- •1. Основні етапи становлення та розвитку менеджменту як науки
- •2.Основні вчені з менеджменту і основні досягнення наукових шкіл
- •3.Школа наукового управління (1885—1920 рр.)
- •4. Виявлення відмінностей «адмін.. Школи» управління від «наукової»
- •5. Школа людських стосунків (з 1930р.)
- •6. Сутність розвитку менеджменту менеджменту в четвертомуінф. Періоді
- •7. Рівні розподілу праці менеджерів
- •8. Основні сучасні концепції менеджменту
- •9. Характеристика якостей, необхідних сучасному менеджеру
- •10. Характеристика основних змінних внутр. Серед. Орг.
- •11.Вплив зовнішнього середовища на діяльність орг.
- •12.Характеристика зовнішніх елементів прямого впливу
- •13.Характеристика зовнішніх елементів не прямого впливу
- •14.Управлінське рішення та його види
- •15.Етапи процесу прийняття управ. Рішення
- •16. Основні методи прийняття управ. Рішень
- •17.Характеристика факторів,що впливають на управ. Рішення
- •18.Сутність процедури організації виконання управ.Рішень
- •19.Поняття управлінського планування,етапи планування
- •20. Принципи управлінського планування
- •21. Концепція управління згідно з установ. Цілями
- •22.Характеристика основних методів функції планування
- •23.Основні ознаки класифікації планів в управлінні
- •25. Послідовність процесу стратегічного планування
- •26.Стратегічні альтернативи, їх характеристика
- •27. Організація як функція менеджменту,її складові
- •28. Основні проблеми, які виникають під час створення організаційної структури
- •29. Характеристика понять «делегування», «повноваження», «відповідальність»
- •3. Розрізняють два типи повноважень:
- •30. Посліддовність дій при розробці організаційної структури
- •31. Харакеристика лінійної структури, її переваги та недоліки
- •32. Характеристика лінійно-штабної структури, її переваги та недоліки
- •33. Характеристика функціональної структури, її переваги та недоліки
- •34. Характеристика матричної структури, її переваги та недоліки
- •35. Чому лінійний тип організаційної структури не використовують великі організації
- •37. Характеристика основних теорій мотивації, що відносяться до змістовних
- •38. Характеристика основних теорій мотивації, що відносяться до процесних
- •39. Методи стимулювання ініціативи співробітників
- •40. Різниця між змістовними і процес ними теоріями мотивації
- •1. Змістовні теорії мотивації.
- •2. Процесійні теорії мотивації.
- •42. Висновки з використання в практиці управління теорії справедливості
- •43. Поняття впливу, влади, лідерства, яка між ними відмінність
- •44. Суть процесу контролю
- •45. Види управлінського контролю
- •47. Характеристика ефективного контролю
- •49. Основні форми влади та їх характеристики
- •50. Лідерство, його основні види
- •IV Анархічне керівництво
- •V Адаптивне керівництво
- •51. Поняття стилів управління
- •IV Анархічне керівництво
- •V Адаптивне керівництво
- •52. Авторитарний стиль керівництва,його позитивні та негативні сторони
- •53. Демократичний стиль керівництва, його позитивні та негативні сторони
- •54. Ліберальний стиль керівництва, його негативні та позитивні сторони
- •55. Поняття комунікації і її основна роль у менеджменті
- •56. Етапи процесу комунікації
- •57. Перешкоди, що виникають в організації на шляху передачі інформації
- •58. Значення зворотнього зв»язку й інформаційного шуму в інформаційному процесі
- •58. Значення зворотнього зв’язку й інформаційного шуму в комунікаційному процесі
- •59. Неформальні організації і яку роль вони відіграють в організації
- •60. Особливість міжрівневих, горизонтальних і діагональних комунікацій
- •62. Таке ж саме як 58
- •63. Перешкоди на шляху міжособистісного інформаційного обміну
- •65. Неформальна організація та причини її винекнення
- •67. Відмінності формальних від неформальних груп
- •70. Головне завдання кадрової служби в організації
- •71. Характеристика методів оцінки персоналу
- •72. Сутність ефективної організації управління трудовими ресурсами
- •74. Основні причини виникнення конфліктів
- •75. Характеристика рольового та міжособового конфлікту
