Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конституційне право України.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
300 Кб
Скачать
☆
  1. Конституційні засади здійснення функцій Української держави

Державна влада, як випливає: із змісту Конституції України, є багатофункціональною. Принаймні за чинною Конституцією відповідно до трьох видів влади можна розрізняти три основні функції державної влади: функцію законодавства, функцію управління та функцію правосуддя. Однак ця класифікація функцій державної влади є далеко не вичерпною. Зазначені функції державної влади є головними, але далеко не єдиними. Про це свідчать, по-перше, компетенція органів законодавчої, виконавчої і судової влади, яка нерідко містить поряд із власними функція­ми і повноваженнями — законодавчими, виконавчими і судовими — декілька суміжних функцій: контрольну, наглядову, представницьку, установчу, охоронну. По-друге, чинною Конституцією і законами України передбачено і реально функціонує ряд органів державної влади, які зовсім неможливо або можливо лише умовно віцнести до органів законодавчої, виконавчої або судової влади. Це такі органи, як Президент України, прокуратура України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, ЦВК та ін.

Отже, функції державної влади доцільно класифікувати за рядом ознак цієї влади: за її суб'єктами, об'єктами, способами, засобами, здійснення, походженням, умовами здійснення та іншими ознаками.

За об'єктами, сферами здійснення державної влади розрізняють економічні, соціальні, культурні функції державної влади, називаючи їх економічною, соціальною, культурною політикою, обов'язками, спрямованістю, повноваженнями держави, органів держав­ної влади або безпосередньо державної влади.

За способами, формами здійснення державної влади, як правило, розрізняють насамперед законодавчу, виконавчу і судову функції.

Насамперед розрізняють функції державної влади за суб'єктами її здійснення — органами державної влади. Відповідно до чинної Конституції України до них відносяться: Верховна Рада України — парламент України; Президент України; Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади; Конституційний Суд України; суди загальної юрисдикції; прокуратура; інші органи державної влади.

Відповідно до системи цих органів як суб'єктів державної влади розрізняють такі суб'єктні функції державної влади: парламентські функції, тобто функції Верховної Ради України; функції Президента України; Кабінету Міністрів України; міністерств та інших цен­тральних органів виконавчої влади тощо.

  1. Конституційні засади політичних відносин в Україні

Закріплений ст. 14 Конституції України принцип політичної багатоманітності означає багатопартійність, себто можливість створення будь-якої політичної партії чи громадської організації, які провадять свою діяльність відповідно до вимог закону. В демократичному суспільстві роль політичних партій надзвичайно велика.

Основними завданнями, що їх звичайно ставлять перед собою партії є участь у формуванні органів державної влади і органів місцевого самоврядування та участь у здійсненні влади через своїх представників, обраних до парламенту та інших представницьких органів. Вони, зокрема, розробляють і подають на розсуд виборцям програми, де пропонуються способи вирішення проблем суспільного розвитку, висувають кандидатів на виборах, ведуть передвиборну агітацію.

Конституція України закріплює не лише можливість діяльності різних партій та інших об'єднань громадян, а й їхню рівність перед законом. Рівність об'єднань громадян перед законом виявляється в рівності їхніх прав у політичній та господарській діяльності, закріплених у ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. Закон, зокрема, надає об'єднанням громадян право:

- виступати учасниками цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав;

- брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи;

- створювати установи та організації;

- поширювати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

- засновувати засоби масової інформації тощо.

Це конституційне положення повністю узгоджується з нормами міжнародного права і відповідає стандартам, що містяться в Загальній декларації прав людини та в інших міжнародно-правових документах.

Гарантії діяльності політичних партій деталізуються в Законі України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 p.:

«Політичні партії є рівними перед законом. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам заборонено виокремлювати у своєму ставленні певні політичні партії чи надавати їм привілеї, а також сприяти політичним партіям, якщо інше не передбачено законом, у провадженні їх діяльності.

Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом».

У ст. 37 Конституції України визначено перелік підстав, за наявності яких забороняються утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій. Подібна заборона стосується лише тих політичних партій і громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави. При цьому політична партія може бути заборонена за поданням Міністерства юстиції України чи Генерального прокурора України лише в судовому порядку.

Конституційні підстави щодо заборони діяльності політичних партій та громадських організацій в Україні також повністю узгоджуються з нормами міжнародного права. Так, ст. 20 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права прямо вказує на те, що будь-яка пропаганда війни, будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинні бути заборонені законом.