18. Ехінококоз, шляхи зараження.

Ехінококоз- це рідкісне паразитарне захворювання з хронічним і тривалим перебігом, виникає при зараженні людини личиночной формою стрічкового хробака.Він вражає багато органів і системи. Недуга рідкісна, але симптоми лікування та профілактика ехінококозу від того не менш важливі, ніж, якби захворювання зустрічалося, частіше, справа в тому, що ризик розвитку ускладнень та інвалідизації дуже великий.Симптоми ехінококозу.Клінічні прояви цього підступної недуги залежать від того, який орган залучений в процес і стадії перебігу хвороби. Ехінококковая кіста росте дуже повільно роками, а іноді й десятиліттями. А симптоми захворювання не завжди бувають яскравими, залежать від локалізації, наприклад кіста, перебувати в головному мозку або закриває просвіт судини, тоді ознаки ураження органу і порушення його функції проявляються швидко і яскраво. Дуже часто кісти виявляють випадково при профілактичних медичних оглядах або обстеженні з приводу іншого захворювання.

У перебіг хвороби є чотири стадії

- Безсимптомний або початковий період, він триває з моменту зараження до появи перших ознак хвороби.

- Дуже мало виражені скарги.

- Хвороба різко себе проявляє яскравими клінічними симптомами.

- Ускладнення.

Профілактика ехінококозу

Відповідальність за запобігання поширення цієї недуги лежить на ветеринарних і медичних службах. Вони повинні регулярно обстежувати домашніх і службових собак на гельмінти, особливо в неблагополучних районах. Контролювати якість і відповідність гостами м’яса на бойнях, м’ясокомбінатах, пунктах продажу м’яса. Ми самі повинні дотримуватися особистої гігієни, для профілактики цієї хвороби. Вона полягає в митті рук перед їжею і після контакту з тваринами, вживання в їжу вимитих ягід, фруктів, овочів і зелені.Лікування ехінококозу проводитися тільки в стаціонарі і ніякі народні методи не допоможуть, чим раніше воно буде розпочато, тим ефект краще і всі симптоми хвороби зникнуть. А щоб не потрапити під скальпель хірурга потрібно дотримуватися правил профілактики та особистої гігієни.

24. Туберкульоз – хронічне інфекційне захворювання.

Туберкульоз - хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу. Захворювання викликається мікобактеріями людського або коров'ячого типу.Особливістю мікобактерій туберкульозу є їх висока стійкість до впливу хімічних та фізичних факторів: кислот, лугів, спиртів та ін. Вони тривалий час можуть зберігатись в харкотинні, в пилу, на предметах.В патогенезі туберкульозу значну роль грають шляхи зараження. Найчастіше вхідними воротами інфекції є дихальні шляхи (аерогенний шлях зараження); при цьому може мати місце як повітряно-краплинна, так і повітряно-пилова інфекція. Джерелом зараження, як правило, є хвора людина, що виділяє мікобактерії туберкульозу з харкотинням і слизом при кашлі, чханні і розмові. В розповсюдженні туберкульозної інфекції мають значення і тварини, що хворі на туберкульоз. В таких випадках зараження частіше відбувається через молочні продукти (аліментарний шлях зараження). Можливий і контактний шлях: через шкіру, слизові оболонки. В рідких випадках встановлена можливість трансплацентарного зараження.Різноманітність клінічних проявів при туберкульозі визначає не лише збудник. Вирішальну роль відіграють стан організму, його реактивність та опірність, яка може знижуватись при несприятливих умовах праці і побуту, різних захворюваннях: цукровому діабеті, виразковій хворобі шлунка, захворюваннях, що потребують тривалого прийому глюкокортикоїдів.В клінічній класифікації туберкульозу до групи II - туберкульоз органів дихання - входять підгрупи: туберкульоз верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхів. До цієї групи відноситься також туберкульоз порожнини рота і глотки.Звичайно ураження верхніх дихальних шляхів виникає як ускладнення активного первинного або вторинного туберкульозу легенів, найчастіше при хронічних фіброзно-кавернозних або гематогенно-диссемінованих формах туберкульозу легенів, коли хворі виділяють з харкотинням мікобактерії туберкульозу. В цих випадках можна говорити про спутогенний шлях інфікування слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.