Населення Росії в роки радянської влади

Перший Всесоюзний перепис населення 1926 року до сьогодні слугує надійною точкою відліку для статистики. Тоді населення Росії (в сучасних кордонах) становило 93,6 млн. чол. До початку Великої вітчизняної війни цей показник збільшився до 111 млн. чол. Природний приріст становив 16,8 млн. чол.; 0,6 млн. припадало на міграційний приріст (тобто на жителів інших республік СРСР, що за різних обставин приїхали до Росії).

За роки війни населення республіки зменшилося на 12 млн. (13 %). Близько 0,5-1 млн. чол. забрав голод 1946 р. Лише в 1956 р. чисельність населення Росії перевищила довоєнний рівень. З 1950-х років країна вже не переживала таких потрясінь, як в І половині ХХ століття. До кінця 1990-х років загальні демографічні зрушення залишалися незмінними: сільське населення скорочувалося, а міське, як і загальна кількість росіян, зростало.

На початку 1980-х років – погіршення демографічної ситуації (особливо це стосувалося європейської частини РФ). Була розроблена система заходів (так звана нова „сімейна політика”), що повинна була сприяти підвищенню народжуваності. Ситуація покращилася в 1981-83 рр., але потім розпочався ще більший спад народжуваності.

Здійснювалися заходи і в напрямку за збільшення середньої тривалості життя росіян (з 1985 р. – масова антиалкогольна кампанія). Це дало свої результати: тривалість життя зросла з 68 років (у 1981 р.) до 70 років (у 1987 р.). Але незабаром ситуація погіршилась: уже в 1995 р. середня тривалість життя в Росії скоротилася до 65 років.

Населення Росії наприкінці хх століття

Загроза скорочення чисельності населення Росії давала про себе знати з 1960-х років; саме тоді почала знижуватися чисельність сільського населення, а потім і міського (в центральних районах країни). Сільська молодь залишала села і за рахунок цього деякий час підтримувалося зростання міського населення, не дивлячись на низький рівень народжуваності. Але наприкінці 1970-х років це джерело себе вичерпало. На початку 1990-х років спостерігається падіння чисельності населення майже на всьому просторі РФ. В демографічних статистичних повідомленнях основними причинами цього називають: різкий спад виробництва, зниження життєвого рівня, національні конфлікти. Сотні тисяч біженців, що буквально „ринули” в Росію, не привнесли рівноваги в ситуацію, а лише загострили ті суперечності, що давно назріли в суспільстві. З початку 1990-х років змінилася динаміка чисельності населення по всій країні. Переломним був 1992 рік, коли міське населення неухильно зменшувалось, а сільське – дещо зростало. Загальна чисельність населення країни знижується з 1991 р., коли вона досягла 148,7 млн. чол.; до 1997 р. скоротилася до 147,1 млн.; з 1996 р. почала знижуватися і кількість сільського населення.

Вчені-демографи вважають, що нічого незвичного та несподіваного не відбулося, і всі нинішні зрушення в структурі населення РФ були підготовлені вже декілька десятиліть назад. Загальнодержавна криза лише прискорила незворотні демографічні процеси, що спостерігаємо в сучасній Російській Федерації.