- •1)Україна в добу первісного суспільства
- •2)Давні кочові народи на території сучасної України
- •3)Античні міста-держави Північного Причорномор’я
- •4)Східнословянські племена на території сучасної України
- •5)Утворення і розвиток Київської Русі у 10-11ст.
- •7)Причини і наслідки феодальної роздробленості Київської Русі
- •8)Галицько-Волинське Князівство
- •9)Монголо-татарська навала на Русь та її наслідки
- •10)Українські землі у складі Великого князівства Литовського і Польщі ( 14-16ст)
- •11)Люблінська та Берестейська унії та їх наслідок для українських земель
- •12)Виникнення українського козацтва та його розвиток
- •13)Запорозька Січ ,її виникнення і роль в історії України
- •14)Православні братства в Україні ц 16-17 ст.
- •15)Козацько-селянські повстання наприкінці 16 ст.
- •16)Гетьман Сагайдачний та його доба
- •17)Козацько-селянські повстання 1620-1630рр.
- •19) Битва під Берестечком. Білоцерківська угода
- •20)Утворення і розвиток Української гетьманської держави б.Хмельницького
- •21) Українсько-Московський договір. Березневі статті.
- •22)Україна в період козацької руїни
- •23)Гетьман і.Мазепа і його доба
- •25)Пилип Орлик. Конституція 1710р.
- •26)Гайдамацький і Опришківський рух. Коліївщина
- •27)Обмеження прав Козацької держави у 18-му ст. Скасування Гетьманщини і ліквідація Запорозької Січі
- •28)Суспільно-політичні рухи у Наддніпрянській Україні у 19-20ст
- •29)Кирило-Мефодіївське братство
- •32)Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель
- •Розвиток промисловості
- •33)Перша Світова війна і Україна. Січові стрільці
- •34)Створення і діяльність Центральної Ради
- •35) Третій Універсал цр.Проголошення унр
- •36)Українська Держава п.Скоропадського
- •37) Українсько-російська війна 1917-1918 рр. Бій під Крутами
- •39)Україна в добу Директорії
- •40)Зунр. Акт злуки 22.01.1919р.
- •41)Становлення радянської влади в Україні. Причини поразки Української революції
- •42)Нова економічна політика в Україні. Голод в 1921-1923рр.
- •43)Україна і утворення срср
- •44)Національно-культурне будівництво 1920-х років. Українізація
- •45)Індустріалізація в Україні. Становлення тоталітарного режиму
- •46)Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор 1932-1933
- •47)Розстріляне відродження. Репресії 1930-х рр. В Україні
- •48)Західноукраїнські землі у 1920-1930-х рр. (під Польщею, в складі Румунії і Чехословаччини)
- •49) Виникнення і діяльність оун у 1930-1940-х рр.
- •50)Початок 2-ї Світової війни. Радянізація західноукраїнських земель у 1939-1941 рр.
- •51)Напад фашистської Німеччини на срср. Окупаційний режим в Україні. Рух опору
- •53)Військові дії на території України у 1941-44 рр. Вклад українського народу в розгром фашистів
- •54)Урср на міжнародній арені у післявоєнний період. Врегулювання Зх. Кордонів. Операція «Вісла»
- •55)Післявоєнна відбудова України. Голод 46-47-го рр.
- •56)Сталінські репресії у 2-й половині 40-х початку 50-х рр. Наступ на українську інтелігенцію.
- •57) Відлига. Шістдесятники
- •58)Україна в умовах адміністративно-командної системи у 70-80-х рр. Новітня русифікація
- •59)Національно-державне відтворення України наприкінці 80-х, початку 90-х рр.
