3.4. Світові тенденції зміни стану ринків праці та зменшення впливу світової кризи на ринок праці в Україні
Тре писати про ринок праці в Україні, а не світовий.
Світовий (міжнародний) ринок праці заміни – це система відносин,що виникають між учасниками міжнародних економічних взаємин (країнами, інтеграційними об’єднаннями, транснаціональними корпораціями) з приводу узгодження попиту та пропозиції світової робочої сили, умов її формування, використання і відтворення , що склалися у зв’язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні.
Важливою характеристикою ринку праці є ступінь мобільності робочої сили. Рух трудових ресурсів набирає різних форм: природний, територіальний, галузевий, професійний, кваліфікаційний та соціальний. Найбільшу вагу має територіальний рух робочої сили, хоч у міру еволюції ринку робочої сили посилюється значення й інших форм. Сам ринок праці становить комплексне явище, пов’язане як із розвитком самої особистості людини, так і з підвищенням якості праці, зміною характеру робочої сили, формуванням її нових якостей.
Найбільш інтенсивно відбуваються ці процеси в рамках інтеграційних об’єднань, які мають можливість узгоджено формувати систему регулювання процесів трудової міграції, що потребує подальшого дослідження формування та регулювання спільного ринку праці інтеграційного об’єднання.
Суттєвий вплив на міжнародний та національні ринки праці здійснюють транснаціональні компанії.
Транснаціональні корпорації справляють неоднозначний вплив на формування світового ринку праці через такі основні зони впливу:
- вплив на масштаби зайнятості;
- вплив на обсяг та структуру споживання;
- вплив на формування робочої сили.
Проте, вплив ТНК на зайнятість не завжди є однозначним. Це пов’язано із двома причинами: по-перше, з існуванням ТНК анклавного типу (наприклад, «експортних платформ» у вільних економічних зонах), непрямий вплив яких на зайнятість країни-реципієнта є незначним, а по-друге, іноземні компанії можуть загострити проблему зайнятості місцевої країни при дезінвестиціях, перенесенні виробництва в інші країни, збанкрутуванні конкурентів або захопленні їх ринкового сектора. Ще одним аспектом впливу ТНК на проблему зайнятості є можливість переводу компанією кваліфікованих кадрів з країни, що приймає, на філії в інші країни. Цей ефект є небажаним для країни, що приймає, бо знижує потенціал її людського капіталу, і означає втрату коштів, витрачених на підготовку фахівців.
Серед причин, що впливають на міграцію, вирізняють неекономічні та економічні. До першої групи включаються політико-правові, релігійні, етнічні (з’єднання сімей і переїзд на історичну Батьківщину), екологічні, освітньо-культурні, психологічні чинники. До економічних факторів слід віднести насамперед наявність країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку, що викликає переміщення робочої сили з бідних країн до країн з високим рівнем життя; стан національного ринку праці й тенденції його розвитку; структурну перебудову економіки, яка супроводжується зростанням потреб у працівниках високої кваліфікації, з одного боку, та наявністю структурного безробіття, з іншого; зростання масштабів міграції капіталу, спільних підприємств тощо.
Огляд чисельних наукових праць, присвячених міжнародній міграції робочої сили, дозволяє стверджувати, що посилення міграційного руху переважно відбувається під впливом економічних факторів. Визначаючи причини світової міграції, слід розрізняти необхідні та достатні умови її здійснення. Економічні чинники створюють необхідні умов, однак самі по собі вони не можуть вважатися достатніми умовами трудової міграції. Отже, домінуюча роль належить економічним чинникам, які діють у взаємозв’язку й взаємозалежності з іншими факторами. ФАКТОРИ ВПЛИВУ ЗАНЕСИ В СМАРТ АРТ І В ДОДАТКИ
Розгляд тенденцій розвитку глобалізованого суспільства та світового (міжнародного) ринку праці з точки зору окремого працівника свідчить, що в найближчі десятиліття можна очікувати на такі тенденції та основні чинники розвитку світового ринку праці: _найди ппро національний ринок!!!!!!
1. Підсилення і поглиблення процесів глобалізації призведе до того, що знання іноземних мов із конкурентної переваги робітника перетвориться на необхідність. Особливої актуальності набуває вже у найближчі роки знання китайської мови.
2. Розвиток нових технологій. У подальшому більшим попитом на ринку праці будуть користуватись фахівці, здатні виконувати так звану «не ручну» працю. Заміна ручної праці на автоматизовану змінить функції робітника з виробничих на операторські. Це спростить працю робітників, але й зробить її більш дешевою, адже внесок розумової складової у процес виробництва буде мінімальним.
