Розділ і. Характеристика оздоровчого плавання, його вплив на організм людини

1.1. Плавання як один із видів лікувальної фізичної культури

Лікувальна фізична культура є багатогранним поняттям. По-перше, це метод лікування, що полягає в застосуванні фізичних вправ і природних факторів природи до хворої людини з лікувально-профілактичними цілями [26, 92]. По-друге, лікувальна фізкультура – це комплекс засобів, форм і методів фізичної культури, які застосовують до хворої або ослабленої людини з лікувальною і профілактичною метою [34]. Цей термін застосовується в різних аспектах, позначаючи і метод лікування, і медичну або педагогічну спеціальність, і розділ медицини або фізкультури, і структуру охорони здоров’я.

У лікувальній фізичній культурі широко застосовують гігієнічну і лікувальну гімнастику, ігри, загартовування сонцем, повітрям, водою, елементи спорту – плавання, дозоване веслування, лижі, екскурсії, туризм.

Оздоровче плавання – є засобом лікувальної фізичної культури та фізичної реабілітації людини в цілому та незамінним видом фізичних вправ для осіб, які мають суттєві обмеження для занять фізичною культурою на суші, особливо при такому захворюванні як поперековий остеохондроз [29, 129].

Оздоровче плавання є однією з форм лікувальної фізичної культури і проводиться з метою загартування, попередження захворювань, зміцнення здоров’я, підвищення праце­здатності та віддалення ознак постаріння.

Найголовнішою ознакою оздоровчого плавання є активна участь хворого в лікувально-відновному процесі. Специфічний вплив плавання на організм людини зумовлені тим, що воно сприяє поліпшенню роботи серце­во-судинної і дихальної систем, психіки, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову і м’язову систе­ми, посилює збудливі і гальмівні процеси. Разом з тим оздоровче плавання підвищує дію медикаментів та інших лікувальних засобів, скорочує час між клінічним та функціональним одужанням.

Оздоровче плавання сприяє відновленню фізіоло­гічних функцій, порушених хворобливими процесами.

Завдання оздоровчого плавання:

• зміцнення м’язів,

• створення природного м’язового корсету,

• відновлення об’єму рухливості хребта,

• стимуляція крово-, лімфообігу і тканинного обміну, що сприяє усуненню застійних явищ в органах малого тазу та поступового зняття тиску з корінця нерва,

• формування навичок правильної постави при стоянні, сидінні, і при різних видах побутової і трудової діяльності [29, 205-206].

Позитивним в оздоровчому плаванні є те, що воно може бути рекомендова­ним в комплексному лікуванні багатьох захворювань. Протипоказання до нього дуже від­носні. В основному – це тяжкий стан хворого, небезпека кровотечі (грудної, черевної, маткової) у зв'язку з трав­мою або захворюванням, температура тіла понад 37,5 °С, сильні болі під час рухів, різке загострення місцевого за­пального процесу.

Для того, щоб ефективність застосування лі кульного плавання зростала, насамперед перед його призначенням визначаються завдання використання фізичних вправ, підбираються засоби і форми для вирішення цих завдань. Щоб зробити все це правильно, необхідно враховувати фазу розвитку хвороби, реакцію на неї організму, стан всіх органів і систем, не залучених у хворобливий процес, психічну реакцію хворого на захворювання та інші її індивідуальні особливості.

Виділяють кілька правил оздоровчого плавання:

1. Запропонована норма пропливається будь-яким способом з помірною інтенсивністю та рівномірною швидкістю на всій дистанції і без зупинок. Для осіб старше 50 років, що раніше не займалися плаванням, при подоланні оздоровчої дистанції можуть допускатися 1-2 короткочасних відпочинки по 1,5-2 хв.

2. Оптимальною кількістю занять на тиждень у холодну пору року вважається 2-3 рази, а влітку до 4-5 разів.

