалу адаптацію організму до дії стресових чинників:

- гормони гіпофіза: соматотропін, вазопресин;

- гормони кіркової речовини наднирників глюкокортикоїди та мінералокортикоїди.

Основу цієї системи складають кортиколіберин гіпоталамуса, кортикотропін аденогіпофіза, глюкокортикоїди кори наднирників.

Активація цієї системи відбувається за допомогою двох механізмів:

- за рахунок отримання нейросекреторними клітинами гіпоталамуса інформації про дію стресора (за механізмом безумовних та умовних рефлексів);

- за рахунок дії на ці клітини високих концентрацій катехоламінів ,ЯК НАСЛІДОК активації САС.

Основні впливи глюкокортикоїдів на організм:

- потенціюють вплив катехоламінів;

- впливають на обмін речовин, а саме:

а) вплив на білковий обмін – пригнічують біосинтез у багатьох тканинах (сполучна, м’язова), а у лімфоїдній тканині вони посилюють розпад білка; результатом таких впливів на білковий обмін є підвищення рівня амінокислот у плазмі крові;

б) вплив на вуглеводний обмін – стимулюють процеси глюкогенезу в печінці (утворення глюкози з амінокислот, котрі посилено надходять до печінки за рахунок впливу глюкокортикоїдів на білковий обмін), утворена глюкоза витрачається у двох напрямках:

- частина йде у кров – підтримання гіперглікемії;

- частина йде на синтез глікогену – підтримання достатніх його запасів у організмі;

в) посилюють ліполіз, який зумовлений дією катехоламінів;

Таким чином, глюкокортикоїди підтримують гіперглікемію на фоні збереження запасів глікогену в організмі, що і є причиною тривалої адаптації, яка розвивається за рахунок активації гіпоталамо-наднирникової системи. Проте адаптація, що при цьому розвивається, потребує тривалого часу для своєї реалізації (система повільно активізується);

Роль мінералокортикоїдів в адаптації полягає в тому, що вони впливають на роботу нирок, внаслідок чого відбувається затримка Nа⁺ і води в організмі, збільшення ОЦК при цьому посилюєть пресорна реакція. Окрім того, при збільшенні ОЦК, організм краще зможе перенести крововтрату, яка може виникнути в стресових ситуаціях.

Тимус (загрудинна залоза)

Розташована за ручкою і верхньою частиною тіла грудини.

У період статевого дозрівання маса 37,5г ,у 50 – 60 років дорівнює 13 – 14г.

Тимус секретує гормони:

• тирозин;

• тимопоетини;

ці гормони забезпечують дозрівання Т – лімфоцитів, відіграють значну роль у розвитку імунологічних реакцій організму.

Епіфіз ( шишкоподібна залоза)

Округлої форми ,маса 0,2г, розвивається з даху третього шлуночка під заднім кінцем мозолистого тіла.

Значення епіфіза:

1. здатний трансформувати нервові імпульси, що надходять від сітківки ока в інкреторний процес (називають третє око).

2. утворюється БАР: серотонін, мелатонін, які надходять з кров,ю у гіпоталамус і змінюють утворення рилізинг – гормонів залежно від освітлення.

3. під дією мелатоніну гальмується секреція гонатотропінів, гормонів росту, тиреотропного гормону, АКТГ.

Чоловічі статеві залози

Чоловічі статеві залози (яєчко), парна залоза, лежить у мошонці, маса приблизно 30г. Є залозою змішаної секреції:

• зовнішньосекреторна функція – це утворення чоловічих статевих клітин сперматозоїдів; здійснюється сперматогенез в покручених сім’яних канальцях, вистелиних сперматогенним епітелієм;

• внутрішньосекреторна функція – це продукція статевих гормонів:

а) клітинами Сертолі (знаходяться між клітинами сперматогенного епітелію покручених сім’яних канальців);

б) клітинами Лейдига (знаходяться між сім’яними канальцями).

Андрогени – чоловічі статеві гормони, виділяються постійно, але мають добові

і сезонні коливання.

• Тестостерон утворюється в клітинах Лейдинга зі швидкістю 7 мг /добу, стимулює цей процес гіпофізарний АГ (лютеїнізуючий гормон).

У клітинах Сертолі утворюється невелика кількість 5 – а – дегідротестостерону. Стимулює цей процес ФСГ гіпофіза ( фолікулостимулюючий гормон);

- Естрогени, які утворюються в яєчках інгібують продукцію андрогенів. Основна кількість естрогенів синтезується із андрогенів у жировій і нервовій тканинах;

- Простагландини стимулюють синтез ФСГ і АГ, впливають на рух не посмугованих м’язових клітин стінок статевих органів.

Значення андрогенів:

1. розвиток первинних статевих ознак;

2. розвиток вторинних статевих ознак( за чоловічим типом ріст, маса, оволосіння)

3. стимулюють ріст скелета;

4. мають анаболічний ефект;

5. забезпечують лібідо, потенцію, чоловічий тип статевої поведінки;

6. беруть участь у регуляції сперматогенезу.

Жіночі статеві залози.

Жіноча статева залоза (яєчник) – парний орган, виконує дві функції:

• зовнішньо секреторну (утворення яйцеклітин)

• внутрішньо секреторну – це вироблення гормонів.

Жіночі статеві гормони естрогени:

• (естроген, естрадіол, естріол)

• Прогестерон продукує жовте тіло яєчника. Цей гормон забезпечує нормальне протікання вагітності і регулює жіночий статевий цикл.

Фізіологічна роль естрогенів:

• пригнічують секрецію ФСГ і АГ, беруть участь у регуляції дозрівання і розвитку фолікулів;

• стимулюють ріст і розвиток внутрішніх і зовнішніх статевих органів;

• стимулюють розвиток вторинних статевих ознак;

• мають анаболічний ефект;

• підсилюють процеси кровообігу в статевих органах;

• ведуть до зміни слизової оболонки матки у період яєчникового і маткового циклів.

Плацента жінки продукує гормони: прогестерон, хоріонічний гонадотропін, хоріальний соматотропн, тощо.

Ці гормони стимулюють функцію жовтого тіла, сприяють виношуванню плода при вагітності, гальмують продукцію ФСГ.

Основне значення в регуляції діяльності статеви х залоз мають гонадотропні гормони гіпофіза:

• фолікулостимулюючий (ФСГ);

• лютеїнізуючий (ЛГ);

• пролактин.