3. Прискорення і ускладнення праці. В найближчому майбутньому робітник постійно буде змушений виконувати одночасно певну кількість завдань і засвоювати все більше інформації в обмежений проміжок часу.
4. Ускладнення комунікаційних процесів, збільшення кількості онлайн-зв’язків у порівнянні із особистими, але при одночасному зростанні важливості і вагомості особистих контактів.
5. Інтернаціоналізація бізнесу та правил його здійснення.
6. Здоровий образ життя, збільшення тривалості життя на фоні загального старіння населення, намагання робітників до знаходження балансу між часом, що витрачається на працю та особисте життя.
В умовах глобальних змін, що відбуваються в сучасній світовій економіці, необхідно аналізувати сучасні тенденції розвитку ринків праці та зайнятості відповідно до тенденцій НТП і технологічного поступу. З огляду на це особливої актуальності набуває завдання поліпшення якості системи підготовки кадрів, оскільки у глобальному масштабі гостро відчувається тенденція відставання темпів і рівня освіти у галузі інформатики й інформаційних технологій від відповідних темпів і рівня розвитку інструментальних засобів. В Україні ця проблема є особливо гострою через низьку оснащеність навчальних закладів сучасними засобами інформатики та погіршення якості професорсько-викладацького складу цих закладів.
З одного боку, Україна готує і має значну кількість висококваліфікованих фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), математики, кібернетики; у країні постійно зростає та поновлюється парк комп’ютерної техніки (до 3,5 млн. одиниць щорічно), сучасних систем і засобів телекомунікації, зв’язку; високою є ступінь інформатизації банківської сфери. З іншого боку, до цього часу не сформована повною мірою нормативно-правова база належного функціонування «інформаційного суспільства» (створення інформаційних електронних ресурсів і захист прав інтелектуальної власності на них, впровадження електронного документообігу; захист інформації тощо).
Ситуацію обтяжує відсутність як державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів і впровадження ІКТ, так і координації зусиль державного та приватного секторів з метою ефективного використання наявних трудових ресурсів.
У результаті, в рейтингу країн за Індексом технологічної готовності Україна посіла 93 позицію зі 131 країни світу з індексом 2,7. Для порівняння: Росія – 3,0 (72 позиція); Польща – 3,4 (51); Швеція – 5,9 (1 позиція)[1, С.16].
Важливий аспект ефективності функціонування ринків праці пов'язаний з їх структурою та системними характеристиками. Так, досвід багатьох країн свідчить про те, що ефективна стратегія зайнятості враховує макроструктурні галузеві та територіальні реалії.
Коли йдеться про макроструктурний рівень зайнятості, то насамперед маються на увазі підтримка найбільш ефективних форм господарювання, акцент на певних організаційних підходах до організації бізнесу.
Аналіз показників продуктивності праці, здатності до впровадження новітніх інноваційних розробок на початку інформаційної доби підтверджує перспективність корпоративних форм господарювання. Причому, з огляду на реалії глобалізації, особливої значущості набув випереджаючий розвиток високотехнологічних секторів обробної промисловості та сфери послуг, у якій відбувається створення інформаційних продуктів. У сучасних умовах приріст робочих місць (зокрема, у СІЛА) «забезпечується, насамперед, високотехнологічними секторами економіки» [2, С.18]. Можливості започаткування власного бізнесу кваліфікованими фахівцями залежать, насамперед, від успішності їх кар'єри у ТНК, оскільки «Власна справа» зовсім не є ідеалом талановитого і працьовитого американця чи європейця. Скоріше, це пристойний «соціальний притулок» для тих, хто не втримався на гребені суспільного прогресу. Водночас сучасна держава повністю усвідомлює обмежені можливості дрібного бізнесу і не очікує від нього істотного економічного результату. Скільки б не було у країні зайнятих індивідуальним і дрібним підприємництвом, основна частина ВВП створюється на великих підприємствах, які, як правило, належать ТНК, де всі працівники (включаючи вищу ланку менеджменту) за соціальним статусом є найманими. В індустріальних країнах середній клас, опору сучасного демократичного суспільства, становлять не дрібні власники та підприємці, а в абсолютній більшості – наймані працівники.
