Росія в 1991 – 2011 pоках Перехід до ринкової економіки

Стартові умови для проведення реформ у Росії були непогані.

У 1990 р. на долю Росії припадало 67% ВВП країн СНД, 4,6% світової промислової продукції.

Соціально-економічні перетворення

Перший етап – 1992-1994 pp. Проводиться політика „шоко­вої терапії”.

„Шокова терапія” – різкий перехід від планової до ринкової економіки.

1. Початок 1992 р. Проведена лібералізація цін (вільне ціно­утворення).

2. Запроваджена вільна конкуренція.

3. Була ліквідована система централізованого розподілу ре­сурсів.

4. Жовтень 1992 р. Розпочато ваучерну (чекову) приватиза­цію. Був зроблений розподіл безплатних чеків на 10 тис. рублів.

5. Наприкінці 1993 р. малою приватизацією було охоплено 70% підприємств торгівлі, громадського харчування й по­бутового обслуговування.

6. Запроваджуються приватна і змішана форми власності на державних підприємствах.

Восени 1993 р. у приватній і змішаній формах власності перебувало понад 1/3 великих і середніх підприємств, пе­реважно легкої, харчової промисловості та промисло­вості будівельних матеріалів. Вони випускали близько 40% продукції.

7. 1993 р. Були створені інвестиційні фонди й корпорації, почав розвиватися фондовий ринок.

8. Проведено грошову реформу, яка мала конфіскаційний характер.

9. Початок 1994 р. У недержавному секторі економіки було зайнято 40% працівників.

Наслідки політики „шокової терапії”

1. У країні почали формуватися ринкові відносини.

2. Почалася структурна перебудова в економіці.

3. Значно зросли ціни (у 12 разів).

4. Відбулося падіння життєвого рівня народу.

5. Значно погіршилося становище в бюджетній сфері (в нау­ці, освіті, культурі, медицині).

6. Відбувся поділ суспільства на багатих і бідних.

7. Зросло соціальне напруження в суспільстві.

Недоліки „шокової терапії”

1. Засилля старої компартійної номенклатури в органах вла­ди перетворили приватизацію на „кримінальну”.

2. Нищівного удару внаслідок реформ зазнала бюджетна сфера (наука, культура, освіта, медицина).

3. Суспільство відчуло різке майнове розшарування.

4. Відбувся розрив економічних зв’язків з колишніми радян­ськими республіками.

Другий етап економічних реформ (друга половина 90-х pp.)

1. Велася боротьба з падінням промислового виробництва й зростанням цін:

• здійснювалася підтримка прожиткового мінімуму;

• велась робота щодо вирівнювання доходів різних соці­альних груп.

2. З 1997 р. почала здійснюватися житлово-комунальна ре­форма.

3. Для стимулювання вітчизняного виробника здійснюва­лося обмеження імпорту шляхом встановлення високих митних тарифів та акцизів.

4. До 1999 р. у країні вже діяло 2,5 тис. комерційних банків.

Наслідки другого етапу реформ

1. Непослідовність і половинчатість реформ урядів Росії, які часто намагалися поєднувати зміцнення ролі держави з розвитком ринкових відносин, не змогли вивести росій­ську економіку з кризи.

2. Фінансова катастрофа 11 жовтня 1994 р. („чорний вівто­рок”), коли різко впав курс рубля, призвела до фінансової нестабільності.

3. Значно зросла інфляція.

4. Були характерні невиплата зарплат, пенсій, посилення соціального напруження в країні.

5. Тривав процес падіння виробництва.

6. Хронічним було безробіття (10 млн. осіб).

7. З 1997 р. вдалося зупинити інфляцію.

8. У серпні 1998 р. в Росії фінансова криза, причинами якої були:

• зростання державного боргу, корупція;

• концентрація капіталу в „тіньовій” економіці;

• вивезення великих капіталів за кордон;

• значні витрати на чеченську війну.

Ця криза значно вплинула на економіку Росії.

9. З березня 1999 р. припинилося падіння промислового виробництва. Найбільший приріст був у хімічній про­мисловості, електроенергетиці, легкій промисловості й у переробці сільськогосподарської продукції.

10. Наразі в Росії створено три потужні фінансово-промислові ком­плекси: оборонна промисловість, паливно-енергетичний комплекс, металургія.

11. Загострилися екологічна й демографічна проблеми.

12. Разом з ринковими структурами в Росії збережено вели­чезний бюрократичний державний апарат, багатоміль­йонна корумпована армія чиновників.

Висновки.

1. Економічні реформи, що проводилися в РФ в 1992- 2013 рр. не принесли підвищен­ня життєвого рівня населення.

2. Утворився величезний розрив між прибутками незначного прошарку „нових росіян” та рештою населення.

3. Значно зросла відмінність у соціально-економічному роз­витку міст і сіл, які занепали.

4. Посилилася відмінність у соціально-економічному розви­тку між регіонами Росії: помирають північні міста й села, бідує Далекий Схід.