Центральні державні органи Великобританії

Менш помітну роль у реальному здійсненні державної влади стали відігравати давні британські установи — корона та палата лордів. Однак вони залишаються необхідним елементом державного устрою, їх роль не можна вважати суто декоративною.

Корона, як і раніше, є символом стабільності "старої, доброї Англії" та підтримується як інститут більшістю англійців.

Середньовічні принципи формування палати лордів лише підвищують її функціональну роль у сучасних умовах.

Особливістю XX ст. стало зростання державного апарату (після Другої світової війни було створено 5 нових міністерств, а до середини 60-х рр. XX ст. кількість міністерств та центральних відомств перевищувала 100).

Діяльність апарату державного управління Великобританії традиційно вирізняється особливою замкненістю ("міністерська таємниця") та суво­рою ієрархічністю в поєднанні з високим професіоналізмом.

Місцеве управління регулюється Актом 1993 р. про місцеве самоуправління.

Протягом 70—90-х рр. були проведені найважливіші реформи су­доустрою. Зокрема, прийнято ряд законів, присвячених інституту при­сяжних, судам графств, верховному суду, поліції, доказам з кримінальних справ, державним обвинуваченим.

Закон про суди 1971 р. ліквідував суди асизів та четвертних сесій, передав їхні повноваження новому кримінальному суду корони та частково високому суду. Система вищих судів Англії (верховний суд) стала включати високий суд (цивільні справи), суд корони (кримінальні справи та частина цивільних справ) та апеляційний суд. їх структура та юрисдик­ція регулюються Законом 1981 р. про верховний суд.

Виняткове становище займають палата лордів та судовий комітет таєм­ної ради.

Структура англійської судової системи

Весь судовий апарат традиційно підкоряється лорду-канцлеру.

Свої особливості в організації системи правосуддя зберігає Шотландія.

Нижчими судами в Англії залишаються суди графств та магіст­ратські.

Спеціальними судами в Англії та Уельсі є суд коронера (розслідує справи про "загадкові" смерті та самогубства), військові суди, цер­ковні суди, адміністративні трибунали та інші.

Постійна армія вперше була створена в Англії під час Першої світової війни.

Поліція, як і раніше, складалася з окремих місцевих формувань, що перебували у віданні місцевих виборних органів, фактичне керівництво поліцейськими силами здійснював міністр внутрішніх справ. Такий стан був зафіксований в Законі про поліцію 1964 року.

Питання для самоконтролю:

1. Яка партія виникла у Великобританії на рубежі XIX—XX ст.ст.?

2. Які частини Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії мають особливості управління власними територіями?

3. Що входить до компетенції суду коронера у Великобританії?

4. Перелічіть основні складові частини системи вищих судів Велико­британії.

5. Що вважають англійці символом "старої, доброї Англії"?

6. Законом якого року XX ст. в Англії було створено новий інститут - адвокатуру?

Глосарій термінів та понять:

"Народний капіталізм"— політика англійського уряду на рубежі 80-х рр. XX ст., яка передбачала денаціоналізацію та приватизацію через відкриті продажі акцій інвесторам, у тому числі безкоштовна роздача акцій робітникам та службовцям державних підприємств, розпродаж зі знижкою державного житлового фонду тощо.

"Білі коміри" — середні верстви населення, на які в основному орієн­тувалися „нові" лейбористи у своїй політиці.

"Міністерська таємниця" —умовна назва діяльності державного уп­равління Великобританії, яка традиційно характеризувалася замкненістю.

Додатки

Додаток А

Відповіді на запитання для самоконтролю:

• На рубежі XIX—XX ст.ст. у Великобританії виникла лейбористська партія.

• Особливості в управлінні територіями мають Ірландія, Шотландія, Уельс та деякі острови у протоці Ла-Манш.

• До компетенції суду коронера входить розслідування "загадкових" смертей та самогубств.

Навчальний блок V

Модуль 5.3

ФРАНЦІЯ

Зміст дидактичної одиниці

1. Третя республіка у Франції XX ст.

2. Партійна та виборча системи.

3. Зміни державного апарату.

4. Народний фронт.

5. Падіння Третьої республіки.

6. Рух Опору.

7. Четверта республіка. "Тимчасовий режим" та боротьба навколо конституції.

8. Конституція 1946 р.

9. П'ята республіка. Конституція 1958 р.

10. Розвиток політичної системи Франції у 60-80-х роках.