На макроструктурному рівні дедалі частіше доводиться враховувати реалії інтеграційного розвитку сучасних міждержавних об'єднань. Наприклад, проблематика регулювання ринку праці в ЄС органічно включає безліч узгоджень і соціальних аспектів. Скажімо, у більшості сусідніх з державами ЄС країн рівень безробіття є високим, причому найчастіше доводиться вирішувати складне завдання інтеграції у ринки праці великої кількості молодих людей. Але, узагальнюючи, справедливою можна визнати позицію, згідно з якою наочним показником успіху ЄС повинне стати зростання рівня життя, а її головним економічним пріоритетом – боротьба з бідністю. Крім того, ця політика прагне встановити між ЄС і країнами-партнерами більш тісні економічні й політичні зв'язки [3, C.58].
Провідне місце зайнятості у системі соціальних і економічних проблем суспільства зумовлює необхідність забезпечення належної ефективності функціонування служб сприяння продуктивного використання трудового потенціалу країни. В сучасних умовах служби працевлаштування не тільки здійснюють реєстрацію безробітних, виявляють пропозицію вакансій, проводять тестування претендентів на посади для визначення їхньої кваліфікації, але й виконують функції координаторів професійної освіти, переорієнтації зайнятості у певних регіонах відповідно до стратегічних цілей загальнодержавного й регіонального розвитку.
Окрім держави, на сферу зайнятості істотно впливають організації, що об'єднують носіїв господарсько- трудових відносин, і нерідко реалізують державну політику на ринку праці. Реалізація міжнародних факторних переваг в умовах глобалізації передбачає забезпечення можливостей якнайповніше виявляти творчі здібності й інтелектуальний потенціал працівника. З цим пов'язана і диверсифікація способів фінансової винагороди. Так, оплата праці, насамперед виплати працівникам заробітної плати (яка спирається на об'єктивні критерії та показники результативності, продуктивності, ефективності праці), дедалі більшою мірою доповнюється виплатами й пільгами, при цьому використовуються бюджетні й позабюджетні фонди, створювані на державному та регіональному рівнях, а також приватними суб'єктами, у масштабі окремих суб'єктів господарювання, на корпоративному рівні.
У цьому контексті необхідно зазначити, що вплив глобалізації світової економіки на розвиток національних ринків праці передбачає виокремлення як позитивних, так і негативних наслідків цього впливу.
Серед основних позитивних і негативних наслідків впливу глобалізації світової економіки та економічної кризи на розвиток національних ринків праці вітчизняні вчені-економісти відзначають:
• посилення тенденцій глобалізації світової економіки обумовлює необхідність забезпечення відповідності розвитку країни вимогам інноваційного суспільства, що передбачає необхідність підвищення конкурентоспроможності робочої сили за рахунок її включення до системи безперервної освіти. З іншого боку, поглиблення міжнародного поділу праці, яке потребує забезпечення відповідності рівня кваліфікації працівників потребам високотехнологічних виробництв, стимулює попит економіки на високоосвічених спеціалістів, здатних сприймати нові знання;
• важливим аспектом впливу глобалізації на розвиток національного ринку праці є можливості залучення кваліфікованої іноземної робочої сили, отримання вітчизняними працівниками, включеними у системуміжнародного розподілу праці, досвіду роботи, вдосконалення отриманих знань, що у подальшому сприятиме підвищенню рівня їхньої професійної мобільності на міжнародному ринку праці.
До негативних наслідків впливу глобалізації світової економіки на розвиток національних ринків праці більшість фахівців відносять:
• збереження застарілої структури зайнятості внаслідок можливостей реалізації інтересів економічно розвинених країн у системі міжнародного розподілу праці, невідповідності структурних зрушень у трансформаційних економіках вимогам інноваційних змін;
• погіршення якості людського капіталу внаслідок можливого закріплення спеціалізації працівників на виконанні жорстко регламентованих операцій, що дестимулючим чином впливає на їх професійне зростання, можливого відпливу висококваліфікованої робочої сили за кордон, утримання неконкурентної заробітної плати, що обмежує розширене відтворення робочої сили;
• зниження якості стандартів освіти, їх невідповідності вимогам інноваційної економіки, посилення конкурентного тиску з боку зарубіжних освітніх закладів;
• наростання деформаційних змін у професійно-кваліфікаційній структурі робочої сили [4, С.23].
Домінування позитивних або негативних наслідків впливу глобалізації світової економіки залежить від можливостей національної економіки до високої інноваційної активності, розробки новітніх технологій, підготовки висококваліфікованих кадрів.
