Розділ I теоретико- методологічні основи функціонування ринку праці

1.1.Особливості ринку праці та теоретичні аспекти його дослідження

На ефективне функціонування національної економіки значно впливають процеси, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок може функціонувати тільки за умови поєднання робочої сили та засобів виробництва.

Суб’єкти ринку праці — працедавці та наймані працівники — суттєво відрізняються за їх відношенням до засобів виробництва. Працедавці є власниками засобів виробництва, а наймані працівники володіють здібностями до праці. Тому на попит на робочу силу, який формують працедавці, та на пропозицію робочої сили, яку формують наймані працівники, впливають різні чинники. Так, попит на робочу силу залежить від рівня продуктивності праці, технічного оснащення виробництва, рівня економічної активності — фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти й кваліфікації, умовами праці, профспілковим захистом, релігією, податковою системою, міграцією населення. Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці визначає рівень зайнятості та проявляється у ринковій ціні робочої сили — заробітній платі.

Оскільки робоча сила є специфічним товаром, то і її ціна — заробітна плата — має певні специфічні особливості. Заробітна плата — основне джерело грошових доходів домашніх господарств, а з урахуванням цін на споживчі товари й послуги в основному визначає рівень життя населення. Для підтримки мотивації праці необхідно дотримуватись об’єктивної закономірності: темпи зростання заробітної плати не повинні перевищувати темпи зростання продуктивності праці.

Ринок праці вирізняють у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні ринок праці є системою соціально-економічних відносин, які забезпечують ефективне використання робочої сили та її відтворення. У вузькому значенні ринок праці розглядають як систему відносин між суб’єктами цього ринку — працедавцями, які визначають пропоновану кількість, якість робочих місць, умови праці, та найманими працівниками, які претендують на робочі місця, приймають умови праці й впливають на них. Відносини на ринку праці регулює держава.

Специфіка робочої сили як товару полягає у тому, що об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є здатність до праці (право на використання робочої сили), у результаті чого товар не відокремлюється від попереднього власника. Відносини між суб’єктами ринку реалізуються через державну або комерційну служби зайнятості, а також безпосередньо через кадрові служби підприємств шляхом укладання договору найму, трудового договору, контракту.

Ринок праці виконує специфічні функції:

• суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та працедавця, розподіл найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);

• інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);

• посередницьку (організація зустрічі працедавців та найманих працівників);

• стимулюючу (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);

• досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;

• вирішення питань зайнятості;

• підтримки безробітних.

Мета аналізу ринку праці полягає у необхідності:

• виявити зміни кількості робочої сили протягом року;

• визначити галузевий розподіл працюючих;

• оцінити структурні зрушення в економіці, які впливають на динаміку зайнятості та рівень кваліфікації;

• визначити рівень та тенденції незайнятого населення;

• дати оцінку прихованого безробіття;

• виявити фахову та регіональну мобільність трудових ресурсів;

• оцінити ефективність політики зайнятості;

• прогнозувати тенденції зайнятості.

Отже, аналіз ринку праці дозволяє надати кожному суб’єкту економіки необхідну інформацію, на основі якої приймаються рішення щодо вибору виду діяльності, освіти тощо.

У процесі аналізу необхідно враховувати чинники, які впливають на стан сучасного ринку праці. Найбільш важливими з них є:

• циклічність економічного розвитку;

• динаміка продуктивності праці;

• цільове бюджетне фінансування пріоритетних напрямів економіки;

• структурні зміни в економіці під впливом НТП;

• диверсифікація виробництва;

• реструктуризація окремих галузей економіки (ВПК; вугільна та переробна промисловість тощо);

• впливовість профспілок;

• характер трудового законодавства;

• державна політика в галузі регулювання зайнятості та безробіття;

• масштаби приватизації та створення робочих місць.

Кон’юнктура ринку праці визначається співвідношенням між попитом і пропозицією робочої сили. Залежно від цього співвідношення ринок праці може бути трьох типів:

1) працедефіцитним — коли на ринку праці відчувається нестача пропозиції робочої сили;

2) праценадлишковим — коли на ринку праці високе безробіття і має місце надлишок пропозиції робочої сили;

3) рівноважним — коли попит на робочу силу врівноважується її пропозицією.

Рис.1.1.1.Класифікація населення України залежно від рівня економічної активності (концепція робочої сили МОП)¹

Згідно з визначенням Міжнародної організації праці (МОП), безробітною є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця.

Сучасне поняття зайнятості є певною сукупністю соціально-трудових відносин між людьми з приводу: по-перше, забезпечення населення робочими місцями; по-друге, формування, розподілу і перерозподілу трудових ресурсів з метою участі у суспільно-корисній праці; по-третє, забезпечення розширеного відтворення робочої сили². Відповідно Закону України «Про зайнятість населення» «Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно»³.

Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органічне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Основу ринкової моделі складають об'єктивні тенденції попиту та пропозиції робочої сили, що формують у своїй взаємодії вихідний механізм ринку праці. Сукупний попит може бути виявлений як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Сукупна пропозиція робочої сили формується у результаті прояву споживи різних груп працездатного населення в отриманні роботи за наймом і на цій основі - джерела засобів існування⁴. Проте потрібно роз'яснити, що існує широке і вузьке кількісне тлумачення як попиту, так і пропозиції на ринку праці (табл.1.1.1).

Таблиця 1.1.1

Тлумачення і використання попиту і пропозиції робочої сили⁵

	Складові
	Вузьке тлумачення	Широке тлумачення
Попит	Кількість вакансій	Кількість вакансій + Чисельність зайнятого населення
Пропозиція	Чисельність безробітного населення	Чисельність економічно активного населення
Використання	При побудові кривих Беверіджа	При аналізі національного ринку праці

Головним чинником ринку праці виступає рівень заробітної плати. У графічній формі ця функціональна залежність виражається кривими попиту і пропозиції, представленими на рисунку 1.1.2 в системі координат рівень заробітної плати (W) - кількість робочої сили (L).

Error: Reference source not found

Рис. 1.1.2.Взаємодія попиту та пропозиції робочої сили⁶

В силу своєї різноскерованості криві попиту та пропозиції утворюють на рисунку 1.1.2 фігуру, відому як «хрест Маршалла» і оцінювану як графічне відображення ринкового механізму регулювання зайнятості. У разі співпадання їх обсягів настає рівновага і досягаються рівноважні ціна і обсяг зайнятості.

Ринкова рівновага, отже, виражає такий стан ринку праці, коли при певній зарплаті кількість осіб найманої праці, що бажають працевлаштуватися, дорівнює кількості працівників, яких фірми готові прийняти на роботові. У практиці функціонування ринку праці повний збіг інтересів рідко коли можливий. Крім головного, цінового чинника, в реальній дійсності на сукупні попит і пропозицію робочої сили впливає цілий ряд нецінових детермінант (додаток А).