7. Поділ понять та правила поділу

За об’ємом поняття поділяються на:

- порожні - поняття, які не мають відповідності в дійсності;

- одиничні – поняття, в яких мислиться лише один предмет;

- загальні – поняття, в яких мислиться два і більше предметів;

а) всезагальні – до них відносяться філософські поняття;

б) нереєструючі – поняття, в яких неможливо виділити окремі елементи (назви речовин, матеріалів);

в) реєструючи – поняття, в яких можна виділити окремі елементи;

- збірні – поняття, які відображають клас однорідних предметів, які разом складають єдине ціле, але кожен з цих предметів не має ознак цілого (напр., бібліотека. ансамбль)

За змістом поняття поділяються на:

- конкретні – поняття, що позначають предмети матеріального світу, осіб,факти, явища;

- абстрактні – властивості, якості, стани речей (вага, колір);

- позитивні – фіксується наявність тієї чи іншої якості предмету;

- негативні – фіксується відсутність якості;

- відносні – не мисляться поза зв’язком з іншими предметами(віце-президент - президент);

- абсолютні – явища, предмети, ознаки, які мисляться самі по собі.

8. Правила силогізмів

Простий категоричний силогізм— міркування, що складається з трьох простих атрибутивних висловлювань: двох засновків і одного висновку. Засновок силогізму поділяють на більший (який містить предикат висновку) і менший (який містить суб'єкт висновку). За положенням середнього терміну силогізми поділяють на фігури, а останні за логічною формою засновків і висновку — на модуси.

Приклад силогізму:

Усі люди є смертними (більший засновок)

Аристотель — людина (менший засновок)

Аристотель — смертний (висновок)

Структура простого категоричного силогізму:

У силогізм входить рівно три терміна:

S — менший термін: суб'єкт висновку (входить також у менший засновок);

P — більший термін: предикат висновку (входить також у більший засновок);

M — середній термін: входить в обидва засновки, але не входить у висновок.

Підмет S (суб'єкт) — те, щодо чого ми висловлюємось (ділиться на два види):

Певний:

Одиничне судження — в яких підмет є індивідуальним поняттям, на кшталт «Ньютон відкрив закон тяжіння».

Приватне судження — в якому підметом судження є поняття, взяте в частині свого обсягу, на кшталт «Деякі S є P».

Множинне судження — це ті, в яких кілька підметів класових понять, на кшталт «Комахи, павуки, раки є членистоногими».

Непевний, на кшталт «світає», «боляче», тощо.

Присудок P (предикат) — те, що ми висловлюємо (2 види суджень):

Розповідний — це судження щодо подій, станів, процесів або діяльності скороминущі, на кшталт «Троянда в саду квітне».

Описовий — коли одному або багатьом предметам приписується яка-небудь властивість. Суб'єктом завжди є певна річ, на кшталт «Вогонь гарячий», «Сніг білий».

Відношення між підметом і присудком:

1. Судження тотожності — поняття суб'єкта та предиката мають один і той же обсяг, на кшталт «Усякий рівносторонній трикутник є рівнокутним трикутником».

2. Судження підпорядкування — поняття з менш широким обсягом підпорядковується поняттю з ширшим обсягом, на кшталт «Собака є домашньою твариною».

3. Судження відношення — саме простору, часу, відносин, на кшталт «Будинок знаходиться на вулиці».

При визначені відношення між підметом і присудком важливою є чітка формалізація термінів, оскільки бездомна собака хоч і не є домашньою з точки зору проживання в будинку, однаково належить до класу домашніх тварин з погляду приналежності за соціально-біологічною ознакою. Тобто слід розуміти, що «домашня тварина» зі соціально-біологічної класифікації в окремих випадках може бути «недомашньою твариною» з погляду місця проживання, тобто зі соціально-побутового погляду.