Розділ II макроекономічна оцінка ринку праці в україні за 2010-2013 роки

2.1.Аналіз тенденцій динаміки зайнятості та безробіття.

Зайнятість являє собою важливий сектор соціально-економічного розвитку суспільства, що поєднує в собі економічні та соціальні результати функціонування всієї економічної системи. Її трансформація відбувалася протягом всієї незалежності України, проте вона не мала системного характеру [25].

В умовах переходу України до ринкової економіки та кризові явища, що спіткали нашу країну за останні роки, проблема безробіття стала однією з найголовніших проблем вітчизняної економіки. За останні роки за даними ООН близько 800 млн осіб, тобто практично кожен третій працездатний у світі, не має роботи взагалі, або має сезонний чи випадковий заробіток²².

Головну частину населення складає економічно активне населення, яке забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. За даними «Державної служби статистики у 2013 році» кількість економічно активного населення віком 15-70 років (Таблиця 2.2.1), порівняно з 2012 роком, в цілому по країні зменшилася на 31,0 тис. осіб і становила майже 22,0 млн. осіб.

Таблиця 2.1.1

Економічна активність населення у віці 15-70 років23

(за матеріалами вибіркових обстежень населення з питань економічної активності)

	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
	У середньому за період:
Економічно активне населення, тис.осіб	22 322,3	22 397,4	22 150,3	22 051,6	22 056,9	22 011,5	21 980,5
Рівень економічної активності, %	62,6	63,3	63,3	63,7	64,3	64,6	65,0
Населення, зайняте економічною діяльністю, тис.осіб	20 904,7	20 972,3	20 191,5	20 266,0	20 324,2	20 354,3	20 404,1
Рівень зайнятості, %	58,7	59,3	57,7	58,5	59,2	59,7	60,3
Безробітне населення, визначене за методологією МОП, тис.осіб	1 417,6	1 425,1	1 958,8	1 785,6	1 732,7	1 657,2	1 576,5
Рівень безробіття, визначений за методологією МОП,%	6,4	6,4	8,8	8,1	7,9	7,5	7,2
Економічно неактивне населення, тис.осіб	13 312,0	12 971,1	12 823,0	12 575,5	12 265,5	12 055,3	11 861,7

Рівень економічної активності населення віком 15-70 років зріс, у порівнянні 2012 роком, та становив 65,0% населення відповідної вікової групи. (Додаток А).

Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком 30–49 років, найнижчий – для молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років.

У середньому за 2013 рік чисельність зайнятого населення, у порівнянні з 2012 роком, збільшилася на 49,8 тис. осіб та становила 20,4 млн. осіб. Збільшення чисельності зайнятого населення відбулося у 21 регіоні країни. Чисельність зайнятих зменшилася у АР Крим, Донецькій, Полтавській, Сумській, Черкаській та Чернігівській областях.

Серед регіонів України найбільша кількість зайнятого населення (Таблиця 2.1.2) зосереджена у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Львівській, Одеській, Луганській областях та м. Києві.

