50)Поняття бюджетного процесу і його елементи

Бюджетний процес- організація та порядок складання розляду, затвердження та використання бюджету. Складається з двох частин: 1) бюджетне планування; 2) виконання бюджету. Бюджетне планування- містить складання, розгляд, затвердження проекту бюджету. Завдання бюджетного палнування: 1) достовірне визначення обсягу і планування доходів бюдету; 2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями; 3) збалансування бюджету. Послідовність бюджетного процесу в Україні: 1. Бюджетне планування: 1.1.складання поекту бюджету (розробка прогнозних макропоказників економічного та соціального розвитку; затвердження бюджетної резолюції; складання проектів державного т азведеного бюджетів і подання на розгляд КабМіну; розгляд проектів бюджету та прийняття відповідної постанови, подання до ВР); 1.2.розгляд затвердженого бюджету (представлення державного бюджету, його прийняття за основу або відхилення; розгляд проекту бюджету в комісіях; розгляд пропозицій щодо проекту бюджету, прийняття висновків; прийняття бюджету у першому читанні тощо); 2. Виконання бюджету: 2.1) прийняття бюджетного розпису; 2.2) формування доходів бюджету і здійснення видатків. 3) Склад звіту про виконання бюджету та його затвердження: 3.1) склад змін про виконання державного бюджету та його подання до ВР; 3.2) розгляд подання звіту Рахунковою Палатною; 3.3) прийняття постанови щодо звіту про виконання бюджету.

51) Державний кредит і його роль у формуванні фінансових ресурсів держави. Держава для фінансування своїх потреб може мобілізову-вати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому разі вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, — кредитодавця-ми. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника. Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету, і джерелом його повернення та сплати процентів є доходи бюджету, а не прибутки від вигідних обсягів кредиту.За своєю економічною сутністю державний кредит — це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продук¬ту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком вип¬равданою формою мобілізації коштів у розпорядження держа¬ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовле¬на тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за до¬помогою грошової емісії.Існування державного кредиту призводить до появи дер¬жавного боргу. Сума його складається з усіх випущених і не¬погашених боргових зобов'язань держави як внутрішніх, так І зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, держав¬ним підприємствам.Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Вели¬чина боргу характеризує становище економіки та фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюд¬жету, тобто податки, то можна стверджувати, що величина боргу — це взяті авансом у населення податки. Проте такий висновок не зовсім переконливий.

52)Сутність фінансів підприємств, їх функції і основи організації. Фінанси підприємства являють собою систему грошових відносин, що виражають формування і використання грошових фондів в процесі кругообігу ресурсів підприємства, формування його грошових прибутків та накопичень. Фінанси підприємств забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу, взаємовідношення з державними органами, податковою системою, бюджетами, банками і іншими кредитними установами, страховими компаніями і так далі. У кожній державі будь-яка державна система включає фінансову систему. Вона складається з двох підсистем:1)загальнодержавні фінанси;2)фінанси господарюючих суб'єктів.Фінанси - зустрічні потоки грошових коштів, послуг, різні форми вияву інтересів підприємства з одного боку і рушення платіжних коштів з іншою. Платіжні кошти:гроші (готівка) на банківських рахунках ;грошові кошти у касі;у вигляді чеків (чекових книжок, кошти фактично знаходяться на субрахунках);у вигляді електронних грошей; борги з боку покупців (дебіторська заборгованість);кредити, що отримуються підприємством;нормальна кредиторська заборгованість (кошти, тимчасово залучені до обороту за умовами розрахунків, що склалися );нормальна заборгованність по ЗП (від 16 до 20 числа);векселі .Фінансові процеси, що відбуваються на підприємстві,- це всі надходження грошових коштів і всі здійснювані виплати.Надходження - це результат господарської діяльності підприємства, тобто результат продажу товарів, надання послуг, слідство різних банківських операцій, отримання дивідендів.Виплати, переліки - також результат господарської діяльності, пов'язаної із закупівлею початкових видів сировини і матеріалів, оплатою сторонніх послуг і труда власних працівників.Функції фінансів підприємств:розподільча та контрольна. У умовах товарного виробництва розподіл - зв'язуюча ланка між виробництвом та споживанням. Також за допомогою фінансів відбувається розподіл суспільного продукту. На поверхні ми бачимо: надходження виручки від реалізації і використання її на відшкодування витрачених засобів виробництва і утворення валового прибутку;подальший розподіл отриманого прибутку в ході формування бюджетних коштів, позабюджетних фондів, формування фонду оплати труда, різних фондів і резервів, тобто того, що забезпечує життєдіяльність і розвиток підприємства. Інакше, розподільча функція фінансів підприємств - це направлена діяльність по розподілу і перерозподілу грошових прибутків підприємства.Контрольна функція (функція відображення) - поняття, що відображає фінансово-господарські процеси, що протікають на підприємстві.У фінансах підприємств відбиваються всі процеси, що відбуваються на підприємстві. За допомогою даної функції встановлюються, виявляються та реалізовуються найважливіші економічні пропорції, забезпечується контроль на всіх стадіях здійснення задач, забезпечується контроль за величиною фінансового результату (в т.ч. по стадіях його досягнення). У свою чергу функція контролю дозволяє не тільки виявляти неефективні дії, але і знаходити резерви, попереджати можливі втрати та непродуктивні витрати.

