63. Загальні правила накладання пов’язок в залежності від їх призначення

Під час накладання первинної пов'язки важливо не викликати зайвого болю у потерпілого. Бинт слід тримати правою рукою, а лівою підтримувати та розгладжувати його ходи. Бинт розмотують, не відриваючи від пов'язки, зліва направо. Кожний наступний тур повинен перекривати попередній наполовину. Накладати пов'язку потрібно не сильно стягуючи, щоб не порушити кровотік, але так, щоб вона не сповзла. Винятком є спеціальна стискальна пов'язка. Перед накладанням пов'язки рану слід оголити, але ні в якому разі не торкатися її руками чи будь-якими предметами. Верхній одяг обережно зняти або розрізати, починаючи зі здорової частини тіла і переходячи на травмовану. Не можна відривати від рани тканину, що прилипла. В цьому випадку слід обережно обрізати її ножицями навколо рани і потім накласти пов'язку. Одяг надівають у зворотній послідовності: спочатку на травмовану частину тіла, потім — на здорову Вибір типу пов'язки і перев'язувального матеріалу залежить від місця та характеру рани. Первинна пов'язка часто прилипає до рани внаслідок висихання крові, що її просочує, і зняти її без пошкодження рани можна, лише застосувавши пероксид гідрогену, яким слід добре змочити місце навколо рани і саму рану. Інакше рана може відкритися, що створює загрозу її інфікування чи кровотечі.

64. Реанімація, завдання її. Основні методи реанімації

Реанімація – це сума активних і своєчасних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму (органів дихання, діяльності серця .), порушення яких спостерігається під час і після хірургічних операцій і травматичних пошкоджень. Завданням реанімації є вивчення закономірностей вмирання організму і відновлення його функцій, профілактика термінальних станів і розробка найбільш удосконалених методів оживлення організму. Під терміном «термінальний стан» розуміють останній етап життя людини – важку стадію шоку, важкий колапс, агонічні стани і клінічну смерть, тобто короткий період часу після припинення кровообігу, протягом якого ще не розвинулися незворотні зміни життєво важливих органів і, в першу чергу, кори головного мозку.Оживлення організму – складний процес, який потребує швидкості в проведенні тих або інших заходів в залежності від стану хворого і причин, які призвели до розвитку термінального стану.

Порядок проведення реанімаційних заходів включає наступні етапи:

1. Визначення наявності дихання та скорочень серця.

2. Визначення наявності абсолютних ознак смерті.

3. Ревізія прохідності дихальних шляхів та її відновлення.

4. Штучна вентиляція легень.

5. Масаж серця при його зупинці.

65. Особливості проведення реанімації дітям

Первинна зупинка серця у дітей трапляється набагато рідше, ніж у дорослих. Фібриляцією шлуночка обумовлені менше 10% всіх випадківклінічної смерті у дітей. Найчастіше вона є наслідком вродженої патології. Найбільш частою причиною проведення серцево-легеневої реанімації у дітей є травма. Серцево-легенева реанімація у дітей має певні особливості.При проведенні дихання «з рота в рот» необхідно уникати надмірно глибоких вдування (тобто видиху реаніматора). Показником може служити обсяг екскурсії грудної стінки, яка у дітей лабільна і її руху добре контролюються візуально. Стороннітіла викликають обструкцію дихальних шляхів у дітей частіше, ніж у дорослих. При відсутності спонтанного дихання у дитини після 2 штучних вдихів необхідно починати масаж серця, оскільки при апное серцевий викид, як правило, неадекватно низький, апальпація пульсу на сонній артерії у дітей часто утруднена. екомендуется пальпувати пульс на плечовій артерії. Якщо пульс є, а спонтанне дихання відсутнє, то реаніматор повинен робити приблизно 20 дихань в 1 мін до відновлення спонтанного дихання або застосування більш сучасних методів ШВЛ. Якщо пульсація центральних артерій відсутня,необхідний масаж серця. Компресію грудної клітини у маленької дитини роблять однією рукою, а іншу підкладають під спину дитини. При цьому голова не повинна бути вище плечей. Місцем прикладання сили у маленьких дітей є нижня частина грудини.Компресію проводять 2 або 3 пальцями. Амплітуда руху повинна складати 1-25 см, частота компресій приблизно 100 в 1 хв. Так само, як і у дорослих, потрібно робити паузи для вентиляції. Співвідношення вентиляція - компресія також становить 1:5. Приблизно через кожні 3 - 5 хвперевіряють наявність спонтанних серцевих скорочень. Апаратну компресію у дітей, як правило, не застосовують. Використовувати протишокових костюм у дітей не рекомендується. Дітям не можна вводити розчини глюкози (навіть 5%), тому що великі обсяги містять глюкозу розчинів швидше, ніж у дорослих, призводять до гіперглікемії та збільшення неврологічного дефіциту. При наявності гіпоглікемії її коригують розчином глюкози.