71. Роль фінансів у формуванні, функціонуванні і розширеному відтворюванні основних фондів в умовах ринкової економіки.

Матеріально-технічною основою процесу виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі фонди. В умовах ринкової економіки первісне формування основних фондів, їхнє функціонування і розширене відтворення здійснюється при безпосередній участі фінансів, за допомогою яких утворюються й використовуються грошові фонди цільового призначення, опосередковуючи набуття, експлуатацію та відновлення засобів виробництва.

До основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються у процесі виробництва, надання послуг, здавання в оренду, очікуваний термін експлуатації яких більше одного року та вартість яких поступово зменшується через фізичне або моральне зношення. Первісне формування основних фондів на знову створюваних підприємствах відбувається за рахунок основних засобів, що є частиною статутного фонду. Основні засоби - це грошові кошти, інвестовані в основні фонди виробничого та невиробничого призначення. У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних фондів кількісно збігається з вартістю основних фондів. Надалі, у міру участі основних фондів у виробничому процесі їх вартість роздвоюється: одна її частина, рівна зносу, переноситься на готову продукцію, інша - виражає залишкову вартість діючих основних фондів.

По суті справи, формування та використання фінансових ресурсів - два взаємопов'язані процеси характеризують і розкривають сутність механізму руху фінансових ресурсів на підприємстві. Формування - це початкова фаза у русі фінансових ресурсів, саме тут визначаються джерела коштів, форми надходження і пропорції їх об'єднання. Як правило, на цій стадії фінансові ресурси перебувають у вартісній формі, що сприятливо для їх контролю і планування. Формування обумовлює і зумовлює подальший рух фінансових ресурсів у формі їх використання. На цій стадії кругообігу стає можливим запуск безпосередньо процесу виробництва на підприємстві. Тут фінансові ресурси господарюючого суб'єкта матеріалізуються в основні та оборотні фонди. У виробничих фондах фінансові ресурси перебувають у прихованій формі, так як їх вартісна оцінка вже не носить визначального характеру, але безумовну важливість набувають показники виробничої діяльності підприємства. У подібній речовій формі фінансові ресурси перебувають до реалізації виробленої продукції на ринку, коли стає можливим їх вартісне вираження і визначення ефективності їх використання. Таким чином, процес використання фінансових ресурсів пов'язаний з реалізацією задуманих планів і характеризує собою поступальний рух до іншого якісного рівня.

72. Фінансовий механізм та його роль у забезпеченні ефективного функціонування економіки.

За найзагальнішим визначенням фінансовий механізм може бути охарактеризований як комплекс спеціально розроблених і законодавче закріплених в державі форм і методів створення й використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм це, по суті, методичні, організаційні й правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення визначених відповідними програмами цілей і завдань. Фінансовий механізм є складовою частиною господарського механізму в державі, проте це специфічна складова, яка значною мірою визначає характер не лише господарського механізму зокрема, а й економічної системи в цілому. Специфічність його полягає в тому, що за допомогою фінансів визначається кінцевий результат усієї господарської діяльності в державі. Формування й використання фондів фінансових ресурсів для задоволення загальнодержавних потреб, а також потреб підприємницьких структур і населення здійснюється на основі відповідних нормативних актів, які слугували б основою для розробки методичних положень. Методичні положення визначають техніку мобілізації й використання цих ресурсів, обов'язки суб'єктів, що беруть участь у цих процесах тощо. Призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій — фінансового забезпечення й фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Слід зауважити, що вказані функції є повною теоретичною абстракцією. За наявного досвіду фінансове забезпечення одночасно виконує функцію регулювання так само, як регулювання може здійснювати функцію фінансового забезпечення. Кількісна та якісна характеристики фінансового механізму визначаються тим, яка величина фінансових ресурсів зосереджується й витрачається на відповідних рівнях господарського управління та якою є технологія їх зосередження й витрачання. Тут дуже важливо правильно вибрати саму техніку цих процесів. тобто суб'єкт і об'єкт зосередження і витрачання фінансових ресурсів, показники, ставки, норми, строки, санкції, пільги, тобто увесь інструментарій здійснення руху фондів грошових засобів. Так, фінансове забезпечення здійснюється шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо. Кожний із цих методів має свою особливість практичного застосування. При бюджетному фінансуванні враховуються умови визначення обсягів фінансування, періодичність передачі коштів, норми певних видів витрат тощо. При кредитуванні визначаються умови надання кредитів, гарантії і терміни їх повернення, окупність і ефективність кредитів. При самофінансуванні проводяться розрахунки доцільності й ефективності витрачання власних коштів, форми їх мобілізації тощо. Проте фінансове забезпечення має й інші аспекти свого здійснення. Для того щоб профінансувати відповідні заходи або програми, необхідно відпрацювати й законодавче встановити форми мобілізації ресурсів за допомогою податків, зборів, інших платежів. Це дуже важлива складова фінансового механізму в цілому. Вона є самостійною ланкою господарського механізму і називається податковим механізмом. Проте, на нашу думку, і зосередження коштів, І їхнє використання — це єдиний фінансовий механізм. Фінансове регулювання — це метод здійснення державою функцій управління економічними й соціальними процесами при використанні фінансів. Використовуючи фінанси, держава шляхом встановлення форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх використання стимулює або локалізує ті чи інші явища й процеси в державі. Так, надаючи капітал на розвиток економіки, держава стимулює розвиток таких виробництв, які в умовах ринку не можуть забезпечити свій розвиток за рахунок власних ресурсів. Аналогічно при розробці методів мобілізації ресурсів шляхом диференціації ставок і пільг досягається прискорення або стримування розвитку окремих виробництв, робіт І послуг. Фінансовий механізм у цілому — це принципова схема практичного використання фінансів в економіці держави, їх впливу на відповідні процеси. Водночас він має свої відмінності щодо практичного застосування на рівні держави, підприємницької структури, фінансового інституту чи групи громадян.

73. Використання фінансових важелів регулювання і стимулювання виробництва в умовах переходу до ринкової економки. Фінанси як економічна категорія впливають на соціально-економічний розвиток держави через фінансовий механізм, який відображає напрямок, характер та суть функціонування фінансів. Включає 5 взаємозалежних елементів: 1. фінансові методи; 2. фінансові важелі; 3. правове забезпечення; 4. нормативне забезпечення; 5. інформаційна забезпеченість. Фінансові методи – це способи впливу фінансових відносин на господарчі процеси. Цей вплив відбувається через управління рухом фінансових ресурсів порівняння витрат і результатів, матеріальне стимулювання відповідальність за ефективне використання грошових фондів. Фінансові методи складають основу фінансового механізму. До них відносять: планування і прогнозування, інвестування, кредитування і самокредитування, податки, матеріальне стимулювання і відповідальність , страхування, заставні, трансфертні, трастові операції, оренду, лізинг, факторинг. Дія фінансових методів виявляється в утворенні та використанні різних грошових фондів. Фінансовий важіль – приймає дій фінансового метода в фінансовому механізмі важливу роль грають такі фінансові важелі, як прибуток, дохід, амортизаційні відрахування, фінансові санкції, ціни, орендна плата, дивіденди, % ставка за позиками, депозитами і облігаціями, інвестиції, валютний курс та ін. Важелі впливу поділяються: За напрямом дії – на стимули і санкції; За видами – на норми й нормативи: умови і принципи формування доходів, нагромадження і фондів, умови і принципи фінансування і кредитування.