- •60)Україна на межі тисячоліть. Помаранчева революція і її наслідки
- •61)Україна в сучасному світі
- •62)Українська діаспора
28)Суспільно-політичні рухи у Наддніпрянській Україні у 19-20ст
Після реформи 1861 р. національна політика російського уряду не змінилася. Як і раніше, він заперечував сам факт існування українського народу як окремої етнічної спільності. Соціально-економічний і політичний лад Російської імперії також викликав невдоволення широких мас громадськості. Це зумовлювало подальший розвиток суспільно-політичного руху. ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКИЙ І ПОЛЬСЬКИЙ РУХИ У російському визвольному русі панували радикальні настрої. Російські революціонери-демократи намагалися поширити свою діяльність на всю імперію, в тому числі й Україну, яку здебільшого розглядали як окраїну Росії, а не територію, населену іншим (не росіянами) народом. Національним питанням вони не цікавились, вважаючи, що у вільній Росії всі будуть задоволені своїм життям. У 60-ті рр. в Україні діяла російська організація «Земля і воля», що під впливом ідей М. Чернишевського розробляла теорію общинного соціалізму . Після розгрому організації «Земля і воля» її наступником став народницький рух 1870—1880-х рр., який мав ту ж саму мету. Народники свою увагу звертали на селян, йшли «в народ», щоб підняти селян на повстання проти царського уряду.Найбільш гучною в Україні справою, пов'язаною з діяльністю народників, була «Чигиринська змова» 1877 р., коли члени організації «Південні бунтарі», сфальсифікувавши листа царя до селян, який нібито закликав їх в умовний час підняти повстання проти поміщиків, почали формувати селянські загони. Але заколот було викрито. Після невдалої спроби підняти селян на боротьбу проти влади народники розпочали терор проти її представників: від чиновників на місцях до царя. Але й після вбивства Олександра II революційного вибуху в країні не сталося. На початку 1880-х рр. народницькі гуртки були розгромлені. Наступним етапом розвитку загальноросійського руху стало поширення в Україні марксизму і соціал-демократичних гуртків. Подібні гуртки виникли в Києві, Катеринославі, Полтаві, Олександрівську. 1897 р. у Катеринославі був створений «Союз боротьби». Соціал-демократи вели революційну агітацію серед робітників, вважаючи пролетаріат основною рушійною силою революції. Соціал-демократи з України чимало зробили для створення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), яка утворилася на з'їзді представників соціал-демократичних гуртків у Мінську 1898 р. Польський визвольний рух мав на меті відновити Польську державу. Це вилилося у повстання 1863—1864 рр., яке охопило й Правобережжя, де діяло близько 20 повстанських загонів. Але масової підтримки з боку українців повстання не дістало.. До травня 1864 р. повстання було розгромлене. УКРАЇНСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ . Український рух переживав у другій половині XIX ст. період становлення. Українська еліта взяла курс на культурно-просвітницьку діяльність, на пробудження в українцях національної свідомості, а не на політичну боротьбу за відродження державності. Організаційною формою українського руху 60—90-х рр. XIX ст. були напівлегальні об'єднання інтелігенції, які увійшли в історію як громади. Перша з них виникла в Петербурзі 1859 р. за ініціативою колишніх кирило-мефодіївців В. Білозерського, М. Костомарова і Т. Шевченка, що протягом 1861—1862 рр. видавали перший український журнал «Основа». Ще одним піонером громадівського руху став гурток «хлопоманів», очолений Володимиром Антоновичем, який вів активну роботу із збирання етнографічного матеріалу.Але царський уряд з великою підозрою ставився до громадівського руху.
В червні 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав циркуляр (наказ), що забороняв публікацію українською мовою шкільних підручників та релігійних видань на тій підставі, що такої мови не існує. Трохи раніше були закриті недільні школи. Наслідком циркуляру стало те, що національний рух завмер на 10 років. Але на початку 1870-х рр. поліцейський контроль над життям українського суспільства дещо послабшав.
1873 р. громадівці заснували Історичне товариство Нестора-літописця, а деякий час по тому Південно-Західне відділення Російського географічного товариства. Київська громада у 1874—1875 рр. випускала газету «Київський телеграф». 1876 р. Олександр II видав указ про повну заборону української мови, згідно з яким не дозволявся будь-який друк українською мовою, заборонялись театральні постановки і концерти з українськими піснями. Було заборонено також ввезення в межі Російської імперії україномовних видань з-за кордону. Це призвело до закриття багатьох громадівських установ і переслідувань самих громадівців. Однак український рух не був знищений.
Під впливом драгоманівських ідей почали виникати «Молоді громади», що сприяли політизації українського руху. На початку 1890-х рр. утворилося «Братство тарасівців», які вперше в історії українського національного руху висунули у своїй програмі вимогу повної державно-політичної незалежності України. Свої ідеї «тарасівці» поширювали в літературних творах і статтях, які друкувалися в галицькій українській пресі, а потім нелегально надходили на Наддніпрянщину. Після викриття організації у 1893 р. її члени потрапили під нагляд поліції, але продовжували займатися політичною діяльністю.