2.2. Проведення перевірок законності затримання, поміщення та тримання осіб у кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ

Відповідно до ч. 4 ст. 5, п. 20 ч. 1 ст. 10 та п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» працівники міліції тимчасово, у межах чинного законодавства обмежують права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на них обов’язки, і тому мають право затримувати і тримати цих осіб у випадках, визначених законом, у спеціально відведених для цього приміщеннях, якими є кімнати для затриманих та доставлених чергових частин ОВС, із чітким додержанням строків затримання у залежності від вчиненого порушення, його обставин та подальшого прийняття стосовно них остаточного рішення.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів з метою, передбаченою ст. 260 КУАП, визначається законодавством України.

З метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичер­пано інші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обо­в'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів.

Водночас слід мати на увазі, що статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Для проведення результативних перевірок додержання законів під час тримання громадян у кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ та ефективного прокурорського реагування на виявлені порушення прав затриманих та доставлених необхідно володіти методикою їх проведення. Належна організація перевірок є запорукою своєчасного попередження та виявлення порушень конституційних прав громадян з боку працівників міліції, а також вжиття відповідних заходів реагування до винних службових осіб не лише з моменту поміщення затриманої особи до КЗД, а й зі стадії її доставлення.

За необхідності до перевірки слід залучити спеціалістів територіальних органів охорони здоров'я, санітарно-епідеміологічної та Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських та правозахисних організацій.

Перевірку доцільно розпочати з огляду кімнат та опитування затриманих, які там тримаються. Слід з’ясувати (Додаток № 4) законність підстав затримання, забезпечення роз’яснення прав затриманим особам, категорії утримуваних осіб, умов їх розміщення, чи мали місце факти незаконного застосування фізичної сили та спеціальних засобів. Необхідно вивчити відповідність обладнання цих приміщень установленим чинним законодавством нормам.

Так, на чергову частину органу МВС складається тактико-технічний паспорт, що передбачає, зокрема, план-схему приміщень з пояснювальною запискою, в якій щодо КЗД обов’язково вказується:

– кількість КЗД, їхні розміри з розрахунку 4 кв. м на одну особу, максимальна наповнюваність, кількість ліжко-місць, спосіб їхнього кріплення, вид замків, освітленість, наявність вентиляції (природної, штучної), опалення, водопостачання, системи спостереження, відомості про забезпеченість посудом, дезінфікуючими та миючими засобами, медичними аптечками;

– чи відповідають приміщення встановленим вимогам;

– чи потребують приміщення чергової частини реконструкції, капітального, косметичного ремонту.

Прокурору необхідно знати, що відповідно до Закону України «Про міліцію» та наказу МВС України від 28.04.2009 року № 181 з відповідними змінами, виданого на виконання зазначеного Закону, кімнати для затриманих та доставлених розташовуються у приміщеннях чергових частин органів внутрішніх справ з таким розрахунком, щоб особи добового наряду могли контролювати поведінку затриманих, а останні не мали можливості прослуховувати службові розмови чергових. Вікна у кімнатах виготовляються з органічного матового скла, що не б’ється. Радіатори опалення, захищені металевими кожухами, розміщуються у нішах стін. Двері обшиваються листовим залізом, верхня їх частина обладнується ґратами, що закриваються органічним склом. Двері повинні відчинятися у бік коридору, обладнуються накладними механічними замками, які зачиняються автоматично, та ключем на два оберти (типові замки, що застосовуються для закриття камер у слідчих ізоляторах). Кімнати повинні мати природне та штучне освітлення і вентиляцію. Електричний світильник повинен бути захищений дрібною металевою сіткою та встановлюється над дверима. При розміщенні кімнат на першому поверсі адміністративного будинку органу внутрішніх справ їх вікна захищаються металевими ґратами.

Улаштування КЗД повинно забезпечувати надійну ізоляцію затриманих від зовнішнього середовища та виключати можливість їх зв’язку із суміжними приміщеннями.

