1. Класифікація простих атрибутивних висловлювань за якістю та кількістю

За якістю та кількістю розрізняють чотири види простих атрибутивних висловлювань:

A — від лат. affirmo — загальноствердні («Всі люди смертні»)

I — від лат. affirmo — частковоствердні («Деякі люди — студенти»)

E — від лат. nego — загальнозаперечні («Жоден з китів не риба»)

O — від лат. nego — частковозаперечні («Деякі люди не є студентами»)

Одиничні висловлювання (такі, в яких суб'єкт є одиничним терміном) дорівнюють до загальних.

9. Види простих суджень

З позицій класичної формальної логіки просте судження за ознакою повноти (кількістю) об’єму поділяються на :

• загальні (кванторне слово – “Всі”) – судження, яке має у якості суб’єкта загальне поняття, а предикат якого належить до всього об’єму суб’єкта – “Усі фінансисти є фахівцями з цінних паперів”, “Всі справжні викладачі ДонДУУ втілюють в життя ідеали істини, добра, краси і справедливості”, “Всі правознавці не є адвокатами”;

• часткові (кванторне слово – “Деякі”) – судження, яке має у якості суб’єкта загальне поняття, а предикат якого належить лише до вказаної частини об’єму суб’єкта – “Деякі студенти є відмінниками”, “Лише деякі люди можуть вважатися особистостями”;

• одиничні (кванторне слово – “це”) – судження, яке має в якості суб’єкта одиничне поняття, а його предикат належить до всього об’єму суб’єкта – “Леонід Данилович Кучма – президент України”, “Студент Сидоренко В.М. – відмінник”.

У свою чергу за якістю зв’язки судження поділяються на :

• стверджувальні (зв’язка “є”) - у ньому говориться, що певна ознака визнається як присутня у предмета;

• заперечувальні (зв’язка “не є”) – певна ознака заперечується.

Таким чином, об’єднана класифікація суджень за кількістю і якістю виглядає так:

• загальностверджувальні судження – “Всі S є Р”;

• загальнозаперечувальні судження – “Всі S не є Р”;

• частковостверджувальні - “Деякі S є Р”;

• частковозаперечувальні судження – “Деякі S не є Р”;

• одиничні стверджувальні судження – “Це S є Р”;

• одиничні заперечувальні судження – “Це S не є Р”.

Перші чотири види суджень логіка позначає такими символами:

1. загальностверджувальні судження – “А” (від “affirmо” – лат. “стверджую”);

2. загальнозаперечувальне судження – “Е” (від першої голосної лат. “nego” – заперечую);

3. частковостверджувальні судження – “І” (від другої голосної “affirmо” – лат. “стверджую”);

4. частковозаперечувальні судження – “О” (від другої голосної лат. “nego” – заперечую).

10. Загальне поняття про силогізм

Простий категоричний силогі́зм (грец. συλλογισμός — міркування) — міркування, що складається з трьох простих атрибутивних висловлювань: двох засновків і одного висновку. Засновок силогізму поділяють на більший (який містить предикат висновку) і менший (який містить суб'єкт висновку). За положенням середнього терміну силогізми поділяють на фігури, а останні за логічною формою засновків і висновку — на модуси.

У силогізм входить рівно три терміна:

• S — менший термін: суб'єкт висновку (входить також у менший засновок);

• P — більший термін: предикат висновку (входить також у більший засновок);

• M — середній термін: входить в обидва засновки, але не входить у висновок.

Підмет S (суб'єкт) — те, щодо чого ми висловлюємось (ділиться на два види):

• Певний:

  • Одиничне судження — в яких підмет є індивідуальним поняттям, на кшталт «Ньютон відкрив закон тяжіння».

  • Приватне судження — в якому підметом судження є поняття, взяте в частині свого обсягу, на кшталт «Деякі S є P».

  • Множинне судження — це ті, в яких кілька підметів класових понять, на кшталт «Комахи, павуки, раки є членистоногими».

• Непевний, на кшталт «світає», «боляче», тощо.

Присудок P (предикат) — те, що ми висловлюємо (2 види суджень):

• Розповідний — це судження щодо подій, станів, процесів або діяльності скороминущі, на кшталт «Троянда в саду квітне».

• Описовий — коли одному або багатьом предметам приписується яка-небудь властивість. Суб'єктом завжди є певна річ, на кшталт «Вогонь гарячий», «Сніг білий».

Відношення між підметом і присудком:

1. Судження тотожності — поняття суб'єкта та предиката мають один і той же обсяг, на кшталт «Усякий рівносторонній трикутник є рівнокутним трикутником».

2. Судження підпорядкування — поняття з менш широким обсягом підпорядковується поняттю з ширшим обсягом, на кшталт «Собака є домашньою твариною».

3. Судження відношення — саме простору, часу, відносин, на кшталт «Будинок знаходиться на вулиці».

При визначені відношення між підметом і присудком важливою є чітка формалізація термінів, оскільки бездомна собака хоч і не є домашньою з точки зору проживання в будинку, однаково належить до класу домашніх тварин з погляду приналежності за соціально-біологічною ознакою. Тобто слід розуміти, що «домашня тварина» зі соціально-біологічної класифікації в окремих випадках може бути «недомашньою твариною» з погляду місця проживання, тобто зі соціально-побутового погляду.