Словничок російсько-українських усталених виразів

Ввиду того, что – через те, що; з огляду на те, що; зважаючи на те, що;

войти в сделку – укласти угоду;

выписка из протокола – витяг із протоколу;

заслуживать внимания – заслуговувати на увагу, бути вартим уваги;

косвенные доказательства – побічні докази;

крупные недостатки – значні вади, великі вади (хиби);

мы склонны считать, что – ми вважаємо, що;

на должном уровне – на належному рівні;

нуждаться в помощи – потребувати допомоги;

оказывать сопротивление – чинити опір;

оставить под вопросом – залишити нерозв’язаним;

повестка дня – порядок денний;

принимать участие – брати участь;

приняться (браться) за работу – узятися (братися) до роботи (праці);

ужесточить требования – посилити вимоги;

упразднить распоряжение – скасувати розпорядження;

учредительное собрание – установчі збори.

Українські відповідники російських конструкцій з прийменником по

По – за: по поручению – за дорученням, по свидетельству – за свідченням;

по – з: по случаю – з нагоди, по многим причинам – з багатьох причин;

по – на: по адресу – на адресу, по инициативе – з ініціативи;

по – у (в): по всем направлениям – в усіх напрямах, по выходным дням – у вихідні дні;

по – для: комиссия по составлению резолюций – комісія для складання резолюцій, курсы по изучению языков – курси для вивчення мов;

по – через: по ошибке – через помилку, по невниманию – через неуважність;

по – після: по возвращении – після повернення, по окончании срока – після закінчення строку (терміну);

по – по: дежурный по вокзалу – черговий по вокзалу, приказ по части – наказ по частині;

по – без прийменника: сообщить по почте – повідомити поштою, старший по возрасту – старший віком.

6. Невербальні засоби спілкування

До невербальних засобів спілкування відносять пози, жести, міміку людей. Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить слуховим каналом, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мова на 25% сприймається зоровим шляхом.

Оратор повинен досягти відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості та природності на трибуні перед аудиторією. Вигляд людини, що тривалий час стоїть нерухомо, стомлює слухачів. Під час тривалої доповіді досвідчений доповідач змінює позу. Крок уперед у потрібний момент підсилює значущість того чи іншого місця промови, допомагає зосередити на ньому увагу. Відступаючи назад, оратор ніби дає аудиторії можливість «відпочити» й потім переходить до іншого положення промови. Не варто ходити, пересуватися в різні боки під час виступу.

Майстерність оратора виявляється в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця й викликає іронію, ворожість. Від жестів значущих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, механічні жести (струшування головою, поправляння волосся, одягу, вертіння ручки тощо). Стверджують, що кращий жест той, на який не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві використовують такі жести:

- ритмічні, які підкреслюють логічний наголос, уповільнення й прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при проголошенні фрази: «Говорить, що воду цідить»;

- емоційні, які передають відтінки почуттів. Наприклад, стиснутий кулак, рух руки по колу;

- вказівні, що рекомендують використовувати дуже рідко, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати;

- образотворчі, які наочно представляють предмет, показують його. Наприклад, кручені сходи;

- символічні, що несуть певну інформацію. До цієї групи відносять жест категоричності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлення (руки виконують у повітрі рух «там» і «тут»), жест роз’єднання (долоні розкривають у різні сторони), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об’єднання (пальці чи долоні рук з’єднують).

Про важливість жестикуляції свідчить той факт, що в риториках, починаючи з античних часів, їй присвячували спеціальні розділи. Основним показником почуттів мовця є вираз обличчя. Міміка оратора стимулює емоції аудиторії, здатна передати гаму переживань: радість і сум, сумнів, іронію, рішучість... Вираз обличчя повинен відповідати характеру промови. У гарного оратора обличчя «говорить» разом з промовою. Обличчя та весь зовнішній вигляд доповідача мають виражати доброзичливе й навіть дружнє ставлення. Аудиторія не любить сердитих чи байдужих.

Знаки схвалення дій партнера:

- живий, зацікавлений погляд, розкутість пози (партнер начебто подається назустріч співрозмовникові, розстібаючи піджак, ледве нахиливши голову);

- розкриті й розгорнуті в бік співрозмовника долоні рук;

- мимовільні, ледве помітні кивки головою;

- легкий дотик до руки чи плеча партнера, що супроводжує схвальну репліку.

Оцінні жести й пози:

- замислений вираз обличчя, яке супроводжує характерне положення долоні біля щоки (свідчить про те, що співрозмовника щось зацікавило);

- партнер свідомо відводить очі від співрозмовника (жест досади чи невдоволення, коли партнер боїться бути викритим у своїх сумнівах);

- покусування дужки чи оправи, протирання скельців окулярів (своєрідний «тайм-аут» співрозмовника для аналізу ідей чи пропозицій).

Жести й пози захисту:

- холодний, ледь прищулений погляд, штучна посмішка (це свідчить про те, що співрозмовник на межі напруження і якщо не вжити заходів, які знижують напруженість, може бути «вибух»);

- руки схрещені на грудях, пальці охоплюють передпліччя (це свідчить про неприйняття партнером Вашої позиції з обговорюваного питання. Він готовий кинутися в бій і стримує себе, щоб не переривати Вас);

- підняті плечі й опущена голова (це означає, що Ваш співрозмовник ображений Вашими словами).