53)Бюджетний дефіцит. Поняття та причини його виникнення, шляхи скорочення, джерела покриття. Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні і зовнішні позики. Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже для всіх країн світу, у тому числі і високорозвинутих. Причини виникнення бюджетного дефіциту: необхідне здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст ВВП і НД, зміцнити економіку могутності держави та підвищення матеріального і культурного рівня життя населення; кризові явища в економіці; неефективність фінансово-кредитних зв'язків; надзвичайні події, що потребують використання великих коштів, а звичайних ресурсів для цього не вистачає; нездатність влади тримати під контролем фінансову ситуацію; нецільове та неефективне використання бюджетних коштів; значний обсяг тіньової економіки. Визначають різні види бюджетного дефіциту. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:відкритий офіційно визнаний у законі про бюджет;прихований офіційно не визнається.Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит більш негативне явище, ніж відкритий.За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.Свідомий визначається характером фінансової політики держави вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.Активний це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.Пасивний покриття поточних витрат.За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють: фактичний дефіцит є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частини бюджету; структурний це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів; циклічний це наслідок недонадходження бюджетних коштів внаслідок циклічних коливань у економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. Запозичення використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, міністр фінансів невідкладно інформує про це Кабінет міністрів України. Кабінет міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону України про Державний бюджет України. Емісійні кошти НБУ не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.Державна позика - отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших держав, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.Використання державних позик вимагає: наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;довіри з боку кредиторів до держави;заінтересованості кредиторів;наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути: додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;підвищення рівня оподаткування;зменшення видатків;випуск нових позик.Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів. Якщо вони йдуть на інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.

54) Джерела формування бюджетних доходів. Форми і методи мобілізації грошових коштів у бюджеті. Державні доходи - це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для виконання її завдань і функцій. Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих грошових фондів здійснюється в результаті розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту.Залежно від порядку формування системи державних доходів їх можна розподілити на:

централізовані - кошти, які залишаються у розпорядженні держави в процесі розподілу валового внутрішнього продукту, та спрямовуються на формування централізованих грошових фондів Державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Державного фонду охорони праці, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інші;децентралізовані - це доходи, які залишаються у розпорядженні державних підприємств, установ, організацій при розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту і формуються, головним чином, за рахунок їх прибутку. Основою для їхнього формування є прибутки і доходи державних підприємств, установ, організацій, населення.Центральне місце у системі доходів держави посідають доходи бюджетів держави. Безпосередньо за їхньою допомогою мобілізується основна частка фінансових ресурсів держави при формуванні бюджетних і позабюджетних фондів, які необхідні для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).Згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України складається з державного та місцевих бюджетів. Основна частка державних доходів формується за рахунок доходів державного бюджету.Доходи Державного бюджету України включають:

1) доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66 та 69 Бюджетного кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів";2) власні надходження установ, які утримуються за рахунок Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання" і доходи з інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;3) гранти і дарунки у вартісному обрахунку;4) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.Виходячи з вищенаведеного можна констатувати, що основними фінансовими інструментами формування доходів бюджету є:- плата (при цьому обов'язково ставимо запитання - за що?) передбачає певну еквівалентність взаємовідносин між державою та платниками. Такі відносини можуть виникати тільки у тих випадках, коли держава є власником ресурсів, які надаються у користування. Плата вноситься як за рахунок включення у собівартість, так і з прибутку, що визначається механізмом її стягнення. Розмір плати залежить від обсягів ресурсів, які використовуються, а надходження плати державі визначаються державною власністю на дані ресурси. Якщо держава втрачає право власника, то вона втрачає також ці доходи.- відрахування (на що? від чого?) проводяться за встановленими нормативами та передбачають, як правило, цільове призначення платежів. Мобілізація коштів до бюджету здійснюється на підставі правових норм. Правовими нормами регулюються відносини, що виникають при:

• встановленні та введенні податків, неподаткових доходів до бюджету;

• визначенні санкцій за порушення порядку та строків внесення платежів;

• здійсненні контролю за надходженням коштів до бюджету. Принципи мобілізації грошових коштів, бюджетний склад і структура доходів бюджету значною мірою залежать від форм, методів господарювання та тих економічних і соціальних завдань, які вирішуються суспільством. Перехід до ринкових відносин вимагає змін у системі формування доходів бюджету, вдосконалення управління цим процесом.

55) Видатки державного бюджету. Основні напрямки використання бюджетних коштів. Видатки бюджету, як основна частина державних видатків, являють собою витрати, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій. Видатки бюджету класифікуються за функціональними та економічними ознаками.Функціональний поділ видатків дає змогу виявити пропорції у розподілі бюджетних коштів, змінювати ті пропорції з метою необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного виробництва.Функції, що виконуються державою, можна розділити на 4 категорії:І. Державні послуги загального призначення.1). державне управління;2). судова влада;3) міжнародна діяльність;4) фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;5) національна оборона;6). правоохоронна діяльність;7) забезпечення безпеки держави .//. Суспільні та соціальні послуги.1). освіта;2) охорона здоров'я; 3). соціальний захист та соціальне забезпечення;4) житлово-комунальне господарство;5) культура та мистецтво;6) засоби масової інформації; 7). фізична культура і спорт./// Державні послуги, пов 'язані з економічною діяльністю.1) промисловість та енергетику;2) будівництво;3) сільське господарство:4) лісове господарство, рибальство, мисливство:5) транспорт;6) зв'язок ,7) шляхове господарство, телекомунікації та інформатика ;8) послуги, пов'язані з економічною діяльністю, щодо реалізації проектів багатоцільового розвитку, пов'язані з формуванням загальної економічної політики, управлінням и галузі стандартизації, гідрометеорології, геодезії та контролем за виробництвом;9) охорону навколишнього середовища ;10) попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха 11) поповнення державних запасів та резервівIV. Обслуговування державного боргу. 1) видатки з обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу ;2) видатки з резервних фондів За економічними ознаками видатки зведені в єдині економічні категорії, що відображають розмежування коштів, спрямованих на поточні або капітальні видатки.До поточних видатків за предметними ознаками відносяться:-витрати на товари та послуги (заробітна плата працівників бюджетних установ, придбання матеріалів, витрати на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв);-виплата процентів банківським установам за внутрішніми та зовнішніми позиками;-субсидії та поточні трансфертні платежі.Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів. Вони включають:-придбання основного капіталу. До складу цих видатків відносяться видатки на капітальне будівництво, капітальний ремонт, витрати на нові або існуючі товари тривалого користування; -створення державних запасів та резервів. -капітальні трансферти.Капітальні трансферти — невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Капітальні видатки складають основу видатків розвитку, призначених для фінансування Інвестиційної та інноваційної діяльності.