Зростаючі виклики глобалізації роблять практично безальтернативним інноваційний шлях економічного розвитку України, в основі якого – відтворення систем високопродуктивних технологій, кваліфікованих кадрів і організації виробництва, що реалізують сучасні досягнення науково-технічного прогресу і забезпечують оволодіння сучасними інноваційними чинниками конкурентоспроможності та оптимізацію використання національних ресурсів. [5, С.88].
Аналіз сучасного стану й тенденцій розвитку українського ринку праці свідчить про наявність певних негативних наслідків впливу глобалізації та посткризових явищ. Вперше за останні 10 років відбулось стрімке зниження обсягів промислового виробництва. Скорочення обсягів вітчизняного виробництва зумовило звуження потреби в робочій силі. Зокрема, кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами й організаціями до служби зайнятості у грудні 2013 р., зменшилась на 9,5 тис, або на 12,6 %, і на кінець місяця становила 65,8 тис. одиниць. Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакансій) 42,1 % передбачалася для робітників, 42,6 % - для службовців і майже кожне сьоме вільне робоче місце - для осіб, які не мають професії.
Разом з тим, глобалізація світової економіки призводить до загострення конкуренції на світових ринках праці. У сучасних умовах вирішальним чинником розвитку ринку праці є якість робочої сили, а саме: рівень освіти, професійна підготовка, рівень кваліфікації, досвід роботи. За оцінками як західних, так і вітчизняних економістів, в умовах глобалізації і технічної революції дедалі актуальнішою стає проблема скорочення попиту на некваліфіковану робочу силу й зростання на кваліфіковану, на тих працівників, які володіють суміжними професіями та таких, які здатні до освоєння нових знань та до перенавчання. У багатьох країнах, навіть за розвинутої системи освіти, відчувається надлишок некваліфікованої робочої сили та нестача кваліфікованих працівників. Така нестача часто компенсується дорогим імпортом кваліфікованих кадрів, здебільшого через механізм зайнятості у системі ТНК. З одного боку, це призводить до необхідності міграції надлишку некваліфікованих працівників, а з іншого - до можливості підготовки кваліфікованих кадрів на місцях.
Наразі у підготовці кваліфікованих кадрів в Україні назріли значні проблеми, до яких можна віднести скорочення державних інвестицій в освіту, науку, наукове обслуговування тощо. У країні зберігається достатньо низький попит на фахівців у галузях, які визначають розвиток науково-технічного прогресу. Крім того, практично відсутня диференціація в оплаті праці висококваліфікованих і низько кваліфікованих працівників. Достатньо гострою залишається проблема відтоку кадрів як за межі країни, так і всередині неї, тобто перехід з наукоємних галузей і виробництв до таких сфер зайнятості, які не вимагають високої кваліфікації, але приносять значний дохід.
Надзвичайно серйозною для України є проблема зовнішньої інтелектуальної міграції. За оцінками науковців, Україна наприкінці XX ст. втратила до 20 % свого інтелектуального потенціалу в результатіеміграції та відпливу в інші сфери економіки найпідготовленішої робочої сили. Україна досягла порогу «критичної маси» інтелектуальної еміграції, за яким можливі незворотні наслідки.
Висновки. Напиши ще щось про інші країни і зайнятість і безробіття в них чи рівень зп.
Таким чином, з метою мінімізації негативних наслідків глобалізації на розвиток ринку праці в Україні в умовах поширення посткризових явищ в економіці доцільно запровадити ряд заходів.
По-перше, в умовах посилення глобалізації і створення транснаціональних ринків праці необхідно забезпечувати мотивацію до ефективної праці, сприяти залученню соціальних інвестицій у розвиток людського капіталу, які безпосередньо впливають на рівень інноваційної активності.
По-друге, враховуючи негативні наслідки впливу глобалізації на зайнятість населення, необхідно посилити державний контроль за експортом робочої сили, захистити права українських працівників за межами країни, здійснити кардинальні заходи щодо недопущення нелегальної трудової міграції, вдосконалити міграційну політику.
По-третє, необхідно стимулювати залучення державних інвестицій на створення робочих місць у високотехнологічних галузях, забезпечувати захист вітчизняних виробників за рахунок обмеження імпорту готової продукції.
