17.Гетьманування ю.Хмельницького: внутрішня та зовнішня політика.

Гетьманування Юрія Хмельницького відбувалося з перервами три рази – аналогів в історії України немає. Клейноди Богдана Хмельницького знаходилися на збереженні в миргородського полковника Лісницького, наказного гетьмана після смерті Богдана, однак той не погодився віддати їх молодому новопризначеному гетьману. Така ганебна ситуація, з однієї сторони, підтверджувала розрізненість інтересів козацької еліти, а з іншої – доводила старшинське несприйняття гетьманування 16-річним Юрієм. Підкорившись обставинам, він відмовляється від посади добровільно та відходить від активної участі в політичному житті.

В 1659 році його знову обирають на гетьманування. Інтереси Юрія не співпадали з інтересами московської політики, тому прийняття Переяславських статей було досить формальним – Хмельницький не розраховував на їх дотримання. Після Чуднівської війни та розгрому московських військ гетьман підписує з поляками Слободищенський трактат, в якому основою були статті з Гадяцького договору, однак уже без широкої автономії України. Цікаво, що Юрій міг вирішальним чином вплинути на результат війни, оскільки мав достатньо військових сил і вигідну позицію, особливо після того, як витримав облогу козацького табору поляками і татарами. Однак суспільна думка та особисті рахунки із Москвою не дозволяли йому просто віддати перемогу в руки останньої. Розгром москалів був повним, при абсолютній байдужості і жорстокому та холоднокровному ставленні гетьмана України Юрія Хмельницького до недавніх союзників, котрі так нахабно дозволяли собі відгукуватися про лідерські якості гетьмана. Однак він уже знав свої сили і розумів, що може повноцінно користуватися моментом. Та на жаль, ця перевага Хмельницького тривала недовго.Річ Посполита тиснула із заходу, зі сходу наступало Московське царство, а з півдня країну руйнували татари. Політична думка козацтва не раз схилялася до союзу із Османською імперією або Швецією, проте тоді це було надскладним завданням. Хмельницького традиційно підтримувала старшина, пов’язана з його батьком, особливо родини Золотаренків, Сомків, Носачів, Дорошенків на Київщині. Не втрачав авторитету молодий гетьман Юрій і на Брацлавщині та Поділлі. Однак велетенською бідою була втрата влади на Лівобережжі та надзвичайно складні стосунки із Запоріжжям. Москва підбурювала місцеве населення поти влади гетьмана, і намагалася сформувати альтернативу – на чорній раді в Ніжині у 1663 році було обрано гетьманом лівобережної України Івана Брюховецького. У 1663 році він вдруге зрікається булави та йде в монастир. Натомість гетьманом обирають Павла Тетерю як наступника Юрія у плані польського політичного вектору.Під тиском Стамбула, у 1677 році було проголошено гетьманом Юрія Хмельницького – тепер вже втретє. Столицею став Немирів. Політика Хмельницького була досить простою – він намагався звільнити Лівобережну Україну від Москви за допомогою турецьких, татарських та вірних козацьких військ. Без контролю над Дніпром це було неможливо. Чигирин, давня гетьманська столиця, знаходилися під контролем Москви і Самойловича, тож Хмельницький разом із стотисячною армією турків взяв його в облогу. Похід був невдалим, а наступного, 1678 року, Чигирин було вже повністю зруйновано. Щоправда, це не дало можливості туркам закріпитися, і Хмельницький зрікся гетьманства втретє.

Переяславські статті

Переяславські статті складалися з 19 пунктів. Всупереч сподіванням козацької сторони, вони містили ряд суворих обмежень самоврядування. Документ мав на меті зміцнити позиції Московії в Україні. Статті передбачали:

-Заборону козакам самостійно переобирати гетьмана без дозволу царя.

-Обов'язкове затвердження кандидатури гетьмана московських урядом.

-Заборону гетьману здійснювати дипломатичні відносини із іноземними державами.

Заборону козакам самостійно вступати у війну або надавати третій стороні військову допомогу.

-Обов'язок гетьмана посилати військо на перший виклик царя.

-Заборону гетьману призначати й усувати полковників без згоди царя.

-Розквартирування московських гарнізонів і воєвод в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані за кошти українського населення.

-Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху; заборона приймати посвяту від Константинопольського патріарха.

-Крім цього статті передбачали видачу Москві усієї родини Виговського, котрого царський уряд вважав зрадником.

Наслідки

-Обранням Юрія Хмельницького гетьманом і підписанням Переяславських статей закінчилася Україно-російська війна (1658—1659) років.

-Восени 1660 Ю. Хмельницький розірвав воєнно-політичний союз із московським царем і уклав новий договір з Річчю Посполитою — Слободищенський трактат.

Слободищенський (або Чуднівський) трактат — договір, укладений гетьманом Юрієм Хмельницьким з Польщею в Слободищі, коло м. Чуднова 17 (27) жовтня 1660.

Слободищенський трактат скасовував невигідні для України, продиктовані Москвою Переяславські статті 1659, розривав союз із московським царем і відновлював державний зв'язок України з Річчю Посполитою. Хоч український уряд наполягав на повному відновленні Гадяцького договору 1658, польська сторона, репрезентована гетьманом Станіславом Потоцьким і Ю. Любомирським, не погодилася на реституцію Великого князівства Руського, залишаючи в силі інші пункти Гадяцького договору.

На підставі Слободищенського трактату Україна діставала лише автономію з гетьманом на чолі, була зобов'язана воювати разом з польським військом проти Москви й не нападати на Кримські володіння. Наслідком цього трактату була капітуляція московського війська й довголітній кримський полон його головнокомандувача, боярина Василя Шереметєва.

Слободищенський трактат, який став початком розколу України за територіальною ознакою, водночас відкрив новий етап боротьби за гетьманську владу.За цих обставин гетьманське крісло захиталось під Ю. Хмельницьким. На Лівобережжі основна боротьба розгорнулася між Я. Сомком, Іваном Брюховецьким та В. Золотаренком. На Чорній раді у Ніжині (червень 1663 р.) гетьманом у результаті заколоту було обрано І. Брюховецького.