Таблиця 2.1.2 Зайняте населення у середньому за 2012 - 2013 рр., 24
(за регіонами)
	2012 р.					2013 р.
	всього, у віці 15 -70 років		з них працездатного віку				всього, у віці 15 -70 років		з них працездатного віку
	тис. осіб	у % до всього населення відповідного віку	тис. осіб		у % до всього населення відповідного віку		тис. осіб	у % до всього населення відповідного віку	тис. осіб	у % до всього населення відповідного віку
Україна	20 354,3	59,7	18 736,9		67,1		20 404,1	60,3	18 901,8	67,4
АР Крим	914,2	62,1	847,0		70,6		911,0	62,3	849,5	70,7
Вінницька	701,1	58,9	628,9		65,0		704,6	59,6	635,1	65,4
Волинська	442,8	59,3	406,4		64,3		445,7	59,7	412,3	64,7
Дніпропетровська	1 528,5	61,4	1 445,3		70,9		1 531,0	62,1	1 460,8	71,7
Донецька	1 985,4	60,0	1 861,2		69,4		1 968,1	60,3	1 856,9	69,5
Житомирська	550,3	59,3	492,6		64,5		552,3	59,9	502,2	65,5
Закарпатська	530,8	57,5	497,8		63,8		541,2	58,6	508,2	64,7
Запорізька	821,2	60,6	762,1		69,4		821,9	61,3	764,0	69,5
Івано-Франківська	548,5	54,1	510,3		59,7		562,7	55,4	520,4	60,4
Київська	757,5	59,2	711,5		67,7		758,4	59,5	718,5	67,8
Кіровоградська	433,7	58,6	397,0		66,8		434,0	59,5	397,3	66,9
Луганська	1 008,6	58,5	925,8		66,0		1 011,7	59,4	928,4	66,4
Львівська	1 099,9	58,4	1 023,6		64,9		1 104,7	58,8	1 035,6	65,3
Миколаївська	533,7	59,9	494,1		68,0		534,5	60,6	500,1	68,8
Одеська	1 060,4	59,2	979,8		66,7		1 064,5	59,6	987,6	66,8
Полтавська	652,7	59,3	602,6		67,6		648,3	59,4	604,8	67,7
Рівненська	492,5	59,2	442,1		62,6		494,9	59,6	446,5	62,7
Сумська	519,6	59,9	461,1		65,6		515,9	60,1	461,5	65,7
Тернопільська	439,4	55,5	397,0		60,3		442,9	56,2	400,3	60,4
Харківська	1 280,6	61,2	1 193,9		69,9		1 282,8	61,5	1 208,3	70,3
Херсонська	477,7	58,7	442,7		66,4		480,2	59,6	445,9	66,9
Хмельницька	571,3	59,0	515,4		65,3		573,7	59,7	524,3	66,2
Черкаська	562,7	59,4	522,2		68,6		562,1	59,9	524,1	68,7
Чернівецька	387,2	57,9	328,0		58,8		391,6	58,7	334,4	59,3
Чернігівська	475,5	60,1	416,4		65,6		473,4	60,6	419,4	66,2
м. Київ	1 399,8	64,5	1 270,8		71,0		1 413,1	64,9	1 292,5	71,4
м. Севастополь	178,7	62,2	161,3		70,1		178,9	62,5	162,9	70,2

Рис.2.1.1. Концентрація зайнятого населення у середньому за 2013 рік²⁵,

(у % до загальної чисельності по країні)

Рівень зайнятості населення зріс з 59,7% у 2012 році до 60,3% у 2013 році.

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався серед осіб віком 30–49 років, а найнижчий – серед молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років.

Зростання рівня зайнятості відбулося в усіх регіонах (рис.2.1.2). Найвищий рівень зайнятості спостерігався у містах Києві (64,9%) та Севастополі (62,5%), АР Крим (62,3%), Дніпропетровській (62,1%) області, а найнижчий - в Івано-Франківській (55,4%) та Тернопільській (56,2%) областях.

Рис.2.1.2. Рівень зайнятості населення у 2013 році, % ²⁶

Протягом 2013 року спостерігалося скорочення середньооблікової кількості штатних працівників. В середньому по Україні середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році, у порівнянні з 2012 роком, зменшилася на 425 тис. осіб, та становила 10 млн. 164 тис. осіб. (Додаток В)

Зменшення кількості штатних працівників спостерігається в рис.2.1.3,тобто в усіх регіонах України, зокрема у Донецькій області на 51,2 тис. осіб, у Харківській – на 41,7 тис. осіб, у Дніпропетровській – на 39,3 тис. осіб, та у м. Києві – на 33,0 тис. осіб.

Рис.2.1.3. Зростання (+) або зменшення (-) середньооблікової кількості штатних працівників (у 2013 році по відношенню до 2012 року)²⁷

Скорочення середньооблікової кількості штатних працівників спостерігалося у більшості основних видів економічної діяльності, найбільше, на транспорті та зв'язку (на 122,9 тис. осіб), у промисловості (на 90,6 тис. осіб), у сільському та лісовому господарствах, рибальстві, рибництві (на 78,5 тис. осіб), у торгівлі та ремонті (на 70,4 тис. осіб), у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги (на 52,5 тис. осіб) (у зв'язку зі зміною КВЕД, порівняння з попередніми роками є умовним).