Додатки Додаток А
Рівні зайнятості населення у віці 15-70 років у 2000-2013 рр. |
||||||||||||
(за віковимим групами) |
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(відсотки) |
||
|
Зайняте населення у віці 15-70 років |
у тому числі за віковими групами (років) |
Працездатного віку |
Старше працездатного віку |
||||||||
15-24 |
25-29 |
30-34 |
35-39 |
40-49 |
50-59 |
60-70 |
||||||
2007 р. |
58,7 |
36,6 |
76,5 |
79,1 |
82,7 |
79,7 |
60,3 |
21,6 |
66,7 |
24,9 |
||
2008 р. |
59,3 |
37,3 |
76,4 |
80,3 |
82,7 |
79,8 |
61,0 |
21,8 |
67,3 |
25,4 |
||
2009 р. |
57,7 |
34,5 |
72,2 |
76,5 |
79,3 |
77,0 |
59,5 |
23,8 |
64,7 |
27,7 |
||
2010 р. |
58,5 |
33,5 |
72,0 |
76,8 |
79,4 |
78,9 |
61,3 |
24,1 |
65,6 |
28,0 |
||
2011 р. |
59,2 |
33,9 |
72,4 |
76,9 |
79,3 |
79,8 |
62,0 |
24,1 |
66,5 |
27,9 |
||
2012 р. |
59,7 |
33,7 |
73,8 |
77,5 |
80,1 |
80,0 |
62,2 |
24,0 |
67,1 |
26,4 |
||
2013 р. |
60,3 |
32,5 |
73,8 |
78,4 |
81,3 |
80,5 |
63,8 |
23,8 |
67,4 |
25,8 |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
За даними Державної служби статистики України |
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Додаток Б
Безробітне населення (за методологією МОП) |
|||||||||
у середньому за 2012 - 2013 рр., |
|||||||||
(за регіонами) |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2012 р. |
2013 р. |
|||||||
всього, у віці 15 -70 років |
з них працездатного віку |
всього, у віці 15 -70 років |
з них працездатного віку |
||||||
тис. осіб |
у % до економічно активного населення відповідного віку |
тис. осіб |
у % до економічно активного населення відповідного віку |
тис. осіб |
у % до економічно активного населення відповідного віку |
тис. осіб |
у % до економічно активного населення відповідного віку |
||
Україна |
1 657,2 |
7,5 |
1 656,6 |
8,1 |
1 576,5 |
7,2 |
1 576,4 |
7,7 |
|
АР Крим |
56,1 |
5,8 |
56,1 |
6,2 |
55,2 |
5,7 |
55,2 |
6,1 |
|
Вінницька |
67,3 |
8,8 |
67,3 |
9,7 |
64,4 |
8,4 |
64,4 |
9,2 |
|
Волинська |
39,0 |
8,1 |
39,0 |
8,8 |
37,9 |
7,8 |
37,9 |
8,4 |
|
Дніпропетровська |
108,5 |
6,6 |
108,5 |
7,0 |
106,8 |
6,5 |
106,8 |
6,8 |
|
Донецька |
171,8 |
8,0 |
171,8 |
8,5 |
165,6 |
7,8 |
165,5 |
8,2 |
|
Житомирська |
58,9 |
9,7 |
58,9 |
10,7 |
56,8 |
9,3 |
56,8 |
10,2 |
|
Закарпатська |
50,6 |
8,7 |
50,6 |
9,2 |
45,6 |
7,8 |
45,6 |
8,2 |
|
Запорізька |
61,4 |
7,0 |
61,4 |
7,5 |
57,7 |
6,6 |
57,7 |
7,0 |
|
Івано-Франківська |
46,9 |
7,9 |
46,9 |
8,4 |
43,8 |
7,2 |
43,8 |
7,8 |
|
Київська |
50,8 |
6,3 |
50,8 |
6,7 |
49,4 |
6,1 |
49,4 |
6,4 |
|
Кіровоградська |
40,0 |
8,4 |
40,0 |
9,2 |
37,0 |
7,9 |
37,0 |
8,5 |
|
Луганська |
68,5 |
6,4 |
68,5 |
6,9 |
66,3 |
6,2 |
66,3 |
6,7 |
|
Львівська |
89,1 |
7,5 |
89,1 |
8,0 |
84,3 |
7,1 |
84,3 |
7,5 |
|
Миколаївська |
45,6 |
7,9 |
45,6 |
8,4 |
42,6 |
7,4 |
42,6 |
7,8 |
|
Одеська |
65,6 |
5,8 |
65,6 |
6,3 |
59,5 |
5,3 |
59,5 |
5,7 |
|
Полтавська |
61,2 |
8,6 |
61,2 |
9,2 |
57,7 |
8,2 |
57,7 |
8,7 |
|
Рівненська |
53,3 |
9,8 |
53,3 |
10,8 |
51,4 |
9,4 |
51,4 |
10,3 |
|
Сумська |
49,0 |
8,6 |
49,0 |
