44. Хронічне запалення піднебінних мигдаликів.

Згідно з класифікацією розрізняють специфічний та неспецифічний хронічний тонзиліт. Специфічний хронічний тонзиліт являє собою ураження мигдаликів інфекційними гранульомами (туберкульоз, сифіліс, склерома) й належить до цих нозологій. Хронічний неспецифічний тонзиліт – інфекційно-алергійне захворювання з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції піднебінних мигдаликів, що морфологічно виражається альтерацією, ексудацією та проліферацією. Хронічний неспецифічний тонзиліт є мультидисциплінарною проблемою клінічної медицини й має важливе значення в клініці внутрішніх та дитячих хвороб.А ктуальність цієї проблеми зумовлена передусім високою частотою захворюваності: за даними різних авторів, від 2 до 15% усього населення хворіє на хронічний тонзиліт, в Україні цей показник сягає 1260 на 10 тис. населення. Водночас із хронічним тонзилітом пов’язане виникнення і погіршення перебігу багатьох захворювань, насамперед серцево-судинної системи (ревматизм), нирок, суглобів, тиреотоксикоз [2, 11]. Піднебінні мигдалики (tonsillae раlаtіnае) розташовані в тонзилярній ніші, що знаходиться по обидва боки від отвору зіву між піднебінно-язиковою і піднебінно-глотковою дужками, у товщі яких містяться однойменні м’язи. У мигдалику розрізняють верхній та нижній полюси, зовнішню та внутрішню поверхні. Лікування. При виборі методу лікування хронічного тонзиліту враховують його клінічну форму і, якщо вона декомпенсована, – види декомпенсації. Перед початком терапії проводять санацію порожнини рота. Лікування хронічного тонзиліту може бути консервативним, напівхірургічним та хірургічним.

45. Фізіологія функцій гортані.

Гортань становить собою верхню, розширену частину трахеї і містить голосовий апарат. Каркасом для нього служать персневидний (знизу) і щитовидний (зверху) хрящі, що виконують охоронну функцію. На внутрішніх стінках щитовидного хряща — дві еластичні голосові зв'язки, які прикріплені спереду до щитовидного, а ззаду до двох черпаловидних (пірамідальних) хрящів. Останні можуть зміщуватись, розходячись і сходячись. Внаслідок цього голосова щілина, що розташована між голосовими зв'язками, може змінювати свою конфігурацію.Напружені голосові зв'язки, подібно до натягнутих струн, під великим тиском повітря вібрують і відіграють вирішальну роль в утворенні голосу різної сили і висоти. Розслаблені голосові зв'язки не мають такої здатності.Голос відіграє велику роль при творенні голосних, дзвінких і сонорних приголосних.Отже, основна функція гортані полягає в голосоутворенні. Голосові зв'язки можуть утворювати й шепіт, якщо при проходженні повітря вони зімкнені, але залишається невелика щілина між пірамідальними хрящами, протискуючись крізь яку, повітря утворює шум, характерний для шепітних звуків.