8.7.Проростання і життєздатність насіння

Відокремлена від материнського організму насінина через деякий час починає проростати. Насіння деяких видів проростає уже через 2-3 години після звільнення з плоду (наприклад, насіння тополі), насіння інших рослин проростає після більш менш тривалого періоду спокою, таке насіння зберігає схожість від кількох тижнів до років (зернівки багатьох злаків).

Проростання насіння відбувається за наявності води, кисню та відповідної температури. Насіння деяких рослин проростає лише за дії світла. Переривання спокою у такого насіння контролюється фітохромами. Проростанню передує інтенсифікація обміну речовин (розпад фітину, синтез білків, гормонів, нуклеїнових кислот, активація ферментів).

На початковому етапі росту зародок живиться гетеротрофно. Ріст зародка розпочинається діленням та розтягуванням клітин його органів. При проростанні першим з’являється корінець, який завдяки позитивному геотропізму заглиблюється в грунт. Потім з’являється пагін – плюмула, або брунечка, що завдяки від’ємному геотропізму спрямовується вгору.

Залежно від того, залишаються сім’ядолі під землею чи виносяться на поверхню грунту, розрізняють два типи проростання. У дводольних сім’ядолі виносяться на поверхню завдяки інтенсивному росту клітин гіпокотиля (нижнє міжвузля під сім’ядолями). Такий тип проростання називають епігеальним. Якщо ж витягується перше міжвузля стебла над сім’ядолями (епікотиль), то сім’ядолі залишаються під землею і такий тип проростання називають гіпогеальним. В обох випадках зігнута частина міжвузля захищає сім’ядолі від руйнування, а, з’явившись на світло, ця ділянка відразу ж випрямляється. Цей процес контролюється фітохромом та етиленом. У злакових плюмула захищена чохликом – колеоптилем (видозміна листка). Перший листок проростає крізь колеоптиль.

Під дією світла в клітинах паростка активуються процеси синтезу хлорофілу, і він переходить від гетеротрофного на автотрофний спосіб живлення.

У насіння з нерозчленованими зародками подальший розвиток диференціація їх проходить всередині насінини, але після відокремлення від материнської рослини і попадання у сприятливі для проростання умови. Виняток із цього складають орхідні,

у яких диференціація зародка відбувається не при дозріванні насіння, а під час проростання його. Зародки виходять із насінини у вигляді пухирців, які називають протокормами, або зародковими бульбами. Потім зародкові бульби збільшуються, знизу закладаються всисні волоски, потім корені, а у верхній частині утворюються листки.

8.8. Утворення плодів.

Одночасно з перетворенням насінного зачатка в насінину зав’язь перетворюється в плід.

При утворенні плоду зав’язь, а інколи і стовпчик, розростається, приймочка в’яне і відмирає. Із стінки зав’язі утворюється оплодень, або перикарпій, який складається з трьох шарів: зовнішній – екзокарпій, середній – мезокарпій, внутрішній – ендокарпій.

Та не завжди усі три шари перикарпію можна виявити. А в складних плодах в утворенні перикарпію беруть участь і квітколоже і приквітники.

Залежно від будови і консистенції перикарпію плоди поділяються на сухі та соковиті. У соковитих плодів оплодень м’ясистий весь або частково. Оплодень сухих плодів дерев’янистий або шкірястий.

Плоди є розкривні та нерозкривні. Розкривні плоди мають численні пристосування для розсіювання насіння. На поверхні плодів також є різні причіпки, волоски, крильця, віяла, повітряні камери тощо, які сприяють їхньому прикріпленню і розповсюдженню.