2.Основні вчені з менеджменту і основні досягнення наукових шкіл

Велика індустріальна революція XVII-XIX ст. справила набагато більш істотний вплив на теорію і практику управління, ніж всі попередні революції. Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому ми звикли сприймати це слово. Саме тоді з'явилася потреба в талановитих управлінцях, які могли б виробити свою стратегію управління фірмою і розвитку бізнесу і привести фірму до успіху, або, в крайньому випадку, врятувати її від банкрутства. До кінця XIX - початку XX ст. з'явилися перші роботи, в яких була зроблена спроба наукового узагальнення накопиченого досвіду та формування основ науки менеджменту. Це було відповіддю на потреби промислового розвитку, масове виробництво і масовий збут, орієнтація на ринки великої місткості і великомасштабну організацію у формі потужних корпорацій і акціонерних товариств.  Як самостійна наука менеджмент зародився на рубежі XIX-XX ст. Саме в цей період з'явилися перші роботи, присвячені управління господарською діяльністю.  Багато в чому це було зумовлене потребами капіталістичного суспільства. Поділ праці призвело до того, що виробництво стало дуже складним, а, отже, ускладнилися і механізми управління ним.  Крім того, було усвідомлено, що без ефективного управління неможливо нормальне функціонування підприємства, яке передбачає в тому числі і отримання прибутку. Це й стало основною передумовою формування уявлень про управління.  Вперше ідея менеджменту як особливої ​​спеціалізації, особливої ​​професії була висловлена ​​», мабуть, в 1866 р. американським бізнесменом Г. Тауном. Таун виступив на зборах американського товариства інженерів механіків з доповіддю, в якому говорив про необхідність підготовки фахівців-управлінців.  Класичне напрям менеджменту включало в себе три області:  - Науковий менеджмент - акцент робився на науково обгрунтовану організацію виробництва, раціональність і піднесенню менеджменту у вигляді промислового (Ф. У. Тейлор, Г. Гант, Ф. Гілберт);  - Адміністративний менеджмент - увага приділялася організації в цілому і таких функцій як планування, організація, командна ланцюжок, координація іконтроль (А. Файоль, М. П. Фоллет);  - Концепція бюрократичних організацій передбачала чітке визначення посадових обов'язків і відповідальності працівників, ведення формальної звітності, розподіл власності й управління, що повинно було будуватися на безособової, раціональній основі (М. Вебер).  У цілому період домінування класичного напрямку менеджменту був плідним - з'явилася наука управління, нове фундаментальне поняття, підвищилася ефективність. 

3.Школа наукового управління (1885—1920 рр.)

Розробка оптимальних методів виконання роботи завдяки науковому вивченню витрат часу, затрачених рухів і зусиль працівників; Засновником школи наукового управління вважається Фредерік Тейлор (1856—1915). Своїми експериментами і науковими працями він намагався довести, що розроблені ним методи наукової організації праці і сформовані на їх підставі «принципи наукового менеджменту» здійснять революцію у виробництві, замінять авторитарні методи управління на більш раціональні наукові підходи. Очевидно,відзначав Тейлор, людина одного типу спочатку повинна скласти план роботи,а людина зовсім іншого типу повинна виконати його. Головні свої ідеї Тейлор сформулював у книгах «Відрядна система» (1895р.), «Цеховий менеджмент» (1903р.), «Принципи наукового менеджменту»(1911р.) у виглядінаступних принципів «наукового управління»:

абсолютне дотримання розроблених на наукових підставах стандартів і правил;

підбір, підготовка і розстановка працівників на ті робочі місця і завдання, на яких вони принесуть найбільшу користь;

оплата за результатами (менші результати — невелика оплата, більші результати — вища оплата);

використання функціональних менеджерів, які забезпечують виконання робіт і їх контроль за спеціалізованими напрямами;

підтримка товариських стосунків між працівниками і менеджерами.

Тейлор, на думку його послідовників, зробив свого роду «інтелектуальну революцію» трактуванням промислового менеджменту як сумісної діяльності керуючих і робітників що, заснована на спільності взаємних інтересів.

Послідовник Ф. Тейлора професор Генрі Гант займався розробкою методики преміальної оплати, а також розробкою теорії лідерства. Значний внесок у розвиток цієї школи зробив американський промисловець, король автомобілебудування Генрі Форд (1863—1947 рр.), ім’я якого стало символом ХХ ст., зразковим утіленням «американської мрії». Саме Г. Форд сформулював організаційно-технічні принципи управління, якими і користувався в своїй практичній діяльності.

Крім Ф. Тейлора і Г. Форда школу наукового управління вдосконалювали Г. Емерсон, Френк і Лілія Гілберт, А. Хопф та ін. Вони вважали, що, використовуючи спостереження,заміри, логіку і аналіз, можна вдосконалювати операції ручної праці,добиватись їх ефективнішого виконання. Встановлювалися норми,залежно від яких здійснювалося стимулювання праці. Представники цієї школи виступили за відокремлення управлінських функцій обміркування і планування від фактичного виконання робіт.