Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
5 Чорний Андрій Jpljhjdxt gkfdfyyz.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
651 Кб
Скачать
☆

Розділ іі. Специфіка застосування оздоровчого плавання при різних захворюваннях

2.1. Плавання при захворюваннях опорно-рухового апарату

При захворюваннях опорно-рухового апарату оздоровче плавання відіграє величезну роль. Ще у Стародавній Греції про неосвічену людину говорили: «Він не уміє ні плавати, ні читати». Плавання є найбільш гармонійним і естетичним фізичним навантаженням. Не перенавантажуючи організм, воно не тільки тренує максимальну кількість органів і систем, але і є скульптором тіла, що є не менш важливим для гармонійнішого розвитку особистості.

Але найчастіше буває так, що, навчившись самостійно триматися на воді, людина не йде далі, не освоює правильну техніку і плаває поволі і невпевнено. Всі рухи в цьому випадку направлені на створення опори і рівноваги, на утримування на поверхні води. Намагаючись пливти швидше, «плавець» вже через 25-30 м втомлюється, починає задихатися і зупиняється. Таке плавання (якщо це, звичайно, можна назвати плаванням) як правило, не приносить задоволення і не надає тієї великої сприятливої дії на дихальну, серцево-судинну систему і м’язовий апарат [28, 89].

Плавання володіє незамінною корисною дією при лікуванні деяких захворювань, пов’язаних з обміном речовин, при початкових стадіях захворювань дихальної і серцево-судинної систем, для поліпшення і виправлення постави при сколіозах, лордозах і ін., для лікування остеохондрозу, а також для попередження наслідків різних травм і для ліквідації деяких фізичних недоліків.

Оздоровче плавання і фізичні вправи в прохолодній воді особливо доцільні на завершальному етапі після травматичних порушень опорно-рухового апарату, коли потрібно добитися відновлення нормального тонусу і сили м’язів. Просте занурення людини у воду викликає підвищення функцій різних органів – частішає дихання, підвищується частота серцевих скорочень, прискорюється обмін речовин. Це відбувається в результаті збільшеної тепловіддачі, оскільки теплопровідність води приблизно в чотири рази вище за теплопровідність повітря. Грає роль і збільшення тиску на поверхню тіла.

Специфіка лікувального впливу плавання на опорно-руховий апарат людини зумовлена тим, що опір рідини при плаванні сприяє особливо активній роботі груп м’язів і розвитку функціональних можливостей і сили основних скелетних м’язів, поліпшенню постави. У воді значно зростає амплітуда рухів в суглобах, рухи виконуються з меншою м’язовою напругою, а при додатковому зусиллі легше долається протидія ригідних м'яких тканин.

Правильне застосування оздоровчого плавання можливе лише за умов розуміння питань захворювання.

Лікувальний вплив плавання пояснюється тим, що під час плавання відбувається природне розвантаження хребта, зникає асимет­рична робота міжхребетних м’язів, відновлюються умови для нормального росту хребта. Безумовне витягування хребта під час ковзання по воді доповнює розвантажен­ня зон росту. Одночасно зміцнюються м’язи хребта і всього скелету, вдоскона­люється координація рухів, формується почуття правильної постави.

Завдання, принципи та вимоги, яких необхідно дотримуватися при заняттях лікувальним плаванням

Головні завдання лікувальних та фізичних вправ на суші та воді полягають у наступному:

  1. розвантаження хребта – створення сприятливих фізіологічних умов для нормального росту хребта і встановлення правильної статури;

  2. можливе виправлення деформації;

  3. формування правильної статури;

  4. поліпшення координації рухів;

  5. збільшення сили та тонусу м'язів;

  6. корекція плоскостопості;

  7. встановлення правильного дихання;

  8. поліпшення функції серцево-судинної та дихальної систем;

  9. загартування;

  10. набуття навичок плавання;

  11. розвиток вольових якостей та створення психологічного стимулу для подальшого лікування;

  12. емоційна розрядка, профілактика психологічного перевантаження [24, 167].