Водночас КЗД повинні відповідати вимогам ВБН В.2.2.-1-2006 «Будинки і споруди. Відомча інструкція з проектування кімнат для затриманих і доставлених чергових частин органів внутрішніх справ. Загальні положення та типові проектні рішення», які затверджені наказом МВС від 27.12.2006 № 1261.

Крім того, КЗД мають бути забезпечені постільними речами (матраци, простирадла, подушки, ковдри, рушники), столовими наборами (дозволяється одноразовий посуд), милом господарським та туалетним, миючим засобом для миття посуду, а також медичним інвентарем та витратним майном: 1 установка для дезінфекції (дезінсекції), лампа кварцова для опромінення (не менше 2), універсальна медична аптечка (1 на камеру), аптечка для профілактики зараження на ВІЛ–СНІД, протипедикульозна укладка та дезінфекційні засоби (тримісячний запас).

КЗД обладнуються засобами охоронної сигналізації, відеонагляду, санітарно-гігієнічними приладами (чашами клозетними, умивальниками) та меблями. У КЗД встановлюються (кріпляться до підлоги або стін) двоярусні та одноярусні ліжка (тапчани), які повинні бути нерозбірними, без билець, гострих кутів та виступів і мати покриття з м’якої гігієнічної тканини.

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст. 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення» у міськрайвідділах міліції кількість кімнат (не менше трьох) повинна забезпечувати ізоляцію та роздільне тримання різних категорій затриманих: чоловіків від жінок; неповнолітніх від дорослих; осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від осіб, які раніше притягувалися до такої відповідальності; осіб, які відбували покарання у місцях позбавлення волі, від осіб, які там не тримались; осіб, обвинувачених у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, від інших; осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки; осіб, які раніше працювали в правоохоронних органах; іноземців і осіб без громадянства; осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 173–177, 200–235 КК України тримають окремо від інших осіб, які перебувають під вартою, а обвинувачених або підозрюваних в одній і тій же справі (за наявності розпорядження особи або органу, у провадженні яких знаходиться справа) тримають окремо.

При проведенні перевірки обов’язково необхідно з’ясовувати такі питання:

– додержання органом внутрішніх справ принципу роздільного тримання визначеної категорії осіб;

– чи забезпечується кожна особа санітарними нормами з розрахунку не менше 4 кв.м корисної площі на особу (без урахування площі, призначеної для умивальника та унітаза), індивідуальним спальним місцем та постільною білизною;

– чи обладнана кімната для затриманих та доставлених туалетом, каналізацією, водогоном з проточною водою та примусовою вентиляцією і чи достатнім чином вона освітлюється;

– чи забезпечені затримані особи посудом, питною водою належної якості, засобами особистої гігієни, можливістю митися та справляти природні потреби у належних умовах. Чи можуть вони своєчасно отримати першу необхідну медичну допомогу, чи забезпечено їх безпеку та охорону на випадок пожежі та при інших нештатних ситуаціях;

– чи забезпечуються затримані особи триразовим гарячим харчуванням відповідно до норм добового забезпечення продуктами харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 № 336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ».

При цьому слід урахувати, що харчуванням забезпечуються усі затримані, у тому числі затримані в адміністративному порядку, які перебувають у кімнаті для затриманих та доставлених більше 3 годин.

Організовується харчування через міські торговельні організації за нормою довольства, передбаченого для осіб, які утримуються у спецзакладах міліції. Оплата проводиться згідно зі ст. 8 Переліку витрат за кошторисом органів внутрішніх справ.

Екстрена медична допомога вказаним особам надається бригадами швидкої допомоги лікувально-профілактичних закладів місцевих органів охорони здоров’я за викликом працівників чергової частини. Крім того, у черговій частині міськрайвіддділу повинні знаходитись укомплектована аптечка для надання першої медичної допомоги, вогнегасник та інші предмети і речі, необхідні для забезпечення належних та безпечних умов тримання осіб.