9,6 |
42,8 |
7,7 |
42,8 |
8,5 |
|
Тернопільська |
48,0 |
9,8 |
48,0 |
10,8 |
46,2 |
9,4 |
46,2 |
10,3 |
|
Харківська |
93,0 |
6,8 |
93,0 |
7,2 |
87,8 |
6,4 |
87,8 |
6,8 |
|
Херсонська |
45,7 |
8,7 |
45,7 |
9,4 |
44,4 |
8,5 |
44,4 |
9,1 |
|
Хмельницька |
53,7 |
8,6 |
53,7 |
9,4 |
49,9 |
8,0 |
49,9 |
8,7 |
|
Черкаська |
55,8 |
9,0 |
55,8 |
9,7 |
55,2 |
8,9 |
55,2 |
9,5 |
|
Чернівецька |
33,5 |
8,0 |
33,5 |
9,3 |
31,4 |
7,4 |
31,4 |
8,6 |
|
Чернігівська |
51,6 |
9,8 |
51,6 |
11,0 |
48,4 |
9,3 |
48,4 |
10,3 |
|
м. Київ |
81,0 |
5,5 |
80,4 |
6,0 |
77,5 |
5,2 |
77,5 |
5,7 |
|
м. Севастополь |
11,3 |
5,9 |
11,3 |
6,5 |
10,9 |
5,7 |
10,9 |
6,3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За даними Державної служби статистики України |
|
|
|
|
|||||
Додаток В
Додаток Г
Середньооблікова кількість штатних працівників |
|||||
(за регіонами) |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(тис. осіб) |
|
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
2012 р. |
2013 р. |
А |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Україна |
10 653,3 |
10 758,5 |
10 556,0 |
10 589,0 |
10 164,4 |
АР Крим |
396,2 |
410,6 |
389,6 |
383,5 |
366,0 |
Вінницька |
331,9 |
330,0 |
316,8 |
314,2 |
300,4 |
Волинська |
203,9 |
200,2 |
195,2 |
192,7 |
180,5 |
Дніпропетровська |
930,5 |
930,0 |
926,9 |
942,9 |
903,6 |
Донецька |
1 168,7 |
1 156,7 |
1 139,4 |
1 148,3 |
1 097,1 |
Житомирська |
258,0 |
254,9 |
248,8 |
247,5 |
237,6 |
Закарпатська |
202,6 |
201,1 |
194,7 |
190,3 |
183,4 |
Запорізька |
467,5 |
466,2 |
452,7 |
447,9 |
422,8 |
Івано-Франківська |
232,2 |
225,1 |
220,0 |
219,0 |
213,1 |
Київська |
369,8 |
383,0 |
382,3 |
384,5 |
369,5 |
Кіровоградська |
208,9 |
209,8 |
204,5 |
204,4 |
196,8 |
Луганська |
548,0 |
547,0 |
532,7 |
526,8 |
502,7 |
Львівська |
556,5 |
554,7 |
542,2 |
535,8 |
516,4 |
Миколаївська |
250,8 |
243,0 |
237,1 |
235,7 |
229,5 |
Одеська |
515,1 |
533,2 |
513,1 |
510,4 |
488,6 |
Полтавська |
379,6 |
368,2 |
366,2 |
372,1 |
364,8 |
Рівненська |
220,2 |
214,3 |
211,3 |
208,8 |
199,7 |
Сумська |
267,3 |
257,8 |
248,4 |
249,7 |
241,3 |
Тернопільська |
188,2 |
183,4 |
180,6 |
175,2 |
172,2 |
Харківська |
655,5 |
663,6 |
651,4 |
667,1 |
625,4 |
Херсонська |
209,7 |
201,9 |
194,6 |
192,9 |
184,5 |
Хмельницька |
250,9 |
250,7 |
243,0 |
242,8 |
232,1 |
Черкаська |
279,3 |
272,1 |
265,0 |
261,9 |
247,4 |
Чернівецька |
142,6 |
140,4 |
139,3 |
131,8 |
129,8 |
Чернігівська |
238,6 |
237,3 |
229,4 |
220,1 |
213,3 |
м. Київ |
1 105,9 |
1 237,6 |
1 247,6 |
1 300,4 |
1 267,4 |
м. Севастополь |
74,9 |
85,7 |
83,2 |
82,3 |
78,5 |
|
|
|
|
|
|
За даними Державної служби статистики України |
|
|
|||
1 Лукашевич М.П. Соціологія економіки / М.П.Лукашевич – К.:Каравела, 2009. – 290с. (С.121)
2 Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості [навч. посіб.] / В.С.Васильченко – К.: КНЕУ, 2003, - 252с. (С.24-25)
3 Про зайнятість населення : закон України : від 5 червня 2012 року № 5067-VI // ВВР. – 2013. - № 24. – Ст.243 (зі змінами від 04.07.2013).
