- •Методичне забезпечення самостійно-дистанційної форми навчання
- •«Менеджмент»
- •Загальні методичні вказівки
- •2.Тематичний план
- •Відомості про куратора (викладача)-тьютора
- •01601, М. Київ, вул. Івана Кудрі, 29
- •Тема 21. Процес менеджменту та його складові
- •Контроль
- •Організація
- •Мотивація
- •Мотивація
- •Контроль
- •Класифікація функцій менеджменту
- •Процес організації управління та його складові
- •5.6 Техніка і технологія управління
- •Тема 22. Планування як функція менеджменту
- •1.Суть планування
- •Методи розробки планів
- •Оцінка сильних і слабких сторін організації
- •Місія організації та цілі в управлінні
- •Стратегiчне планування та розробка стратегії
- •Загальна характеристика бізнес-планування
- •Управління за цілями (результатами)
- •План Проведення тижня менеджера
- •Тема 23. Функція „організація”
- •Владні повноваження, відповідальність і делегування
- •Процес делегування повноважень і відповідальності
- •Керівник не може довіряти своїм працівникам.
- •Якщо керівник делегує завдання, то він втрачає контроль над ним і його результатами.
- •Керівник єдиний, хто знає відповіді на запитання .
- •Керівник сам може виконати роботу швидше.
- •Праця співробітників буде оплачуватися високо, а керівника – ні.
- •Делегування знижує гнучкість керівника.
- •Ваші працівники занадто зайняті.
- •Ваші працівники не можуть зрозуміти всю ситуацію.
- •Керівники повинні довіряти своїм працівникам.
- •Виробити підхід до працівника.
- •Органiзацiйний механiзм I структура управлiння
- •Елементи проектування організації
- •Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
- •Головні форми проектування структур управління
- •Характеристика структур управлiння
- •Контрольні запитання та завдання
- •Рекомендована література
Тема 23. Функція „організація”
Владні повноваження, відповідальність і делегування
Владні повноваження – це офіційне законне право менедже- ра приймати рішення, віддавати накази і розподіляти ресурси для досягнення бажаних організаційних результатів. Владні повнова- ження визначаються трьома характеристиками:
Владні повноваження детермінуються виключно посадою, а не особистими чи діловими якостями співробітника організації. Менеджери наділяються владними повноваженнями з огляду на їх позиції в організаційній ієрархії, і кожен, хто займає аналогічну посаду, повинен отримати ті самі права.
Владні повноваження менеджера приймаються підлеглими. Владні повноваження поширюються з вершини ієрархічної піраміди організації до її основи, але підпорядкованість або підлеглість працівників ґрунтується насамперед на їх впевненості в легітим- ності наказів менеджерів. Реальні права керівника визначаються свідомим виконанням підлеглими його команд. Якщо співробіт- ники відмовляються підкорятися розпорядженням, владні повно- важення керівника втрачають силу.
Обсяг владних повноважень у вертикальній ієрархії розпо- діляється зверху донизу. Посади на вершині ієрархії наділяються більшими обсягами формальних прав, ніж посади на інших її рівнях.
Відповідальність – обов’язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне розв’язання. Тобто, це зворотна сторона “медалі” владних повноважень. Наприклад, призначені співробіт- нику обов’язки з вирішення робочих завдань або виконання певних видів діяльності. Як правило, владні повноваження менеджерів пропорційні відповідальності, яка на них покладена. Якщо відпо- відальність менеджера не підкріплюється достатніми повнова- женнями, то виконання завдань можливе, але утруднене. В цьому випадку керівник повинен мати здібності до переконання колег і підлеглих. Коли владні повноваження менеджера “перевищують” відповідальність, виникає спокуса зловживань надлишком ресурсів, використання всієї повноти влади заради нічого не вартих резуль- татів.
Підзвітність – це механізм, за допомогою якого досягається баланс владних повноважень менеджера і покладеної на нього відповідальності. Підзвітність означає, що наділені владними повноваженнями і відповідальністю менеджери зобов’язані допо- відати і обговорювати результати виконання робочих завдань з керівниками, які займають більш високі позиції в командному ланцюжку. Підлеглі повинні усвідомлювати підзвітність за вирі- шення поставлених завдань, свою відповідальність і мати необ- хідні для виконання завдань владні повноваження. Підзвітність може бути вбудована в організаційну структуру.
З теорією владних повноважень безпосередньо пов’язана кон- цепція делегування. Делегування – це процес передачі менедже- рами владних повноважень і відповідальності співробітникам, які займають позиції на нижчих рівнях ієрархії. Сьогодні деякі орга- нізації спонукають менеджерів делегувати частину прав на най- нижчі рівні владної піраміди, що дозволяє добитися максимального ступеня гнучкості при задоволенні потреб споживачів і адаптації до зовнішнього середовища.
Виділяють лінійні та допоміжні владні повноваження. В ор- ганізаціях можна спостерігати суттєві відмінності між лінійними та допоміжними владними повноваженнями, які визначаються місцем менеджера в організаційній структурі (лінійний чи допо- міжний відділи). Лінійні відділи виконують завдання, які безпосе- редньо пов’язані з головною метою та місією організації. Напри- клад, відділи з виробництва та реалізації товарів.
Допоміжні відділи враховують тих, хто забезпечує надання спеціалізованих послуг лінійним відділам компанії (відділ страте- гічного планування, бухгалтерія, відділ трудових ресурсів).
Лінійні владні повноваження означають, що менеджери мають формальне право керувати та контролювати дії безпосередніх під- леглих. Коло допоміжних владних повноважень більш вузьке і припускає право давати поради, рекомендації та консультації з питань компетенції персоналу і носить, скоріш усього, комуніка- тивний характер, коли спеціалісти висловлюють свої припущення в технічних галузях. Наприклад, фінансовий відділ виробничої фірми повинен мати допоміжні владні повноваження, які викорис- товуються для координації дій з лінійними відділами (узгодження розрахункових форм для закупівлі обладнання, стандартизація плат- них послуг тощо)
