Практичне заняття № 3

Аналіз наукової інформації. Формулювання актуальності теми та завдань дослідження

Мета практичного заняття – виходячи з загальноприйнятих підходів до збору та аналізу наукової інформації, виконати обґрунтування теми МДР, сформулювати мету і завдання досліджень.

План практичного заняття

3.1 Інформація про об’єкт дослідження.

3.2 Пошук документної інформації з теми.

3.3 Аналіз наукової літератури з теми.

3.4 Обґрунтування актуальності вибраної теми, формулювання мети та завдань

Дослідження.

3.5 Форма звітності з практичного заняття № 3.

3.1 Інформація про об’єкт дослідження

Відповідальним етапом наукового дослідження є отримання й аналіз інформації з теми дослідження. Особливе значення інформація має для написання магістерської роботи, оскільки служить теоретичним підґрунтям для досягнення мети дослідження і розв’язання його завдань. Вона є доказом обґрунтованості наукових положень магістерської дипломної роботи (МДР), її достовірності й новизни.

Достовірність – це достатня правильність, те, що не викликає сумнівів, доказ того, що названий результат (закон, закономірність, сукупність фактів та ін.) є істинним, правдивим. Достовірність – це повторюваність результату за одним і тих же умов при багатьох перевірках на багатьох об’єктах.

Сутність експериментальних методів перевірки достовірності полягає в проведенні наукових дослідів і порівнянні теоретичних та експериментальних результатів.

Інформація про об’єкт (предмет) дослідження – це систематична діяльність з отримання інформації, необхідної для вирішення його мети і завдань. До неї входять відбір джерел з теми дослідження, їх аналіз, вибір методів, збір даних, їх обробка та аналіз для отримання інформації (первинної і вторинної) для вирішення конкретної проблеми. Детальніше цей процес можна подати у вигляді схеми (рис. 3.1).

Для отримання потрібної інформації з певної теми необхідна реалізація таких етапів (часткових дій):

1. Розробка концепцій дослідження.

   1. Визначення мети і завдань дослідження.

   2. Постановка проблеми.

   3. Формування робочої гіпотези.

   4. Визначення системи показників.

2. Отримання та аналіз інформації.

3. Формування основних висновків.

Інформація про об’єкт дослідження

В основному опубліковані документи

Вибір джерел

Аналіз джерел

Написання огляду джерел

Аналіз інформації і підготовка висновків

Рис. 3.1 – Загальна схема процесу збору та аналізу наукової інформації

Процес накопичення та обробки наукової інформації включає такі складові:

– визначення проблеми – формування об’єкта (предмета) дослідження. Слід провести попередню проробку, тобто чітко визначити тему, використовуючи неформальний аналіз. Потім – підсумкове дослідження, тобто структурований збір даних та аналіз для вирішення конкретного завдання;

– аналіз інформації (тобто опублікованої інформації з теми дослідження);

– висновки (тобто висновки, отримані на основі аналізу літературних джерел і зібраних даних).

Таким чином, збір інформації включає планомірне збирання, обробку, аналіз та узагальнення як первинної, так і вторинної наукової інформації з теми дослідження.

3.2 Пошук документної інформації з теми

Знання опублікованих джерел інформації з теми дослідження – неодмінна умова забезпечення якості наукового дослідження. Воно дає змогу глибше осмислити науковий матеріал, що міститься в опублікованих працях інших учених, оскільки основні питання проблеми майже завжди викладено в більш ранніх дослідженнях.

Пошук, обробка та аналіз опублікованих джерел дають змогу виявити рівень дослідженості конкретної теми, підготувати огляд літератури з теми, створити список використаних джерел.

Для складання списку джерел з вибраної теми доцільно використовувати наявні в бібліотеках систематичні каталоги, в яких назви творів розташовані за галузями знань; абеткові каталоги, в яких картки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв; предметні каталоги, що містять назви творів із конкретних проблем і питань; різноманітні бібліографічні й довідкові видання (посібники і покажчики з окремих тем і розділів), виноски і посилання в монографіях, підручниках, енциклопедіях, енциклопедичних словниках та ін. Слід виявити основні періодичні видання з вибраної проблематики. Відбираючи основні матеріали, слід звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожний рік видання.