Найбільша кількість штатних працівників (рис.2.1.4) зосереджена у промисловості (2,7 млн. осіб), в освіті (1,6 млн. осіб), в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги (1,2 млн. осіб), у торгівлі та ремонті (911,0 тис. осіб), на транспорті та зв'язку (808,6 тис. осіб).

Рис.2.1.4. Середньооблікова кількість штатних працівників по Україні

у 2013 році (за видами економічної діяльності)²⁸

За видами промислової діяльності (рис.2.1.5) майже дві третини штатних працівників зайняті у переробній промисловості (1,7 млн. осіб), це переважно виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (362,3 тис. осіб), металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування (313,2 тис. осіб); у добувній промисловості (420,5 тис. осіб); у постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (396,6 тис. осіб); у водопостачанні, каналізації, поводженні з відходами (142,4 тис. осіб).

Рис.2.1.5. Середньооблікова кількість штатних працівників по Україні

у 2013 році (за видами промислової діяльності)²⁹

Чисельність безробітних в середньому за 2013 рік зменшилася на 80,7 тис. осіб і становила 1,6 млн. осіб. Скорочення чисельності безробітних відбулося в усіх регіонах.

Рис.2.1.6. Безробітне населення та рівень безробіття (за методологією МОП) ³⁰

За причинами незайнятості серед безробітних найбільшою була питома вага звільнених за власним бажанням – 37,7%, вивільнених з економічних причин (у зв’язку із реорганізацією, ліквідацією виробництва, скороченням чисельності підприємств, установ та організацій) – 29,8% та осіб, які не працевлаштувалися після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації – 17,5%. Слід зазначити, що протягом останніх років у структурі безробітного населення за причинами незайнятості спостерігається тенденції до зростання питомої ваги осіб звільнених за власним бажанням та тих, що не працевлаштувалися після закінчення навчальних закладів.

Таблиця 2.1.3

Безробітне населення у віці 15-70 років у 2006-2013 рр.,%31
(за причинами незайнятості)
	2006 рік		2007 рік	2008 рік		2009 рік		2010 рік		2011 рік	2012 рік		2013 рік
Усього	1 515,0		1 417,6	1 425,1		1 958,8		1 785,6		1 732,7	1 657,2		1 576,5
у відсотках до підсумку:
Вивільнені з економічних причин	30,0		28,9	28,1		45,5		39,0		34,5	32,5		29,8
Звільнені за власним бажанням	37,4		38,2	38,6		27,0		29,1		32,0	36,2		37,7
Демобілізовані з військової строкової служби	1,1		1,2	1,2		0,8		1,3		1,3	1,4		1,0
Непрацевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації	17,0		17,4	18,3		14,1		16,2		18,7	17,1		17,5
Звільнені за станом здоров'я, через оформлення пенсії за віком, інвалідністю	1,2		0,8	0,7		0,7		0,9		0,9	1,5		1,2
Звільнені у зв’язку з закінченням строку контракту	10,3		10,3	10,9		9,0		10,4		9,5	8,5		8,5
Інші причини безробіття	3,0		3,2	2,2		2,9		3,1		3,1	2,8		4,3

Показник середньої тривалості безробіття населення у віці 15-70 років (за методологією МОП), порівняно з 2012 роком, не змінився та у 2013 році становив 6 місяців. Питома вага осіб, які шукали роботу у термін до 3 місяців та від 3 до 6 місяців, збільшилася, відповідно, на 0,9 в.п. та 1,0 в.п. Одночасно, спостерігалося зменшення частки безробітних, які шукали роботу 6 місяців і більше (на 2,0 в.п.).

Рис.2.1.7.Безробітне населення (за методологією МОП)за тривалістю незайнятості ( у середньому за період)³²

Рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 7,5% до 7,2% економічно активного населення(Додаток Б).

