Словничок російсько-українських усталених виразів

Во всем знать толк – на всьому розумітися;

задействовать кадры – залучити кадри;

за недостатком времени – через брак часу;

из-за некоторых обстоятельств – через деякі обставини;

играть большую роль – багато важити (мати чималу вагу, відігравати велику роль);

находиться в тяжелом положении – бути в безпорадному становищі;

не понять друг друга – не зрозуміти один одного;

одобрить предложение – схвалити пропозицію;

оказать помощь – надати допомогу;

отменить распоряжение – скасувати розпорядження;

подходить во всех отношениях – підходити в усьому;

по крайней мере – принаймні (щонайменше);

предложения по улучшению работы – пропозиції щодо поліпшення роботи;

работать вхолостую – працювати даремно.

9. Прийом відвідувачів

Зустріч із клієнтом

Якщо керівник організації або менеджер домовляються про зустріч із клієнтом, важливо пам’ятати, що вона може перерости в подальшу спільну діяльність не тільки через взаємний економічний інтерес, а й завдяки враженню, яке вони справлять на співрозмовника. Це враження формують репутація, манери та дотримання загальноприйнятих правил етикету:

- призначаючи зустріч, треба чітко домовитися про дату та час, повідомити клієнтові, як найкраще до Вас дістатися;

- секретарка має знати про цю зустріч, знати ім’я клієнта для того, щоб зустріти його, а в разі потреби – замовити перепустку;

- варто облаштувати місце, де клієнт може роздягтися, там обов’язково має бути дзеркало (якщо зовнішній вигляд у порядку, клієнт почуватиметься вільніше);

- бесіду треба розпочати точно в призначений час;

- побачивши клієнта, слід підвестися, потиснути йому руку, запропонувати зручне місце;

- треба мати перед собою інформацію про посаду, ім’я та по батькові клієнта (його візитку). Такою ж інформацією слід забезпечити клієнта;

- обов’язково заздалегідь треба знати тему зустрічі;

- годинник у кабінеті має бути розташований так, щоб його добре бачили як господар, так і клієнт. Це дасть змогу берегти час;

- менше говоріть самі, більше слухайте співрозмовника (у пропорції 40: 60). Це дасть змогу краще його зрозуміти;

- якщо Ви прийняли пропозицію клієнта, потрібно йому про це сказати й домовитися про те, як надалі розвиватимуться ваші ділові стосунки;

- якщо Ви вагаєтесь одразу прийняти рішення щодо пропозиції клієнта, слід йому сказати, що Вам потрібний для цього деякий час. Треба домовитися, коли та в якій формі буде дано остаточну відповідь;

- якщо пропозиція клієнта Вас не влаштовує, одразу йому про це скажіть для того, щоб зекономити його й Ваш час у майбутньому;

- прощаючися з клієнтом, устаньте з-за столу, подайте йому руку, проведіть його до дверей, побажайте успіхів у справах, висловіть надію на майбутнє співробітництво. Цим Ви не лише підкреслите свою повагу до нього, а й підтримаєте свій авторитет і репутацію.

Прийом відвідувачів

Людина, яка веде прийом, має ввічливо зустріти відвідувача, уважно вислухати, коректно говорити, розібратися в деталях, знайти розв’язання справи або вказати подальші кроки в розв’язанні справи (у разі потреби), увічливо попрощатися. Від працівника установи відвідувачі чекають діловитості, а не холодного бюрократизму, чіткості в роботі, уважності, увічливості й коректності. Окремі офіційні особи вважають, що при спілкуванні з відвідувачами треба поводитися суворо офіційно, що доброзичливий, привітний тон тут не доречний, що головне під час прийому – порядок і дисципліна. Та не в цьому запорука порядку – не в сухості й бездушності, не в байдужості до потреб людей.

Якою повинна бути мова офіційної особи, що веде прийом? Найзагальніші риси такої мови: голос не форсують, не напружують; до кінця фрази його помітно знижують, протягом бесіди часто змінюють; темп значною мірою залежить від тематики й ситуації мовлення та від індивідуальних рис мовця. Паузи в такому типі мовлення найчастіше психологічні: вони покликані увиразнити, підкреслити сказане. Це також природні паузи, коли здійснюють пошуки потрібного слова. Слова вимовляють менш виразно й старанно, ніж при публічному діловому мовленні, окремі звуки можуть послаблювати. Усе це й створить атмосферу довірливої, приязної, спокійної розмови (адже відвідувач може прийти збуджений, роздратований).

Незалежно від того, чи прийшов відвідувач з офіційною, службовою, а чи з приватною, особистою справою, він повинен бути ввічливим, стриманим, своє прохання висловлювати ясно, чітко й коротко (увічливо – це значить: зайти, коли покличуть, привітатися, зняти головний убір, зачекати, якщо працівник ще не звільнився, не сідати без дозволу, не палити, не забувати про «будь ласка», «дякую», «пробачте»).