Отож слід враховувати специфіку кожного окремого захворювання опорно-рухового апарату. Наприклад, хворим на сколіоз необхідно дотримуватися таких вимог:

- добирати вправи і стиль плавання строго індивідуально;

- звертати особливу увагу на встановлення правильного дихання;

- при підборі початкового положення та індивідуальних корегувальних вправ врахувати тип сколіозу, ступінь викривлення, зміни хребта в сагітальній площині (кіфоз спини і грудного відділу, стан м'язової системи та рівень фізичної підготовки, наявність захворювань, які не є протипоказанням для плавання)

- попередньо освоювати елементи кожної вправи на суші, враховуючи порушення координації у хворих на сколіоз;

- виключати вправи, які мобілізують хребет, збільшуючи його гнучкість;

- виключати вправи, які забезпечують обертання хребта з коливаннями нав­коло поздовжньої вертикальної осі тулуба;

- забезпечувати контроль за строгою стабілізацією хребта в положенні ко­рекції;

- виключати використання снарядів для пасивного витягування хребта;

- домагатися збільшення паузи ковзання по воді зі витягуванням хребта;

- обережно застосовувати торсійні вправи на воді у зв'язку з тим, що їх виконання є технічно дуже складним, неправильне виконання може завдати збільшення нестабільності хребта [24, 190].

При виборі методики індивідуальної методики лікувального плавання при сколіозі слід брати до уваги локалізацію і величину викривлення, ступінь тренованості м’язової системи, вік. Величезне значення має також дозування лікувального плавання – при перевантаженні хворого – можна отримати негативні результати

Основним стилем плавання для лікування сколіозу у дітей (у дорослих теж, але якщо в діагнозі виключені міжхребетні грижі) є брас на грудях з подовженою паузою ковзання, під час якої хребет максимально витягується, а м’язи тулуба статично напружені. При цьому стилі плечовий пояс розташовується паралельно поверхні води і перпендикулярно руху, руху рук і ніг симетричні, виробляються в одній площині. Можливості збільшення рухливості хребта і обертальних рухів корпусу і тазу, вкрай небажані при сколіозі, при цьому стилі мінімальні.

При плаванні стилями кріль, батерфляй і дельфін під час гребкових рухів рук виникають обертальні рухи в хребті і руху в поперековому відділі у передньо-задньому напрямку, збільшують мобільність хребта і скручують момент. Тому в чистому вигляді ці способи не можуть застосовуватися в лікувальному плаванні при сколіозі.

Однак стиль «кріль» – найбільш фізіологічно наближений до ходьби, і з нього починається навчання плаванню.

При плоскостопості корисно використовувати рух ногами стилем кріль (для посилення впливу на м’язи стопи – плавання в ластах).

При плоскій спині, коли замість фізіологічного грудного кіфозу є сплощення – лордоз грудного відділу хребта, можливо ввести в заняття роботу стилем батерфляй, в півгребка, без винесення рук з води. Не варто забувати, що стилі батерфляй і дельфін розрізняються лише роботою ніг. У стилі батерфляй ноги працюють брасом, а в стилі дельфін ноги сполучені разом, тому при поштовху ногами відбувається активне згинання-розгинання в поперековому відділі хребта. У зв’язку з цим стиль дельфін неприпустимий при сколіозі) [17].

При вираженому збільшенні грудного кіфозу бажано віддавати перевагу плаванню стилем брас на спині.

При підборі плавальних вправ обов’язково враховується ступінь сколіозу.

При поперековому і грудопоперековиму типі для корекції дуги можуть бути використані асиметричні вихідні положення для тазового пояса: при плаванні нога з випуклої сторони поперекової дуги відводиться з фіксацією таза на дошці.

При комбінованому типі сколіозу з двома первинними дугами (грудної та поперекової) особливу увагу приділяється корекції грудної дуги.

При підборі плавальних вправ враховується і деформація хребта в сагітальній площині (лордоз або кіфоз): при плоскій спині не рекомендується плавання на ній, а при кіфоз слід більше плавати на спині.

При вираженому лордозі поперекового відділу під живіт підкладають пінопластову дошку.