4 Дідківська Л. І. Державне регулювання економіки: [навч.посіб.] / Л. І. Дідківська, Л. С. Головко. - К. : Знання Прес, 2000. - 209 с
5 Джерело : складено автором
6 Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості [навч. посіб.] / В.С.Васильченко – К.: КНЕУ, 2003, - 252с. (С.31)
7 Розроблено автором на основі : Головне управління статистики в Автономній республіці Крим [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.sf.ukrstat.gov.ua/ukgtrud1.htm
8 Державне регулювання зайнятості населення як чинник стійкого економічного зростання України [Електронний ресурс] / А.В.Кретова - 2009. — С.23. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2010_151/g%20(9).htm
9Державне регулювання зайнятості населення як чинник стійкого економічного зростання України [Електронний ресурс] / А.В.Кретова - 2009. — С.25. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2010_151/g%20(9).htm
10 Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості [навч. посіб.] / В.С.Васильченко – К.: КНЕУ, 2003, - 252с. (С.31-32)
11 Те ж саме
12 Козак Ю.Г. Основи економічної теорії [навч. посіб.] / Ю.Г.Козак - К.: Центр учбової літератури, 2012. – 264 с. (С.76-78)
13 Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості [навч. посіб.] / В.С.Васильченко – К.: КНЕУ, 2003, - 252с. (С.31)
14 Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості [навч. посіб.] / В.С.Васильченко – К.: КНЕУ, 2003, - 252с. (С.31-34)
15 Те ж саме
16 Те ж саме
17 Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості [навч. посіб.] / В.С.Васильченко – К.: КНЕУ, 2003, -252с. (С.34)
18 Те ж саме
19 Чернявська Ю.Б. Проблеми ефективності відтворення вітчизняного ринку праці / Ю.Б. Чернявська // Матеріали науково-практичної конференції «Соціально-економічні аспекти формування громадянського суспільства в Україні», 6-7 червня 2008 р. – Умань: СПД Сочінський, 2008. – С.177-179.
20 Порівняльний аналіз світових моделей державного регулювання економіки та ринку праці [Електронний ресурс] / В.Л. Міненко // Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку. Теорія і практика. – 2009. -№3 (26). – С. 6 - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2009-3/doc/3/04.pdf
21Те ж саме
22 Майсюра О.М. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України//Економіка та держава. – 2010. - №8. – С.60-62
23 Джерело : За даними Державної служби статистики України
24 Джерело: За даними Державної служби статистики України
25 Джерело : За даними Державної служби статистики України
26 Джерело : За даними Державної служби статистики України
27 Джерело : За даними Державної служби статистики України
28 Джерело : За даними Державної служби статистики України
29 Джерело : За даними Державної служби статистики України
30 Джерело : За даними Державної служби статистики України
31 Джерело : За даними Державної служби статистики України
32 Джерело : За даними Державної служби статистики України
33 Джерело : За даними Державної служби статистики України
34 Джерело : За даними Державної служби статистики України
35 Джерело : За даними Державної служби статистики України
36 Основні показники ринку праці [Електронний ресурс] / Офіційний сайт державнї служби статистики України. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua
37 Джерело : За даними Державної служби статистики України
38 Джерело : За даними Державної служби статистики України
39 Джерело : За даними Державної служби статистики України
40 Майсюра О.М. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України//Економіка та держава. – 2010. - №8. – С.60-62
41Основні показники ринку праці [Електронний ресурс] / Офіційний сайт державнї служби статистики України. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua
42Джерело : складено автором та оброблено в MS Excel на основі : Основні показники ринку праці [Електронний ресурс] / Офіційний сайт державнї служби статистики України. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua
43Розроблено автором на основі таблиці 2.3.1. та оброблено в MS Excel
44Розроблено автором на основі таблиці 2.3.1. та оброблено в MS Excel
45Розроблено автором на основі таблиці 2.3.1. та оброблено в MS Excel
46Те ж саме
47Розроблено автором на основі таблиці 2.3.1. та оброблено в MS Excel
48Розроблено автором на основі таблиці 2.3.1. та оброблено в MS Excel
