86.Антисепчические засоби.Застосування препаратив групп галогеномисних сполук,ароматичних,алифатичних сполук,барвника.

Антисептические средства способны привести к гибели или прекратить рост и развитие микроорганизмов на поверхности тела человека. К галогеновместимых соединений принадлежат соединения хлора(хлорная известь,хлорамин Б,хлоргексидину биглюканат),соединения йода(раствор Люголя,йодинол).

Они оказывают бактерицидное действие.Механизм действия:денатурируют белки в микробных клетках.

К группе красителей относятся бриллиантовый зеленый,метеленовый синий,етакридину лактат.К антисептикам этой группы особенно чувствительные грамположительные МО и коки.

Соединения ароматического ряда

Фенол (кислота карболовая) обладает сильным противомикробным действи¬ем в отношении вегетативных форм микроорганизмов; на споры влияет слабо. Растворы фенола применяются для дезинфекции предметов домашнего и боль¬ничного обихода, инструментов, белья и т. п.

87. Антисептичні засоби. Застосування препаратів груп окислювачів, похідних

нітрофурану, детергентів, кислот та основ, солей важких металів.

Антисептичні засоби можуть призвести до загибелі або припинення росту й розвитку мікроорганізмів на поверхні тіла людини.

Окисники антисептична дія і дезодораційна дія. Пероксид (оброблення та лікування гнійних ран, зупинки кровотеч, для стерилізації мед. інструментів (6%), Калію перманганат (полоскання, спринцювання, промивання ран, шлунка при отруєнні, при опіках), Бензоїлпероксид (для лікування вугрів).

Похідні нітрофурану – протимікробна дія. Відноситься Фурацилін (при пролежнях, виразках, опіках, полосканнях ротової порожнини і горла при стоматиті, кон’юнктивіті), Фурапласт (лікування садин, подряпин, тріщин, порізів), Фурагін (гнійні рани, виразки, опіки, кон’юнктивіт)

Детергенти – очисна та протимікробна дія. Зелене мило (для очищення шкіри), церигель (обробка рук медичного персоналу під час хірургічних втручань), етоній (гнійні виразки прямої кишки), декаметоксин (гнійні та мікозні захворювання шкіри, стоматит, отит,коліт, простатит)

Кислоти та основи – дезінфекційна дія. Кислота борна (дерматит, отит, екзема, піодерміт), Розчин аміаку 10% (обробка рук хірурга за методом Спасокукоцького-Кочергіна), Натрію тетраборат (полоскання порожнини рота при ангіні, тонзиліті)

Солі важких металів – Ртуті дихлорид (дезінфекція білизни, одягу, предеметів догляду за хворими), Срібла нітрат (при ерозія, тріщинах, виразках, для оброблення слизових оболонок гортані), Протаргол (промивання сечових шляхів і сечового міхура, при кон’юнктивіті), Цинку сульфат (при кон’юнктивіті, ларингіті, для спринцювань при уретриті і вагініті).

88.Антибіотики.загальна характеристика,механізм дії,спектр дії,класифікація. Антибіотики — це хіміотерапевтичні засоби мік­робного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинте­тичні й синтетичні аналоги, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, найпростіших, грибів, а також затримують ріст пухлин. Біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних оди­ницях; випускають антибіотики в різних лікарських формах. Більшість антибіотиків для парентерального введення — поро­шкоподібні речовини у флаконах, які розчиняють безпосередньо перед ін'єкцією. Розчинниками для антибіотиків можуть бути вода для ін'єкцій, ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду, 0,25 - 0,5% р-н новокаїну, 1% р-н лідокаїну.

Механізм дії антибіотиків складний, вони порушують різні сторони метаболізму. Так, стрептоміцин порушує окремі фази вуглеводного обміну; левоміцетин пригнічує активність ферментів типу естераз; тетрациклін вступає у процеси комплексоутворення з йонами магнію та кальцію. У деяких антибіотиків переважає бактерицидна дія — пеніциліни, аміноглікозиди; у інших — бактеріостатична — тетрацикліни, левоміцетин, макроліди. Антибіотики діють лише на певні види мікроорганізмів тому їх класифікують по спектру дії : - Вузького спектру дії (бензилпеніциліни, макроліти, полі міксини). - Широкого спекту дії (цефалоспорини, тетрацикліни, левоміцетини, аміноглікозиди). Величезна різноманітність антибіотиків і видів їх впливу на організм людини стало причиною класифікування і поділу антибіотиків на групи. За характером впливу на бактеріальну клітину антибіотики можна розділити на три групи:

• Бактеріостатичні (бактерії живі, але не здатні розмножуватися),

• Бактерициди (бактерії гинуть, але фізично продовжують бути присутнім в середовищі),

• Бактеріолітичні (бактерії гинуть, і руйнуються бактеріальні клітинні стінки).

Класифікація: Бета-лактамні антибіотики, що поділяються на дві підгрупи: Пеніциліни — виробляються колоніями цвілевих грибів Penicillinum; Цефалоспорини — мають схожу структуру з пеніцилінами. Використовуються для боротьби з бактеріями, що стійкі до пеніциліну.

Макроліди — антибіотики зі складною циклічною структурою. Мають бактеріостатичну дію. Тетрацикліни — використовуються для лікування інфекцій дихальних і сечовивідних шляхів, лікування важких інфекцій типусибірської виразки, туляремії, бруцельозу. Дія — бактеріостатична. Аміноглікозиди — володіють високою токсичністю. Використовуються для лікування важких інфекцій типу зараження кровіабо перитоніт ів. Левоміцетини- Використання обмежене через підвищеної небезпеки серйозних ускладнень — ураженні кісткового мозку, який виробляє клітини крові. Дія — бактеріостатичну. Глікопептиди — антибіотики, що порушують синтез клітинної стінки бактерій. Надають бактерицидну дію, проте відносноентерококів, деяких стрептококів і стафілококів діють бактеріостатично.