Далі слід створити картотеку (або список) літературних джерел з теми. Добре складена картотека (список) навіть при побіжному перегляді назв джерел допомагає охопити тему в цілому. На її основі можна вже на самому початку дослідження уточнити структуру дисертації.

Перегляду повинні підлягати всі види джерел, зміст яких пов'язаний із темою дослідження. До них належать матеріали, опубліковані в різноманітних вітчизняних і зарубіжних виданнях; неопубліковані документи (звіти про науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи, дисертації, депоновані рукописи, звіти фахівців про міжнародні відрядження, матеріали закордонних фірм та ін.), офіційні документи.

Визначення стану вивченості теми доцільно розпочинати зі знайомства інформаційними виданнями, які містять оперативні систематизовані відомості про документи (опубліковані, неопубліковані), найсуттєвіші сторони їх змісту. Інформаційні видання на відміну від звичайних бібліографічних посібників включають не лише відомості про надруковані праці, а й ідеї та факти, що в них містяться. Крім оперативності, їх характеризують новизна поданої інформації, повнота охоплення джерел і наявність довідкового апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

Інформаційні видання випускають інститути, служби науково-технічної інформації (НТІ), центр інформації, бібліотеки. Вони охоплюють усі галузі економіки.

До основних інститутів і організацій України, які здійснюють централізований збір і оброку основних видів опублікованих документів, належать: Книжкова палата України, Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрНТІ), Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського та інші бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного або регіонального рівня.

У Росії мережа цих установ об’єднана в Державну систему науково-технічної інформації (ДСНТІ), яка здійснює централізований збір та обробку основних видів документів. Обробку російської та закордонної літератури з природничих і технічних наук здійснює Всеросійський інститут науково-технічної інформації (ВІНІТІ), патентної документації – Науково-виробниче об’єднання (НВО) «Поиск», звіти про НДР і ДКР, захищені дисертації обробляє Всеросійський науково-технічний інформаційний центр (ВНТІЦ), нормативно-технічні документи – Всеросійський науково-дослідний інститут класифікації інформації (ВНДІКІ).

Основна маса посібників названих вище інститутів і організацій поділяється на три види: бібліографічні, реферативні та оглядові.

Поряд із інформаційними виданнями органів НТІ для інформаційного пошуку слід використовувати автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази і банки даних, Internet. Дані пошуку можуть бути використані безпосередньо, однак частіше вони служать сходинкою (ключем) до виявлення первинних джерел інформації, якими є наукові праці (монографії, збірники) та інші необхідні для наукової роботи видання.

Широке використання бібліографічних покажчиків, баз і банків даних, а також Internet забезпечить повноту відбору опублікованих і неопублікованих джерел з досліджуваної теми.

3.3 Аналіз наукової літератури з теми

Наукові дослідження базуються на досягненнях науки. Невипадково кожна стаття, брошура, книга включає в себе посилання на попередні дослідження. Доповідь, реферат, дипломна робота також мають містити огляд літератури за темою.

У дослідженні аналіз наукової літератури виконує такі функції:

1. виявляє здобутки науки, її дослідження і недоліки, помилки і прогалини;

2. сприяє визначенню основних тенденцій у поглядах на те, що вже зроблено в науці;

3. дає змогу визначити актуальність, рівень розробленості проблеми, яку вивчає дослідник;

4. дає матеріал для вибору аспектів і напрямів дослідження, його мети і завдань, а також теоретичних побудов;

5. забезпечує достовірність висновків і результатів пошуків здобувача, зв'язок його концепції із загальним розвитком теорії.

При попередньому вивченні літератури здобувач знайомиться зі станом науки в цілому і розробки конкретного питання зокрема, виписує ідеї, які можуть стати базовими, узагальнюючими щодо даної проблеми (що спільного, чим відрізняються підходи вчених), дає точне визначення понять.