В Україні, як і в усьому світі, найвищий рівень безробіття спостерігався серед молоді віком 15–24 роки (17,4%).

Зниження рівня безробіття відбулося в усіх регіонах (рис.2.1.8). Найнижчий рівень безробіття спостерігався у місті Києві – 5,2%, Одеській області – 5,3%, місті Севастополі та АР Крим - 5,7%, а найвищий у Житомирській, Чернігівській - 9,3%, Тернопільській, Рівненській областях - 9,4%.

Рис.2.1.8. Рівень безробіття (за методологією МОП) у 2013 році,%³³

Кількість економічно неактивного населення за 2013 рік(рис.2.1.9), у порівнянні з 2012 роком, скоротилася на 193,6 тис. осіб, та становила 11,9 млн. осіб. Серед загальної кількості економічно неактивного населення, кожен другий був пенсіонером, кожен четвертий – учнем або студентом, кожен п’ятий – виконував домашні (сімейні) обов’язки.

Рис.2.1.9.Чисельність економічно неактивного населення та рівень економічної неактивності населення у віці 15-70 років³⁴

Незважаючи на відновлення позитивних тенденцій на ринку праці, триває скорочення кількості найманих працівників, а також збільшуються обсяги працюючих, які переведені з економічних причин на неповний робочий день (тиждень).

Кількість працюючих у режимі неповного робочого часу протягом 2013 року (рис.2.1.10), у порівнянні з 2012 роком, зросла на 62,1 тисячі і становила 798,9 тис. осіб, або майже 8 відсотків працівників. Найбільш поширеною ця форма зайнятості була у Вінницькій, Полтавській областях, АР Крим, а також у Луганській, Івано-Франківській, Дніпропетровській, Львівській, Кіровоградській та Запорізькій областях, де у скороченому режимі працювало від 9 до 16 відсотків працівників.

Рис.2.1.10. Кількість працівників, переведених з економічних причин

на неповний робочий день (тиждень)³⁵

У порівнянні з минулим роком, найбільше зростання працюючих у скороченому режимі відбулося у м. Севастополі, Вінницькій, Херсонській, Одеській, Донецькій, Дніпропетровській та Кіровоградській областях. При цьому у Донецькій області, на відміну від інших регіонів, спостерігається і зростання кількості осіб, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати.

Серед працюючих у режимі скороченого робочого часу, половину складали працівники підприємств промисловості.

Слід зазначити, що зростання працюючих у скороченому режимі відбулося за рахунок транспорту, складського господарства, пошти та кур’єрської діяльності (збільшення на 132,1 тис. осіб). У цьому виді економічної діяльності питома вага працівників, переведених з економічних причин на неповний робочий день (тиждень) є найбільшою – 27,4% середньооблікової кількості штатних працівників.(Додаток В)

Протягом 2013 року майже в усіх регіонах країни спостерігалося скорочення чисельності осіб, які знаходились в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати.

В цілому по Україні протягом 2013 року чисельність таких працівників, у порівняні з 2012 роком, зменшилася на 40,8 тисяч та становила 97,1 тис. осіб або 1% середньооблікової чисельності працівників. Збільшення чисельності осіб, які знаходились в адміністративних відпустках відбулося у Донецькій області (на 3,3%), а у Дніпропетровській області значення цього показника залишилось на рівні минулого року.

За видами економічної діяльності найбільше працівників перебувало у вимушених адміністративних відпустках без збереження заробітної плати у промисловості – 62,3 тис. осіб та будівництві – 16,6 тис. осіб, що менше від показників минулого року на 16,1 тис. осіб та 11,5 тис. осіб відповідно.

Збільшення чисельності осіб, які знаходились в адміністративних відпустках відбулося на транспорті, складському господарстві, пошті та кур’єрській діяльності (на 1 тис. осіб).

