- •Магістерська дипломна робота
- •Розділ I теоретико- методологічні основи функціонування ринку праці
- •1.1.Особливості ринку праці та теоретичні аспекти його дослідження
- •1.2. Основні категорії та показники ринку праці
- •1.3.Організаційно – економічний механізм регулювання ринку праці
- •Державне регулювання національного ринку праці
- •1.4.Методика макроекономічного аналізу ринку праці (основні напрями аналізу)
- •Висновки до розділу і
- •2.1.Аналіз тенденцій динаміки зайнятості та безробіття.
- •Розділ II макроекономічна оцінка ринку праці в україні за 2010-2013 роки
- •2.2. Причини безробіття та його основні види
- •2.3. Оцінка показників ефективного функціонування національного ринку праці
- •2.4. Трудова міграція робочої сили
- •Висновки до розділу іі
- •Розділ III проблеми та тенденції розвитку ринку праці в україні
- •3.1. Формування попиту і пропозиції на сучасному ринку праці.
- •3.2. Проблеми зайнятості та безробіття в Україні,шляхи та перспективи їх вирішення
- •3.3. Забезпечення та організація державного регулювання ринку праці (або зайнятості) в сучасних умовах
- •3.4. Світові тенденції зміни стану ринків праці та зменшення впливу світової кризи на ринок праці в Україні
1.2. Основні категорії та показники ринку праці
Окрім попиту і пропозиції на ринку праці можна виділити інші показники оцінки його стану (рис.1.1.3).
Рис.1.1.3. Основні показники, що використовуються для аналізу ринку праці в Україні7
Для розгляду теоретичних положень про роль держави в регулюванні зайнятості та безробіття необхідно ознайомитись теоретико-методологічними підходи до визначення ролі держави у вирішенні проблем зайнятості (рис.1.1.4).
Рис.1.1.4. Теоретико-методологічні підходи щодо визначення ролі держави в регулюванні проблем зайнятості8
Отже, існують різні погляди на роль держави в регулюванні зайнятості, що багато в чому визначається різними підходами до розуміння причин безробіття, які формуються у контексті конкретно історичних етапів розвитку суспільства та економічних систем (табл.1.1.2). У той же час незаперечним є факт участі держави в регулюванні зайнятості.
Таблиця 1.1.2
Порівняльна характеристика теоретичних підходів до вирішення проблеми зайнятості9
Теоретичні підходи до вирішення проблеми зайнятості |
Роль держави |
Чинники безробіття |
|
особистісні (індивід) |
суспільні (суспільство) |
||
Класична теорія зайнятості |
Невтручання |
Добровільне |
- |
Неокласичній |
Невтручання |
Добровільне |
- |
Марксистський |
Повний контроль |
- |
Неминуче |
Кейнсіанський |
Активне втручання |
- |
Вимушене |
Монетаристський |
Втручання за допомогою кредитно-грошової політики |
Природне |
- |
Також окремо можна виділити наступні моделі регулювання економікою та ринком праці (додаток В).
Макроекономічну нестабільність на ринку праці можна визначити використовуючи криву Беверіджа, криву Філіпса, закон Оукена та рецесійний розрив. – то прогнозування - воно тобі те?
Зв’язок між безробіттям і валовим внутрішнім продуктом встановив Артур Оукен в 60-ті роки XX ст. Цей зв’язок відомий як закон Оукена: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%.
де
— фактичний обсяг виробництва;
— потенційний
ВВП;
– фактичний рівень
безробіття;
—
циклічне безробіття
(різниця між фактичним і природним);
b — коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття.
Коефіцієнт b найчастіше має значення в межах від 2 до 2,5. Це дає змогу зробити висновок, що якщо циклічне безробіття в економіці становить 1%, то відставання фактичного обсягу виробництва від потенційно можливого дорівнюватиме 2-2,5 %;
Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів (рис.1.1.5).
І етап |
|
1.1. |
|
ІІ етап |
|
ІІІ етап |
Обчислення відсотка відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП |
Визначення природного рівня безробіття за Г.Манківом |
Визначення потенційного ВВП
|
Визначення відставання фактичного ВВП від потенційного |
|||
|
(1.1.2) |
(1.1.3) |
(1.1.4) |
Рис.1.1.5. Етапи визначення втрат ВВП від циклічного безробіття за законом Оукена10
Велике значення щодо макроекономічного аналізу і прогнозування безробіття має такий показник як природна норма безробіття, або природний рівень безробіття, який в порівнянні з фактичним рівнем виконує функцію індикатора макроекономічної нестабільності11.