Вважається, що вивчення літератури з вибраної теми слід починати із загальних робіт, щоб мати уявлення щодо основних питань, близьких до теми дослідження, а потім вести пошук нової літератури. Причому на першому етапі накопичення інформації слід охопити якомога більше джерел, а потім поступово «відсіювати» зайві видання. Однак продуктивнішою є методика, за якою від самого початку роботи над МДР свідомо обмежується коло джерел, а вивчення починається саме з тих, що мають безпосереднє відношення до теми дипломної роботи. Досвід показує, що вивчення надмірного кола джерел призводить до надлишку інформації, на довгий час гальмує вирішення конкретної наукової проблеми (завдання) дослідження.

Прискорити відбір і вивчення літературних джерел може чітка орієнтація здобувача на основні розділи і підрозділи МДР, в котрих будуть вирішуватися конкретні завдання дослідження у межах головної мети. Можна розробити деталізований питальник у межах кожного завдання з тим, щоб послідовно отримати відповіді на питання, які потребують вирішення.

Методика читання наукової літератури суттєво відрізняється від читання художньої літератури. Розрізняють два види читання: «швидке» і «повільне». Перше діє змогу досліднику відповісти на запитання, чи варто дану книгу чи статтю уважно читати. Друге передбачає поглиблене вивчення джерел, переходячи від простого матеріалу до складного, від книг до статей, від вітчизняних джерел до зарубіжних.

Кожну статтю чи монографію слід читати з олівцем у руках, робити нотатки. Якщо є власний примірник або ксерокопії журналу, книги, статті, то можна робити позначки на полях. Це суттєво полегшить подальший аналіз літератури.

Загальновизнаним є поетапне вивчення наукових публікацій:

– загальне знайомство з працями в цілому за змістом (переліком розділів і підрозділів);

– побіжний перегляд усього змісту;

– читання за послідовністю розміщення матеріалу;

– вибіркове читання певної частини твору;

– виписування тієї частини матеріалу, що зацікавила;

– критичне оцінювання записаного, його редагування і «чистовий» запис як фрагмента тексту майбутньої МДР (статті, монографії).

Є ще один спосіб вивчення. Сторінку зошита ділять навпіл вертикальною рискою. З лівої сторони роблять виписки з прочитаного, а з правої – свої зауваження, виділяючи підкресленнями слова чи речення, що мають особливо важливе значення. Слід указати не лише бібліографічний опис джерела, а й шифри рубрик, які відповідають певним розділам і підрозділам МДР.

Зазначений метод легко реалізувати на персональному комп’ютері. Для цього є спеціальні програми. Текст сканується й переводиться у звичайний текстовий формат за допомогою програми FineReader 4.0. Після цього його можна легко обробляти, редагувати, сортувати. Матеріал можна вивести на принтер.

Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції. Працюючи над чужими текстами, слід фіксувати власні думки, ідеї, що виникли під час знайомства з працями вітчизняних та закордонних авторів. Це послужить основою для здобуття нового знання.

При вивченні літератури з обраної теми використовується не вся інформація, що в ній міститься, а лише та, що має безпосереднє відношення до теми МДР. Отже, критерієм оцінювання прочитаного є можливість його використання в дипломній роботі.

Вивчаючи літературні джерела, необхідно старанно стежити за оформленням нотаток, щоб у подальшому ними було легко користуватися. Слід давати повний бібліографічний опис джерел, зазначаючи як загальний обсяг публікації, так і конкретну сторінку, на якій міститься цінний матеріал.

Особлива увага приділяється термінології дослідження. Щоб понятійний матеріал був науково обґрунтований, треба проаналізувати визначення понять різними вченими і порівняти з тим, що сформульовані в державних стандартах, енциклопедіях, енциклопедичних словниках, як загальних, так і галузевих. Це важливо зробити тому, що в кожній науці своя наукова мова. Терміни і поняття в побутовій мові часто не відповідають їх науковому тлумаченню. Інколи дослідник-початківець намагається писати статтю або дипломну роботу без відповідної теоретичної підготовки, що викликає непорозуміння і обурення фахівців.

