Основна література:

1. Гудошников Л.М., Жидков О.А., Крашенинникова Н.А., Лысенко О.Л., Мишин А.А. История государства и права зарубежных стран: Учебник для студентов юрид. вузов и ф-тов.— В 2 ч.— М., 2001.

2. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник / Упорядники А.С. Слюсаренко, М.В. Томенко.— К.: Атіка, 2001.

3. Ластовський В.В. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій для студентів денної, заочної та дистанційної форм навчання спеці­альності 6.060101 "Правознавство".— Черкаси, 2003.

4. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2 т.- М.: Острозье, 1998.

5. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн.— Харків: Право, 2001.

6. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів.— К., 2003.

7. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права.— М.: Юрист, 1996.

8. Шатилова С.А. История государства и права зарубежных стран: Учеб. пособие.- М., 2003.

9. Шевченко О.О. Історія держави та права зарубіжних країн. - К.: Вентурі, 1997.

Додаткова література:

1. Батыр К.И. История государства и права Франции периода буржуазной революции 1789-1794.- М.: Высшая школа, 1984.

2. Декларация прав человека и гражданина 1789 г. История и современность // Советское государство и право.— 1989.— № 7.

3. История Франции.- В 3 т.- Т. 2.- М., 1973.

4. Крашенинникова Н.А. Великая французская буржуазная революция и ее первые конституции // Вестник МГУ. Серия "Право".— 1989.— № 4.

5. Ревуненков В.Г. Якобинская республика и ее крушение .— Л., 1933

6. Рождение французской буржуазной политико-правовой системы - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990.

Матеріали для вивчення:

У процесі утвердження конституційного порядку та нових демократич­них принципів організації державної влади особливу роль відіграла Вели­ка французька революція 1789— 1794рр.

Її історичне значення полягало у тому, що вона:

• ліквідувала економічні та політичні підвалини "старого режиму";

• дала міцний імпульс соціальному прогресу в усьому світі;

• сприяла розвитку капіталізму як передового для свого часу суспіль­но-політичного ладу.

Французька революція XVIII ст. визрівала та відбувалася у принципово нових умовах, ніж попередні революції.

Французькі революціонери мали можливість спертися на досвід англійської та американської революції. В їхньому розпорядженні була чітка програма організації конституційного порядку. Вони також узяли на озброєння політичні лозун­ги: "свобода, рівність, братерство", які були здатні підняти третій стан на боротьбу зі "старим режи­мом".

У травні 1789 р. після відкриття Генеральних штатів делегати третього стану, до яких приєдна­лася частина делегатів від інших станів, виявили непокору королю. Розглядаючи себе як представ­ників всієї нації, бунтівні депутати організувалися спочатку в Національні (17 червня 1789), а потім (9 липня 1789) в Установчі збори. Цим підкреслювалося перетворення цього органу на безстановий, єдиний та неподіль­ний загальнонаціональний орган, який поставив перед собою революцій­ну мету: визначити основи нового, конституційного ладу Франції.

14 липня 1789 р. народ Парижа піднявся на повстання, яке ознаменува­ло початок революції та кінець багатовікового абсолютистського правління.