2.2. Торгівля туристичними послугами на світовому ринку

Спеціалізація країн на тих чи інших видах послуг залежить від рівня економічного розвитку. У промислово розвинутих країнах перевага надається фінансовим, інформаційно-комунікаційним і у більшості галузей – діловим послугам. Для країн, що розвиваються, характерною є спеціалізація на транспортних, туристичних і фінансових послугах.

Предмет міжнародної торгівлі послугами становить товар особливого роду, особлива споживча вартість, яку створюють за допомогою праці. Якщо звичний товар має вигляд певної матеріальної речі, то послуга – це вид діяльності зі своїми специфічними ознаками.

Відповідно до Генеральної угоди про торгівлю послугами (GATS) усі послуги поділено на 12 секторів.

Незважаючи на велику різноманітність визначень самого терміна “послуга”, відсутність універсальних класифікацій, значну розбіжність у сутності та характері різних послуг, їх численність, міжнародна торгівля послугами характеризується певними особливостями, що впливають на інституційні умови їх здійснення. Основні з них такі:

- більш тісний, ніж при міжнародній торгівлі товарами, зв’язок між обміном послуг і рухом капіталу.

Торгівля послугами часто супроводжується створенням на основі закордонних інвестицій підприємств і їх підрозділів на території інших країн;

- чіткіше регулювання міжнародної торгівлі послугами з боку держав, що спрямоване на захист вітчизняних ринків послуг від іноземної конкуренції;

- взаємозалежність між міжнародним обміном послугами і фізичним переміщенням осіб, що є або виробниками, або споживачами послуг.

Структура міжнародної торгівлі послугами доволі складна. У світовій торгівлі послугами найбільше значення протягом багатьох років займають транспорт і туризм (рис. 2.1).

Остання чверть ХХ і початок ХХІ ст. пройшли під знаком прискореного розвитку туризму, що перетворило його на глобальне за масовістю, формами і технологіями організації відпочинку явище.

Незважаючи на планетарний розмах, туризм залишився регіональним і національним за змістовим наповненням.

Нині туризму належить значне місце в міжнародних відносинах.

Рис. 2.1. Структура світового ринку послуг за категоріями у 2013 р.

Згідно з останніми даними Барометра міжнародного туризму ЮНВТО у 2013 р. кількість міжнародних туристських прибуттів зросла більш ніж на 4% і склала 1035 млрд. Економіки, що зростають, повернули собі лідируючі позиції (+4,1%), обійшовши розвинені країни (+3,6%), причому найбільш успішних результатів домоглися Азіатсько-Тихоокеанські ринки.

Очікується, що в 2014 р. темпи зростання туризму збережуться, хоча будуть дещо нижче рівня 2013 р. (+3%–+4%), що відповідає довгостроковим прогнозам ЮНВТО.

Після того, як показник в 996 млн. туристів 2012 р. виріс на 39 млн. туристів в 2013 р., кількість міжнародних туристських прибуттів вперше в історії перевершила мільярдний рубіж (1,035 млрд.).

Серед регіонів лідируючі позиції займає Азіатсько-Тихоокеанський регіон (+7%), а серед субрегіонів список кращих очолюють Південно-Східна Азія, Північна Африка (+9% кожен) і Центральна та Східна Європа (+8%).

Проте, незважаючи на різну динаміку туристичних прибуттів по регіонах, досі зберігається сформована раніше структура міжнародного туристичного ринку із домінуванням Європейського (рис. 2.2)

Рис. 2.2. Регіональна структура світового туристичного ринку у 2013 р., %

У 2013 р. країни з ринковою економікою росли більш швидкими темпами (+4,1%) в порівнянні з розвиненими країнами (+3,6%). Ця тенденція спостерігається в секторі протягом вже багатьох років.

Число міжнародних туристських прибуттів в Європу (самий відвідуваний регіон світу) збільшилася на 3%. Це є досить позитивним результатом на тлі нинішньої економічної ситуації після високого результату 2012 року (+6%). Загальна кількість прибуттів досягла 535 млн., що на 17 млн. більше ніж у 2012 році. Серед субрегіонів кращими туристичними напрямами стали країни Центральної та Східної Європи (+8%), за якими слідує Західна Європа (+3%). Туристичні напрями північно-середземноморской Європи (+2%) зміцнили свої відмінні результати 2012 року та в 2013 році повернулися до своїх звичайних темпів зростання.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні число прибуттів в 2013 р. зросло на 15 млн. (+7%), тобто загальне число міжнародних туристів склало 233 млн. Південно-Східна Азія виявилася кращою серед субрегіонів завдяки проведенню політики сприяння розвитку міжрегіонального співробітництва та координації діяльності в галузі туризму (+9%).