3. Оздоровчі пропливи корисніше виконувати кролем на грудях чи брасом, тому що саме в цих способах покладені особливості, які підвищують оздоровчу роль плавання та підсилю­ють його профілактичну дію (особам до 35-40 років рекомендує­ться для оздоровчого плавання обирати кроль на грудях, а більш старшим - брас):

- специфічне дихання плавця з глибоким вдихом через рот та повним видихом у воду в узгодженому ритмі з гребними рухами руками – розвивається та зміцнюється дихальний апарат, удоско­налюється діяльність серцево-судинної системи;

- чергування під час виконання кожного гребка у воді напруження м'язів (у момент його робочої частини) з їх розслаб­ленням (у момент підготовчої частини рухів), що дозволяє протя­гом десятків хвилин пливти без зупинки, не відчуваючи сильної втоми;

- раціональність, економність та ефективність усіх гребних рухів ногами та руками, оптимальне горизонтальне положення тіла у воді не тільки забезпечує рівномірне та швидке ковзання поверхнею води, але й сприяє всебічному позитивному впливові на функції організму, маючи при цьому ще і гігієнічний ефект;

- за умов доброї фізичної підготовленості та здоров'я, можна використовувати всі спортивні способи плавання, чергуючи їх у будь-якій послідовності й цим підвищуючи різнобічність впливів на організм.

4. Розпочинати оздоровче плавання на відкритих водоймищах можна при температурі води не нижче ніж 17-18°С, обмежуючи навпіл тривалість заняття, а при температурі вище 19-20°С можна пропливати повну оздоровчу дистанцію. Закінчувати сезон пла­вання на відкритих водоймах можна в більш прохолодній воді – при температурі до 16-17°С.

5. На всіх етапах проведення оздоровчого плавання та для будь-якого віку основним правилом дозування має бути індивіду­альна доступність, посильність отриманого фізичного навантаження та запобігання перенавантажень. Особливо обережно слід дозувати плавальні навантаження в період початкового засвоєння оптималь­ної оздоровчої дистанції, строго дотримуючись методичних прин­ципів послідовності та поступовості.

6. Для підвищення інтересу до подолання оптимальної дистан­ції оздоровчого плавання слід:

-1-2 рази на тиждень після кожних 150 м подоланих спокійно або з середньою швидкістю, пропливати чергові 50 м швидше;

- 2-3 рази на місяць всю оздоровчу дистанцію пропливти дещо швидше (на 2-3 хв.) ніж зазвичай;

- після закінчення оздоровчої дистанції декілька разів стриб­нути з тумбочки у воду або, розбігшись з берега, та наступним пропливанням 15-20 м;

- 1-2 рази на тиждень зробити 200-300-метровий заплив у ластах;

- під час подолання оптимальної оздоровчої дистанції без зупинок змінювати через кожні 100 м або довільно способи пла­вання;

- після подолання кожних 150-200 м пропливти наступні 50 м з відносно меншою кількістю плавальних рухів за рахунок подов­ження напливу та збільшення паузи між гребками або підвищення їх потужності.

7. Кожна людина, що хоче займатися оздоровчим плаванням, повинна отримати дозвіл лікаря, а при регулярних заняттях система­тично (1 раз на 3 місяці) проходити лікарський контроль.

8. У процесі занять оздоровчим плаванням кожен повинен здійснювати самоконтроль, для чого регулярно (не рідше 1 -го разу на тиждень) визначати та постійно пам'ятати такий мінімум норма­тивних для себе показників, що характеризують рівень засвоєння та переносимості оптимальної оздоровчої дистанції:

• час (у хвилинах, секундах) подолання дистанції при повіль­ному плаванні та з середньою і високою інтенсивністю;

• кількість гребних рухів на певній мірній дистанції або за хвилину за умов плавання з різною інтенсивністю;

• частота серцевого ритму (у спокої, в положенні стоячи) до плавання та після закінчення оздоровчої дистанції.

9. Випадки появи під час плавання виражених ознак утоми (істотне збільшення ЧСС або порушення серцевого ритму, утруд­нене дихання, біль у грудях, втрати бажання продовжувати плавання), переохолодження (поява тремору зубів, синюшність губ чи кінчиків пальців) або судом є категоричним сигналом негайного завершення заняття. Якщо дані симптоми з'явилися далеко від бере­га, то необхідно лягти на спину, 2-3 хв відпочити і спокійно найкоротшим шляхом дістатися берега. При повторних симптомах необхідно позачергово пройти медогляд [19, 230-234].