2.3. Державне та наддержавне регулювання міжнародної торгівлі туристичними послугами

Найзагальнішою метою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни, зокрема для привласнення національними та транснаціональними компаніями максимальних прибутків. У процесі реалізації цієї мети спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму й лібералізму.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішні ринки.

Саме державні структури повинні раціонально поєднувати політику протекціонізму і лібералізму.

Лібералізм — державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

До нетарифних обмежень належать заходи:

- спрямовані на безпосереднє обмеження імпорту (його ліцензування і квотування, запровадження антидемпінгових і компенсаційних мит, імпортні депозити, компенсаційні збори, система мінімальних імпортних цін тощо);

- безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі (митні формальності, технічні стандарти і норми, санітарні й ветеринарні норми, екологічні стандарти та норми, вимоги до маркірування товарів, їх упаковки тощо);

- безпосередньо не спрямовані на обмеження імпорту чи стимулювання експорту, але дія яких забезпечує такий самий результат.

В останні роки окреслилася тенденція до заміни митних тарифів такими заходами нетарифного протекціонізму, як кількісні обмеження, технічні стандарти й умови, екологічні норми та ін.

Із створенням СОТ (яка зберігає всі положення ГАТТ) її головним завданням стало забезпечення повної свободи торгівлі через «ув'язки», тобто можливість запроваджувати певні форми протекціоністської політики (наприклад, підвищення митних тарифів) з одночасною лібералізацією імпорту інших товарів. До СОТ увійшли ГАТТ, Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС), угода з торговельних проблем права на інтелектуальну власність. СОТ водночас стала незалежною організацією (виведена зі сфери діяльності ООН), подібною до МВФ та деяких інших організацій, а отже й юридичною особою. СОТ контролює політику країн-учасниць щодо виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

Головним міжнародним документом, що регулює міжнародну торгівлю послугами, є Генеральна угода торгівлі послугами (ГАТС). Даний документ входить на правах додатку в угоду про СОТ. ГАТС стосується усіх послуг, залучених до міжнародної торгівлі, яким би чином вони не здійснювалися. ГАТС застосовується до чотирьох способів постачання послуг:

- транскордонне постачання (спосіб 1) – послуга надається з території однієї країни на територію будь-якої іншої;

- споживання за кордоном (спосіб 2) – послуга надається на території однієї країни споживачам послуг з будь-якої іншої країни;

- комерційна присутність (спосіб 3) – послуга надається постачальником Члена СОТ через комерційну присутність на території будь-якого іншого;

- присутність фізичних осіб (спосіб 4) – послуга надається постачальником однієї країни через присутність його фізичних осіб на території будь-якої іншої країни.

Згідно документу ГАТС, міжнародна торгівля послугами – надання послуги з території однієї країни на територію іншої країни, окрім послуг, що надані урядами.

Основні положення ГАТС:

• використання принципу найбільшого сприяння;

• використання національного режиму;

• забезпечення активної участі країн, що розвиваються.

Зобов’язання сторін не накладати обмежень на міжнародну торгівлю послугами: квоти на обсяг наданих послуг; обмеження на вартість послуг; обмеження загальної кількості організацій, що надають послуги; обмеження числа фізичних осіб, що надають послуги; обмеження юридичних фірм, у яких можуть бути зареєстровані організації, що надають послуги; обмеження участі іноземного капіталу в організаціях, що надають послуги.