49Джерело : складено автором та оброблено в MS Excel на основі : Основні показники ринку праці [Електронний ресурс] / Офіційний сайт державнї служби статистики України. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua
50За 2013 рік на офіційному сайті Державної служби статистики дані відсутні
51Розроблено автором на основі таблиці 2.3.2. та оброблено в MS Excel
52Розроблено автором та оброблено в MS Excel
53Складено автором та оброблено в MS Excel
54Основні показники ринку праці [Електронний ресурс] / Офіційний сайт державнї служби статистики України. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua
55Те ж саме
56Джерело : складено автором та оброблено в MS Excel на основі : Основні показники ринку праці [Електронний ресурс] / Офіційний сайт державнї служби статистики України. — Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua
57Те ж саме
58Джерело : складено на основі : Майсюра О.М. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України//Економіка та держава. – 2010. - №8. – С.60-62
59Цей критерій тісно пов'язаний із критеріями причинами виникнення та демографічними ознаками
60Джерело : складено на основі : Майсюра О.М. Безробіття та наслідки його впливу на економіку України//Економіка та держава. – 2010. - №8. – С.60-62.
61 Ільїч Л. М. Основні причини українського безробіття та неучасті громадян у ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні, 2012. – № 4. – C. 204-211.(С.110)
62Ільїч Л. М. Основні причини українського безробіття та неучасті громадян у ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні, 2012. – № 4. – C. 204-211
63 Сучасна державна політика зайнятості населення в Україні [Електронний ресурс] /І.В.Пірон.— Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10pivnvu.pdf
64 Траченко Л.В. Безробіття як ринкова проблема ринкового суспільства//Економіка і держава. – 2012. - №4. – С.12-15. (С.13)
65 У назвах структурних підрозділів жирним шрифтом позначено існуючі назви, а нежирним - пропозиції
66 Розроблено автором
67 Коваль С. Соціально-економічні проблеми якості зайнятості населення на ринку праці України / С.Коваль // Україна : аспекти праці. – 2013. – №2. – с.20-25. (С.23-24)
68 Коваль С. Соціально-економічні проблеми якості зайнятості населення на ринку праці України / С.Коваль // Україна : аспекти праці. – 2013. – №2. – с.20-25. (С.23-24)
69 Бражко О.В. Умови та чинники створення ефективної зайнятості в Україні / О. В. Бражко // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2013. - № 4. - С. 117-119.
70 Бондарчук, К. П. Безробіття економічно активного населення та шляхи вдосконалення механізму його зменшення / К. П. Бондарчук // Формування ринкової економіки . Соціально-трудові відносини: теорія та практика. – 2010. - № 24. - С. 204-214. (С.209)
71 Бражко О.В. Умови та чинники створення ефективної зайнятості в Україні / О. В. Бражко // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. - 2013. - № 4. - С. 117-119.
72 Складено автором на основі:
-Прилипко С. М. Трудове право України : [підручник] / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. - 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: ФІНН, 2009. - 728 с.(С.258)
-Калініна С. П. Ринок праці та зайнятість: теоретико-методологічний аспект : [монографія] / С. П. Калініна. - Донецьк, 2005. - 227 с. (С.21)
-Про затвердження Основних напрямів проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року : постанова Кабінету Міністрів України : від 05.07.2006 року № 922 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 27. - Ст. 1961.
-Ринок праці в Україні: проблеми та складнощі реформування[Електронний ресурс] /Л.А. Шимченко. - 2012.— Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2011_17_1/Shimchenko.pdf
-Соціально-економічні проблеми якості зайнятості населення на ринку праці України / С.Коваль // Україна : аспекти праці. – 2012. – №2. – с.20-25 (С.24)
-Сучасна державна політика зайнятості населення в Україні [Електронний ресурс] /І.В.Пірон. С.303 — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10pivnvu.pdf
-Безработица молодежи : первоочередная проблема современного рынка труда / Е.И. Беглова // Экономические науки. – 2010. - №11. – с.172-175 (С.173)
-Створення нових робочих місць в Україні : соціально-економічні засади і механізм регулювання зайнятості населення / С.М.Жовнір // Український соціум. – 2012. - №2. – с.79-86 (С.84)
73 Складено автором