28. Основні проблеми, які виникають під час створення організаційної структури

Типовими є такі недоліки: — орієнтація структур на першу особу; — наявність великої кількості заступників генерального директора та відсутність чітких посадових обов'язків за рахунок чого "розмивається" їх відповідальність. — недостатній рівень розвитку інформаційної бази. — відсутність особистої відповідальності за фінансові результати діяльності підприємства. — відсутність служби управління змінами, зорієнтованої на врахування змін макросередовища.

29. Характеристика понять «делегування», «повноваження», «відповідальність»

Організаційний процес неможливо зрозуміти без попереднього розгляду делегування та пов’язаних з ним повноважень і відповідальності. Повноваження об’єднують вище керівництво з нижчими рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу та координування завдань. Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює стосунки між рівнями повноважень, є делегування.

1.Делегування – це передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, які повинні виконуватись для досягнення мети організації.

2.Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання певних завдань. Повноваження делегуються посаді, а не індивіду, який займає її в даний момент, межі повноважень розширюються у напрямку більш високих рівнів управління організацією. Більша частина повноважень керівника визначається традиціями, культурними стереотипами та звичаями суспільства, в якому організація функціонує. Керівники не можуть делегувати повноваження, які суперечать законам або культурним цінностям, в крайньому разі, на тривалий термін.

3. Розрізняють два типи повноважень:

- Лінійні;

- Функціональні (штабні).

Лінійні повноваження – це повноваження, які передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі іншим підлеглим. Саме лінійні повноваження надають керівникові законну владу для спрямування своїх безпосередніх підлеглих на досягнення поставленої мети. Керівник, що володіє лінійними повноваженнями, має також право приймати рішення і діяти у певних питаннях без узгодження з іншими керівниками у встановлених організацією, законом або звичаєм межах.

Делегування лінійних повноважень створює ієрархію рівнів управління. Процес створення ієрархії називається скалярним процесом.

При цьому застосовуються функціональні повноваження – делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нижчого рівня управління, який керує аналогічною функцією.

. Відповідальність – це зобов’язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення. Відповідальність означає, що працівник відповідає за результати виконання завдання перед тим, хто передає йому повноваження. Делегування реалізується лише у випадку прийняття повноважень, і власне відповідальність не може бути делегована.

Американський економіст Ньюмен наводить 5 причин небажання керівників делегувати повноваження:

1) перебільшення власних можливостей, тобто спрацювання принципу "Я це зроблю ліпше"; 2) відсутність здатності керувати; 3) відсутність довіри до підлеглих; 4) страх ризику; 5) відсутність вибіркового контролю для попередження керівництва про можливу небезпеку.

За Ньюменом, підлеглі відмовляються від відповідальності і блокують делегування через 6 причин:

1. відсутність ініціативи, побоювання самостійно розв’язувати проблему; 2) побоювання критики; 3) відсутність необхідної інформації та ресурсів; 4) перевантаження роботою; 5) невпевненість у собі; 6) відсутність додаткових стимулів .