Одним з основних результатів аналізу є огляд літератури з теми дослідження.

Короткий критичний аналіз літератури та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (наукового завдання) наводяться у вступі до МДР, щоб обґрунтувати актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України. Огляд літератури за темою подають також у першому розділі основної частини дипломної роботи при виборі напрямків дослідження. Якщо за даною проблемою було проведено велику кількість досліджень за тривалий час, науковий аналіз джерел повинен бути особливо глибоким і повним. Крім того, огляд літератури здійснюють для того, щоб не повторювати відомих позицій.

Огляд літератури за темою на завершальному етапі дослідження покликаний не лише пов’язати проведене дослідження із загальним станом науки, а й порівняти отримані результати з даними інших дослідників, точку зору здобувача з поглядами інших учених, визначити загальні тенденції в науці, підтвердити актуальність теми і достовірність фактології і теорії здобувача. Після завершення дослідження аналіз літератури, як правило, поглиблюється, оскільки стає можливим більш обґрунтовано пояснити помилковість поглядів тих чи інших учених. Огляд джерел дає змогу визначити новий науковий напрям, який потребує дослідження.

Основні завдання огляду літератури:

– ознайомлення з матеріалами за темою МДР, їх класифікація, відбір найцінніших досліджень, основних, фундаментальних робіт, базових результатів. При цьому слід вивчати літературу не лише з вузької теми, а й з більш широких тем, близьких до теми дослідження. Це дасть змогу дати загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми;

– виявлення основного кола науковців, які досліджували тему, вивчення їх внеску в розробку проблеми;

– виявлення найцікавіших, але недостатньо висвітлених напрямів досліджень, які могли б стати темою МДР.

Слід виявити і проаналізувати різні точки зору на вирішення проблеми, дати оцінку, пропозиції, зауваження:

– наведення переліку невирішених питань;

– формулювання основних напрямів МДР: їх актуальність і кінцевої мети, завдань, аспекту розгляду.

Слід зважати на такі основні критерії правильності написання огляду:

– огляд пишеться не за авторами, а згідно із завданнями дослідження;

– огляд повинен виявити професійну компетентність здобувача, його особистий внесок у розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями;

– огляд написано правильно, якщо його можна опублікувати як самостійну статтю.

Таким чином, збір та узагальнення первинної і вторинної інформації з теми дослідження забезпечують наукову обґрунтованість теоретичних або експериментальних результатів, отримано особисто здобувачем і висунутих ним для оприлюдненого захисту МДР.

4. Обґрунтування актуальності обраної теми, формулювання мети та завдань дослідження

Обґрунтування актуальності обраної теми – початковий етап будь-якого дослідження.

Що ж таке актуальність, або «кому це потрібно?». Чи інакше – «Якій галузі виробництва або знань і для чого необхідні запропоновані наукові результати?».

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми, з чого й випливе актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвиненої форми. Таким чином, проблема в науці – це суперечлива ситуація, яка вимагає свого рішення. Така ситуація найчастіше виникає внаслідок відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій не може пояснити щойно виявлені факти.

Правильна постановка та ясне формулювання нових проблем часом має не менше значення, ніж їх вирішення. По суті, саме вибір проблеми, якщо не цілком, то дуже великою мірою визначає як стратегію дослідження взагалі, так і напрямок наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему – означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що досі невідомо науці з предмета дослідження.

Від доведення актуальності обраної теми логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також вказати конкретні завдання, які мають бути розв’язані відповідно до даної мети. Це звичайно робиться у формі перерахування (вивчити…, описати…, встановити…, з’ясувати…, вивести формулу… тощо ).

Формулювання названих завдань слід робити якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів наукової роботи. Це важливо також і тому, що назви таких розділів з’являються саме з формулювання завдань дослідження.

3.5 Форма звітності з практичного заняття № 3

За матеріалами огляду літератури з індивідуальної теми дослідження обґрунтувати актуальність вибраної теми, мету та завдання МДР.