Розділ 1. Ринок праці в економічній системі
Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.
Соціально-економічна категорія «ринок праці»
Ринок праці – один з ресурсних ринків, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми-виробники товарів та послуг (працедавці) – потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці – ставка заробітної плати – та обсяг використання праці.
Потрібно зауважити, що на ринку праці продається й купується не сама праця, а послуги праці, кількість і якість яких залежить від багатьох чинників — рівня професійної підготовки працівника, його кваліфікації, досвіду, сумління та інших. На період найму роботодавець — бізнес чи держава купує право на використання послуг праці продавця, а не саму працю, власником якої продовжує залишатися найманий працівник. Тому в загальноприйнятому понятті «ринок праці» необхідно бачити категорію «ринок послуг праці». [14. c. 236]
Праця (або послуги праці) – один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ.
Працедавець – це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати та отримувати заробітну плату
Механізм саморегулювання ринку праці - До основних важелів саморегулювання ринку праці відносяться ціна праці, співвідношення платоспроможного попиту на нього і його пропозицію та конкуренція. Коливання норми прибутку в залежності від циклу ділової кон'юнктури то стискають, то розширюють ринок праці, регулюючи його кількісно-якісний склад. Фахівці відзначають, що при сприятливій діловій кон'юнктурі оживляється процес капітальних вкладень у народне господарство. При цьому попит на працю різко зростає, підвищується заробітна плата, що залучає найманих робітників у динамічні галузі доти , доки вони не насичуються робочою силою. З цього випливає, що регулюючою силою, що підвищує чи знижує ціну праці і визначальної динаміку ринку праці, є прибуток підприємця. Саме тому вона стає об'єктом конкуренції між підприємцями. Це той самий економічний механізм, що регулює рух норми прибутку, що визначає ціну праці. Остання спонукує найманих робітників переходити з одних фірм на інші, змінювати професії і т.п.
Особливості ринку праці полягають у тому, що:
він охоплює не тільки сферу обігу товару "робоча сила", а й сферу виробництва, де найманий працівник працює;
праця є економічним ресурсом, а отже попит на неї є похідним попитом;
на ринок праці значний вплив здійснюють профспілки, державна політика зайнятості, трудове законодавство тощо.
Отже, ринок праці – це система суспільних відносин, а також механізм, що забезпечує узгодження інтересів роботодавців та найманих працівників і регулює попит і пропозицію праці.[14.c.261]