Солі кальцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат)

Кальцій забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів, бере участь у процесі згортання крові, передачі нервових імпульсів, функціонуванні нервової, м’язової і залозистої тканин.

Добова потреба в кальції становить 1-1,5 г. Дефіцит кальцію призводить до появи тетанічних судом у дорослих, спазмофілії у ді­тей, підвищення збудливості нервової системи.

Кальцію хлорид і кальцію глюконат беруть участь у процесі згортання крові, зменшують проникність біологічних мембран (у тому числі судин), виявляють протизапальну, протиалергічну і протиексудативну дію; стимулюють серцеву діяльність (впливають на серце протилежно йонам калію).

Препарати кальцію застосовують при кровотечах, алергійних реакціях, хворобах шкіри (екзема, псоріаз), паращитоподібної за­лози, ексудативно-запальних процесах, діатезі, капіляротоксикозі, у складі комплексної терапії хворих з переломами, остеопорозом, при запальних захворюваннях.

При отруєнні солями магнію, щавлевої і фторидної кислот пре­парати кальцію застосовують як антидоти.

Протипоказані препарати кальцію при лікуванні серцевими глі­козидами, схильності до тромбозів, тяжкій формі атеросклерозу.

Парентерально кальцію хлорид вводять лише внутрішньовенно!

Якщо препарат введено поза веною, основними скаргами хворого будуть відчуття пекучості і сильний біль (препарат при введенні в тканини зумовлює некроз). У цьому випадку необхідно не виймаю­чи голку ввести хворому магнію сульфат, обколоти уражене місце 0,25-0,5 % розчином новокаїну. Кальцію глюконат парентерально слід вводити внутрішньом’язово та внутрішньовенно, він не вияв­ляє подразливої дії на тканини.

Солі магнію (магнію сульфат)

Магній є складовою багатьох ферментів, від нього залежать енер­гетичний обмін, нервово-м’язова збудливість, регуляція проникнос­ті клітинних мембран. Він є антистресовим елементом. Добова нор­ма магнію становить 0,3-0,4 г.

Ознаки дефіциту магнію: підвищена дратівливість, апатія, де­пресія, тремтіння м’язів, порушення серцевого ритму.

Магнію сульфат — сольовий препарат, що виявляє різнобічну дію, особливо залежно від шляхів уведення.

1. При парентеральному введенні (внутрішньом’язово, внутріш­ньовенно):

— пригнічує ЦНС, виявляє протисудомну дію;

— знижує АТ, виявляє антигіпертензивну, спазмолітичну дії;

— знижує скоротливу активність міометрія, виявляє токолітичну дію.

Показання до застосування: прееклампсія та еклампсія, гіпертензивний криз, загроза передчасних пологів.

2. При ентеральному введенні:

— зумовлює рефлекторний викид жовчі, виявляє жовчогінну дію;

— діє як проносний засіб.

Показання до застосування: для дуоденального зондування, як жовчогінний засіб для сліпого зондування як проносний препарат при отруєннях. Магнію сульфат застосовують як антидот при от­руєнні солями барію.

83.Глюкоза. Фізіологічне значення, показання до застосування.

Глюкоза є одним із основних енергетичних джерел в ор­ганізмі, має антитоксичні властивості. Глюкозу використовують у медицині у вигляді ізотонічного та гіпертонічного розчинів, таблеток.

Ізотонічний розчин глюкози 5% концентрації. Його осмотичний тиск дорівнює осмотичному тискові крові та рідин організму. За­стосовують при зневодненні, хронічних захворюваннях, висна­женні (кахексії), інтоксикаціях, колапсі, шоку, для розведення ліків. Глюкоза в ізотонічному розчині є постійним компонентом кровозамінних та протишокових рідин. Вводять підшкірно кра­пельно (300-500 мл), внутрішньовенно та ректально крапельно (500-1000 мл).

Гіпертонічний розчин глюкози 10-40% концентрації. Осмотич­ний тиск його більший, ніж тиск крові і міжклітинних рідин. Гіпертонічні розчини глюкози підвищують тиск, покращують сер­цеву діяльність, антитоксичну властивість печінки. Застосовують при гіпоглікемії, хворобах печінки, шоку, колапсі тощо.

Вводять глюкозу в гіпертонічному розчині тільки внутрішньовен­но. При підшкірному чи внутрішньом'язовому введенні виникає запалення, некроз тканин.