3. Двостороння монополія

Двосторонньої монополією (англ, bilateral monopoly) називають такий тип будови ринку, при якому на стороні пропозиції є єдиний продавець (монополіст), а на стороні попиту - єдиний покупець (монопсоніст). 

Процес укладання угоди графічно ілюструє рис. 9. Якби на ринку праці не було профспілки, то монопсоніст прийняв би рішення згідно правила MRP = MRC. Тоді кількість найнятих становила б L_M із ставкою зарплати w_M. Профспілка як продавець робочої сили, має справу з кривою попиту D_L, кожна точка якої визначає максимально можливу величину ставки зарплати для кожної кількості найнятих, рівну граничній доходності праці (W = MRP_L).

Крива пропонування праці для продавця – монополіста невизначена. Профспілка намагається продати товар дорожче, ніж це дозволяє крива S_L. Для визначення ставки і числа зайнятих профспілка може скористатись загальним правилом максимізації прибутку, яке застосовує проста монополія (MR = МС). Ставка зарплати (W_U) буде максимізуватись за умови, що кількість найнятих відповідатиме точці перетину MR_U і S_L (L_U робітників), вона визначається за кривою попиту і є значно вищою за монопсонічну.

Неможливо точно визначити, яка з можливостей реалізується. Якщо сторони підуть на поступки; то логічно очікувати, що результат буде проміжним. Але сторона, яка має більшу силу і ефективнішу стратегію, може добитись ставки, ближчої до запропонованої нею. Наприклад, якщо профспілка реально загрожує страйком, або навпаки, коли фірма-наймач загрожує знайти робітників, які не є членами профспілки, переговори можуть закінчитись тим, що в колективний договір увійде ставка зарплати, близька до конкурентної W_E. Це означає, що монополія на одному боці ринку може знищити монопсонію на іншому боці. Якщо ситуація наблизиться до конкурентної, то рівень зайнятості збільшиться до L_C.[2.c.161]

4. Ціноутворення на ринку праці в Україні

Становлення і розвиток ринку праці України проходив під знаком його необхідної адаптації до економічної ситуації, яка характеризувалася, насамперед, триваючим спадом виробництва, значною фінансовою розбалансованістю економіки, недостатньою динамічністю заходів щодо реформування господарського механізму.

Формування та розвиток ринку праці, в Україні, на сучасному етапі відбувається під впливом певних особливостей:

1. Йдеться передусім про нестачу робочих місць та високу частку робочих місць з небезпечними умовами праці та низькими вимогами до якості робочої сили, що є результатом не тільки низьких інвестицій, а насамперед нераціональної їхньої спрямованості, відсутності чіткої програми інвестиційної діяльності.

2. Якість пропозиції робочої сили часто не відповідає сучасним вимогам щодо її професійно-освітньої підготовки, трудової та виконавчої дисципліни, мобільності та економічної активності в цілому. Наслідком незбалансованості пропозиції робочої сили із попитом на неї є високий рівень безробіття, зокрема прихованого та часткового, та велика частка безробітних, які не мають роботи понад 1 рік.

3. Водночас нераціональною є галузева структура зайнятості. Йдеться передусім про надмірну питому вагу зайнятих у сільському господарстві та самозайнятих.

4. Безумовною проблемою ринку праці, наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері.

Заробітна плата — це ціна, що виплачується за використання праці. Цей особливий вид ціни ще називають ставкою заробітної плати. Вивчаючи заробітну плату, необхідно аналізувати як механізм установлення її ставок, так і її динаміку.

Механізм визначення ставок заробітної плати неоднаковий для різних типів економічних систем. Для командно-адміністративної системи, що існувала в Україні до початку 90-х років, характерним було встановлення ставок заробітної плати неринковим шляхом. Заробітна плата й працевлаштування суворо контролювалися. Зарплата встановлювалася згідно з тарифною системою. Крім тарифів, які визначалися централізовано, існували ще й премії. Тарифні ставки встановлювали відповідно до рівня кваліфікації працівників. Існували мінімальна тарифна ставка для працівників найнижчої кваліфікації, а також коефіцієнти, надбавки за старанність і наполегливість у роботі. Централізоване визначення ставок заробітної плати породжувало "зрівнялівку" в оплаті праці, а отже й у споживанні. Різниця в заробітках кваліфікованих і некваліфікованих працівників була невеликою. Все це пригнічувало прагнення людей до високоефективної праці, що виявилося в низьких темпах зростання ефективності суспільного виробництва.

У ринковій економіці ставки заробітної плати встановлюються ринковим шляхом, хоча на них здійснюють вплив і неринкові сили (трудові спілки, держава), про що буде сказано далі. Ставка заробітної плати виступає тут як один із видів ціни, що встановлюється під впливом попиту й пропозиції на ринку праці.

Щоб дати кількісну характеристику заробітної плати, треба знати її ставки за одиницю часу: годину, день, тиждень тощо, а також кількість годин, відпрацьованих робітником за день, тиждень, місяць. Заробітна плата працівника виплачується йому у вигляді певної суми грошей, що становить номінальну заробітну тату. Купівельна спроможність останньої залежить від рівня цін на ті товари й послуги, на які вона витрачатиметься. Чим вищі будуть ціни, тим менше відповідних благ зможе придбати людина за свою зарплату. Через те поряд із номінальною виділяють також реальну заробітну плату, тобто ту кількість товарів і послуг, котру можна придбати за номінальну зарплату. Номінальна і реальна заробітна плата можуть змінюватися як в одному, так і в різних напрямках. Так, на початку 90-х років номінальна заробітна плата в Україні зростала надзвичайно швидкими темпами, але реальна заробітна плата водночас помітно знизилася, оскільки ціни на споживчі товари й послуги зростали значно швидше, ніж номінальна заробітна плата.

З метою порівняння реальної заробітної плати в окремих країнах, регіонах, різних сферах зайнятості, вивчення її змін у часі застосовують показник середнього рівня заробітної плати. Незважаючи на те, що середню заробітну плату так само важко визначити, як і "середню людину", цей показник широко застосовується в економіці.[8.c.286]

В Україні у наступні роки прогнозують й значні зрушення у сфері оплати праці. Ці зміни відбуватимуться за рахунок значних змін у використанні трудового потенціалу та перерозподілі їх за сферами прикладання праці. Однак втілення змін у життя не можливе без посиленого державного регулювання ринку праці.