Перше ділення заплідненої яйцеклітини. Передзародок (проембріо)
Формування зародка починається з ділення зиготи.
Рис. Розвиток зародка у роду Triticum (схема).
1- 17 зародок Т. aestivum у дорсовентральному перерізі.
За добу після запилення, зигота, як правило, починає ділитися. Форма зиготи різна. У пшениці вона грушоподібна, має дорсовентральну будову. В результаті нерівномірної вакуолізації зиготи, фігура першого поділу розміщується похило до поздовжньої вісі зиготи і виявляється зсунутою до апікального її кінця. У результаті такого нерівного поділу, яке є наслідком полярності зиготи, утворюються дві нерівні клітини (рис. )
Із верхньої апікальної клітини (са) двоклітинного зародка у подальшому утворюються основні частини зародка, із нижньої базальної (св) – підвісок, або суспензор. В подальшому у них по різному проходять процеси обміну речовин та швидкість ділення. За сприятливих умов апікальна клітина швидко ділиться і невдовзі виникає багатоклітинний зародок - передзародок або проембріо кулеподібної інколи грушовидної форми.
Різні дослідники термін передзародок розуміють по-різному. Одні вважають, що лише дво-, три-, чотириклітинні утвори, що виникли із зиготи слід називати передзародками, після цього починає розвиватись власне зародок. Інші відомі дослідники дотримуються дещо відмінних поглядів (Суеж, Яковлєв, Батигіна).
Багатьох дослідників цікавить запитання:
Що, який чинник спонукає зиготу до ділення ? Висловлено низку гіпотез:
- спермії привносять у яйцеклітину особливі секрети (гормони), які спонукають її до ділення;
- такі чинники утворюються у самій яйцеклітині за дії пилкової трубки і сперміїв;
- проникнення сперміїв у яйцеклітину викликає механічне подразнення її, яке і є індуктором синтезу ранових гормонів, що стимулюють ділення яйцеклітини;
- метаболічний градієнт визначає не тільки полярність, а й перше ділення зиготи.
По мірі розвитку зародка у основі підвіска диференціюється гіпофізис, що дає початок ініціальним клітинам кори і чохлика корінця, а на верхівці його навпроти гіпофізису диференціюється епіфізис, що дає початок ініціальним клітинам епідерми і кори зачатка стебла. Потім у вигляді горбиків зароджуються сім’ядолі. Та частина зародка, із якої утворюються сім’ядолі, називається сім’ядольною або стебловою, бо вона у рівній мірі започатковує як сім’ядолі так і стебло. Нижче цієї частини диференціюється підсімядольне коліно – гіпокотиль (коренева шийка) і зачаток кореня, остання частина називається кореневою. У паростків крім цих органів ще є епікотиль – надсім’ядольне коліно, тобто частина стебла між сім’ядолями і першими листками (перше міжвузля). Епікотиль називають також зачатковим стеблом або стебельцем.
Одночасно з зовнішньою диференціацією відбувається внутрішня, яка полягає в утворенні двох зародкових тканин: зовнішньої – туніки і внутрішньої – корпуса. Із туніки у подальшому розвивається епідерма, а із корпуса – кора і центральний циліндр дорослої рослини.
В процесі розвитку глобулярного зародка його верхівкова частина поступово сплощується завдяки прискореному росту бокових частин. Це веде до утворення горбиків майбутніх сім’ядоль. Сім’ядолі видовжуються, і поміж них формується точка росту. Одночасно росте і корінь на якому утворюється кореневий чохлик.