Впевнені темпи зростання також були зафіксовані в Північній Азії (+6%) внаслідок відновлення в'їзного та виїзного туризму в Японії (в той час як в Південно-Східній Азії (+4%) і Океанії (+4%)).

В Американському регіоні число прибуттів зросло на 6 млн. (+4%) і загальний показник склав 162 млн. В країнах Південної Америки (+4%) спостерігалося деяке уповільнення в порівнянні з двозначними показниками зростання в 2011 і 2012 рр. Країни Карибського басейну (+4%), з іншого боку, перевершили свої показники за два попередні роки, в той час як країни Північної Америки (+3%) зміцнили свої результати у 2012 році.

Африка успішно відновила свої темпи зростання після спаду в 2012 році (+6%), на той час, як число прибуттів скоротилося на 1% під впливом негативних результатів Північної Африки. В Північній Африці був досягнутий новий рекорд (52 млн.) за кількістю прибуттів завдяки відновленню темпів зростання туризму (+9% порівняно зі скороченням на 9% в 2012 році) і зростанню туризму в туристичних напрямах країн на південь від Сахари (+5%). На Близькому Сході (-5%) результати покращилися після 7% зниження в 2012 р., і тим не менш, згідно з оцінками, у 2013 році в регіоні було зареєстровано на 3 млн. туристських прибуттів менше, незважаючи на явне відновлення темпів зростання туризму в Єгипті.

Слід зазначити, що в цілому структура доходів від міжнародного туризму цілком корелює зі структурою міжнародних туристичних потоків (рис.2.3).

Провідними міжнародними туристичними ринками (за обсягами доходів) на сьогодні залишаються розвинені країни Європи, Американського та Азіатсько-Тихоокеанського регіонів.

Лідируючі позиції на ринку міжнародного туризму займають промислово розвинуті країни Європи, Північної і Південної Америки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону. З підвищенням рівня наявних доходів країни з економікою, що розвиваються показали швидкий ріст за останні роки. До числа таких економік входять міжнародні ринки країн Північно- Східної та Південно-Східної Азії, Центральної та Східної Європи, Близького Сходу, Південної Африки та Південної Америки.

Рис. 2.3.Надходження від міжнародного туризму у 2013 р., млрд. дол. США

В даний час Європа є найбільшим туристичним регіоном, який характеризується більш ніж половиною міжнародних прибуттів по всьому світу. На наступному місці знаходиться Азіатсько-Тихоокеанський регіон (22%), слідом йде Американський регіон (16%), Близький Схід (4%) і Африка (3%)

ЮНВТО прогнозує, що число міжнародних туристських прибуттів у 2014 році зросте на 3%-4%, що значною мірою збігається з її довгостроковим прогнозом на 2030 р.: в середньому +3,8% в рік у період 2010-2020 рр. Цей прогноз підтверджується Індексом впевненості ЮНВТО. Цей Індекс, що складається на основі опитування більше 300 експертів у всьому світі, відображає, що перспективи на 2014 р. аналогічні оцінці минулого року .

За очікуваними показниками зростання регіонів в 2014 р. кращі перспективи має Азіатсько-Тихоокеанський регіон (+5%-+6%), за яким слідують Африка (+4%), Американський регіон (+3%-+4%), Європа (+2%-+3%) і Близький Схід (0% -+5%).

Таким чином, беручи до уваги прогнози ЮНВТО, та, проаналізувавши стан міжнародних регіонів, можна відзначити формування певних тенденцій розвитку туризму до 2030 р.:

- пожвавлення міжнародної туристичної активності спостерігається у всьому світі;

- всі регіони світу продемонстрували позитивні результати за міжнародними туристськими прибуттями;

- на регіон Європи припадає більше половини всіх міжнародних туристських прибуттів в усьому світі;

- Близький Схід та Північна Африка були єдиними регіонами, у яких зафіксовано зниження прибуттів.

- характерним для сучасного міжнародного ринку туристичних послуг є його опанування країнами-монополістами (США, Німеччина, Іспанія, Франція, Італія).