Підхід до обчислення природного рівня безробіття пропонує Г. Манків. Він виходить з того, що рівновага на ринку праці спостерігається тоді, коли кількість звільнених з роботи дорівнює кількості працевлаштованих. Відповідно до формули 1.1.2 v — коефіцієнт працевлаштування, який відображає частку працевлаштованих безробітних у складі безробітних; l — коефіцієнт звільнення, який відображає частку звільнених працівників у складі зайнятих12.
Закон Оукена розкриває істотний зв’язок між ринком продукту і ринком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використовуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи населення зменшуються.
Рецесійний розрив виникає тоді, коли фактичні видатки в економіці менші ніж ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Таким чином, рецесійний розрив – це величина на яку потрібно збільшити сукупні видатки, щоб рівноважний ВВП зріс до природного значення.
У математичній інтерпретації величина рецесійного розриву визначається величиною відхилення ВВП від природного рівня та значенням мультиплікатора сукупних видатків (рис.1.1.6).
1.Знаходження граничної схильності до заощаджень |
|
(1.1.5) |
|
Пояснення:
∆Е – рецесійний розрив; ∆Y – відхилення ВВП від потенціного рівня; Р – індекс цін відповідного року.
|
|
|
|||
2.Визначення мультиплікатора сукупних видатків |
(1.1.6) |
|||
|
|
|||
3.Знаходження величини рецесійного розриву |
(1.1.7) |
|||
|
|
|||
4.Знаходження величини рецесійного розриву враховуючи інфляцію |
(1.1.8) |
Рис.1.1.6. Алгоритм визначення рецесійного розриву13
Розрив називають рецесійним, оскільки він здійснює в економіці рецесію, скорочення виробництва відносно потенційного рівня.У графічному зображенні (рис.1.1.7) — це відстань по вертикалі між прямими сукупних планових витрат Е* і потенційно необхідних витрат Е .
Рис.1.1.7. Рецесійний розрив14
Поняття природного і перевищуючого рівня безробіття ілюструє крива Беверіджа (рис. 1.1.8). Вона характеризує залежність, яка склалася в економіці між безробіттям і числом вільних робочих місць (вакансій) При будь-якому рівня безробіття завжди є вакансії. Аналогічно навіть за наявності великої кількості вакансій знайдуться люди, котрі в даний момент шукають роботу, тобто є безробітними. Тому криві, наближуючись до вісей, ніколи їх не торкаються15.
Рис.1.1.8.
Крива Беверіджа16
Відомо, що безробіття тісно пов’язане з інфляцією. О. Філіпс встановив стабільний нелінійний зв’язок між відсотковою зміною заробітної плати і рівнем безробіття - крива одержала назву кривої Філіпса(рис.1.1.9).
Зв’язок між темпами зростання/зниження інфляції і навпаки зменшення/збільшення безробіття пояснюються наступними положеннями. Підвищення надмірного попиту на робочу силу сприяє зростанню зайнятості та скороченню безробіття і водночас росту номінальної заробітної плати, а з нею й інфляції. При надвисокій зайнятості важко заповнювати вакансії, конкуруючи за кваліфіковану робочу силу, тому наймач вимушено підвищує заробітну плату. Наявність же певного рівня безробіття змушує працівників погоджуватися на нижчий рівень заробітної плати.
Рис.1.1.9. Крива Філіпса17
У формалізованому вигляді залежність між інфляцією та безробіттям, відповідно до кривої Філіпса, відображає рівняння:
(1.1.9)
де
очікуваний
рівень інфляції;
-
рівень
інфляції в попередньому періоді (t-1);
b - рівень циклічного безробіття (відхилення поточного рівня від середнього за ряд років);
V - вплив на рівень інфляції "збурень пропозиції".
Крива Філіпса застосовувалася для макроекономічного аналізу і планування в США та Західній Європі в 60-70-ті роки минулого століття18.
Отож, регулювання зайнятості постає складовою управління розвитком суспільства, забезпечення стійкого економічного зростання країни, бо економіка держави є цілісною системою і функціонує як єдиний організм. У зв’язку з цим основними цілями державного регулювання зайнятості населення є проведення економічної політики в інтересах зайнятості та регулювання безробіття.

(1.1.1)
– гранична схильність до
заощаджень;
– зміна заощаджень;
– зміна доходу;
– мультиплікатор сукупних
видатків;