Слід зазначити, що у 2013 році збереглася негативна тенденція між чисельністю прийнятих на підприємства, установи та організації та чисельністю вибулих. Так, у 2013 році чисельність вибулих перевищила чисельність прийнятих на 382,5 тис. осіб та становила 3,1 млн. осіб, з яких за рахунок скорочення чисельності штатів лише 2% середньооблікової кількості працівників.³⁶

Відповідно до ст. 48,50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці подають до державної служби зайнятості інформацію щодо запланованого масового вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Протягом 2013 року в цілому по Україні роботодавцями було подано інформацію про заплановане масове вивільнення 319,9 тис. працівників.

Заплановане масове вивільнення, в основному, було пов'язано з реорганізацією органів державного управління й оборони, а також закладів освіти.

З метою впровадження заходів із збереження зайнятості працівників та надання роботодавцям профілактичних заходів у разі масового вивільнення працівників передбачено організацію роботи спільних Комісій із залученням органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування, сторін соціального діалогу. Протягом 2013 року в цілому по Україні створено 346 спеціальних комісій для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників.

Відповідно до чинного законодавства, з метою забезпечення офіційного оформлення трудових стосунків ( Таблиця 2.1.4), протягом 2013 року в центрах зайнятості було зареєстровано 381,8 тис. трудових договорів між працівниками та фізичними особами-підприємцями (у 2012 році – 423,3 тисяч). Кількість знятих з реєстрації трудових договорів у 2013 році становила 396,8 тисяч, що на 4,8 тис. менше, ніж у 2012 році. Загальна кількість працюючих за договорами у 2013 році становила 1,3 млн. осіб.

Таблиці 2.1.4

	Динаміка кількості працівників, які працювали у фізичних осіб-підприємців та кількість осіб, які припинили відповідну трудову діяльність у 2007-2013 рр.37
								(тис.осіб)
		2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Кількість працівників, які працювали у фізичних осіб-підприємців		1 272,1	1 307,7	1 206,3	1 229,1	1 305,8	1 296,5	1 277,1
- з них за договорами, зареєстрованими протягом року		427,3	428,3	319,1	388,0	460,7	423,3	381,8
Кількість громадян, які припинили відповідну трудову діяльність		390,8	420,4	365,2	384,0	432,4	401,6	396,8
Працювало за укладеними договорами, станом на кінець періоду		879,3	887,3	841,1	845,1	873,3	894,9	880,3

За даними Державної служби статистики України (рис.2.1.11) у середньому за I півріччя 2014 року чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років,у порівнянні з I півріччям 2013 року,зменшилася на 801,8 тис. осіб та становила 18,5 млн. осіб. Зменшення чисельності зайнятого населення відбулося як серед сільського населення – на 566,4 тис. осіб,так і у міській місцевості – на 235,4 тис. осіб. Рівень зайнятості населення знизився з 60,1% у I півріччі 2013 року до 57,9% у I півріччі 2014 року.

Рис.2.1.11.Рівень зайнятості населення у I півріччі 2014 року,%³⁸

Чисельність безробітного населення у віці 15-70 років у середньому за I півріччя 2014 року ,порівняно з I півріччям 2013 роком,зросла на 154,0 тис. осіб і становила 1,7 млн. осіб.

Рівень безробіття населення віком 15-70 років (рис.2.1.12),визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП),зріс з 7,6% до 8,6% економічно активного населення. Збільшення чисельності безробітних відбулося серед міського (на 115,0 тис. осіб) та сільського населення (на 39,0 тис. осіб).

Рис.2.1.12. Рівень безробіття (за методологією МОП) у I півріччі 2014 року,%³⁹

Отже,можна зробити висновки, законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше створити передумови розв'язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства. Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід'ємною складовою всіх стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей економіки та регіонів і територіальних одиниць. Створення нових робочих нових робочих місць через чітко спрямовані інвестиції має стати рушійною силою розвитку визначених галузей та регіонів. Пріоритети створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток ринку освітніх послуг. Реформування оплати праці має не лише забезпечити належний рівень життя, але й стимулювати населення до активної поведінки на ринку праці, до ефективної трудової діяльності.