- •76. Характеристика міжгрупового конфлікту та конфлікту між групою та окремою особою
- •77. Структурні методи розвязання конфліктних ситуацій
- •78. Міжособові методи розвязання конфліктних ситуацій
- •79. Сутність поняття організаційної ефективності
- •80. Характеристика факторів, які впливають на продуктивність організації
- •82. Сутність поняття ефективності управління
14.Управлінське рішення та його види
Управлінські рішення можна класифікувати насамперед за такою ознакою: одне й те саме рішення ухвалюється засхожих обставин або ж різка зміна останніх змушує ухвалювати нове рішення. Тобто на цій основі розрізняють програмовані (програмні) та непрограмовані (непрограмні) рішення. Програмовані рішення базуються на звичці, заведеному порядкові або процедурній політиці і ухвалюються за типових обставин. Програмовані рішення найкраще впроваджуються у бюрократичних організаціях, зважаючи на раціональність та ефективність їхньої діяльності. Програмовані рішення — це результат послідовних кроків (заходів чи дій), що сприяють вирішенню проблеми. Як правило, у цих випадках кількість альтернатив обмежена і вибір повинен бути зроблений в межах напрямів, що визначені динамікою розвитку організації. Коли виникають проблеми або ситуації, для яких програмоване рішення непридатне або невідоме, то керівники або особи, від яких залежить ухвалення рішення, повинні звернутися до непрограмованого. Характеристики непрограмованих рішень передбачають слабку структуру, що зумовлена браком інформації, незатверджену процедуру та відсутність цілей або завдань. Непрограмовані рішення приймаються у ситуаціях, які внутрішньо не структуровані, відносно нові або ж зустрічаються вперше. Такі ситуації залежать від невизначених обставин, від неконтрольованих сил, від впливу непередбачених чинників. Інколи у складних ситуаціях практикують компроміси — нейтральне чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє на даному етапі всі сторони, які беруть участь у конфлікті. Всі управлінські рішення мають на меті сприяти досягненню організаційних цілей і знайти найкращий вихід з конкретної ситуації. Рішення вважається організаційним, коли його приймає керівник або особа, яка відповідальна за його розробку та ухвалення, з метою виконання посадових обов’язків. При здійсненні будь-якої з управлінських функцій менеджер найчастіше має справу з вирішенням схожих проблем, що є типовими для всіх організацій і мають розбіжності лише у характері конкретної організації. Це спричиняє наявність типових ситуацій і потребує розробки стандартних, типових, шаблонних рішень в межах кожної управлінської функції. Управлінські рішення можна систематизувати за ознаками: 1. За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків: загальні (прямо чи опосередковано стосуються усієї організації); часткові (торкаються лише деяких структурних підрозділів, певних відділів та служб, локальних проблем). 2. За тривалістю дії: перспективні, стратегічні (їх наслідки виявляються згодом, у майбутньому); поточні, оперативні (спроможні активно та негайно вплинути на розвиток ситуації). 3. За рівнем прийняття (залежно від рівня управління — вищого, середнього чи технічного). 4. За характером розв’язуваних завдань (програмовані, непрограмовані та компроміси). 5. За способом прийняття: одноособові; колегіальні (розробляє та пропонує група фахівців, а ухвалює відповідальний менеджер чи кілька адміністраторів); колективні (приймаються загальними зборами на основі більшості голосів). 6. За способом обґрунтування: інтуїтивні, засновані на відчутті того, що вибір правильний. Це відчуття підказує набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб’єктів впливу, передбачення майбутніх змін; засновані на суб’єктивних судженнях (сприймається на віру як аксіома, думка чи висновок експерта, фахівця, спеціаліста). Ці рішення типові для ситуацій, у яких менеджер не володіє достатньою компетенцією для самостійного аналізу, а тому звертається за допомогою до професіонала; раціональне вирішення проблеми, що передбачає таку послідовність дій.