Особливу увагу слід приділяти вивченню питання щодо своєчасності та повноти вжитих працівниками міліції заходів, спрямованих на виявлення у осіб указаної категорії інфекційних та інших захворювань, а також щодо їх лікування, попередження поширенню інфекції, застосування спеціальної обробки приміщення КЗД після звільнення або переведення хворого затриманого.

Під час перевірки необхідно приділяти увагу документації, яка повинна вестись належним чином, у чергових частинах міськрайорганів внутрішніх справ, що дасть можливість встановити порушення прав затриманих та доставлених осіб.

У чергових частинах органів внутрішніх справ ведеться наступна документація:

– журнал обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ОВС;

• журнал інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги затриманим;

• книга обліку осіб, які поміщені до кімнати для затриманих та доставлених чергової частини;

– тактико-технічний паспорт чергової частини;

– книга прийому та здачі чергування;

– книга перевірок;

– книга скарг і пропозицій;

– журнал реєстрації надання медичної допомоги особам, які тримаються в черговій частині.

Для затримання та поміщення громадян до КЗД органів внутрішніх справ працівникам міліції відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про міліцію» надається право затримувати та тримати (Додаток № 7):

– осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складення протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин;

– неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опіки, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування в установленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники для дітей, але не більш як на вісім годин;

– осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких - до їх витвереження;

– військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

– осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

– іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються компетентними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України;

– підозрюваних осіб без ухвали слідчого судді, суду, на підставі протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину відповідно до ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України, а також підозрюваних осіб або обвинувачуваних на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання згідно зі ст. 190 КПК України - не більше 3 годин із подальшим поміщенням до ІТТ.

У тих ОВС, де відсутні ІТТ, та коли час перевезення цієї категорії осіб припадає на темну пору доби, – на термін до 24 годин, що передбачено Інструкцією з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС від 28.04.2009 № 181, зі змінами та доповненнями.

Під час проведення перевірки необхідно ретельно з’ясовувати час, коли особа була доставлена, та чи була можливість направлення її в ІТТ у строк передбачений законом.

Забороняється поміщати до КЗД осіб, якщо стосовно них не складений протокол про адміністративне затримання або протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

Законність підстав та обставини, за яких затримано особу, можливо з’ясувати з протоколів затримання та із записів у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ОВС.

Прокурор повинен з’ясувати відповідність записів правилам ведення такої книги. До неї обов’язково заносяться відомості щодо всіх без винятку осіб, доставлених до чергової частини працівниками міськрайоргану міліції, іншими посадовими особами та громадянами, незалежно від виду та ступеня небезпеки правопорушення, терміну перебування особи в органах внутрішніх справ та прийнятого щодо неї рішення, у тому числі щодо осіб, доставлених до чергової частини, а потім направлених до спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту, ІТТ, переданих представникам інших органів тощо.

У разі незаконного затримання особи та поміщення її до КЗД прокурор відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» зобов’язаний негайно вжити заходів щодо звільнення такої особи та порушити питання про притягнення до відповідальності службових осіб, які допустили порушення закону.

Особи, які до чергової частини не доставлялись, а вирішення питань щодо них проводилось за межами службових приміщень чергової частини, підлягають реєстрації у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ОВС. Відомості про доставлених осіб вносяться на підставі документів, що засвідчують їх особу, рапорту працівника ОВС, члена громадського формування, протоколу про адміністративне затримання, заяв інших осіб, результатів перевірки через адресне бюро.

Начальником міськрайліноргану призначається одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих (помічники начальників відділів – оперативні чергові). Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

Згідно з вимогами п. 6.6.1 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 № 181, розгляд обставин щодо осіб, доставлених до чергової частини, проводиться негайно, в окремій кімнаті, яка за своїм обладнанням не пригнічує їх честь і гідність, але упродовж часу не більше 3 годин з моменту доставлення до чергової частини.

При розгляді таких обставин черговий зобов’язаний:

– перевірити законність доставлення;

– установити особу та забезпечити огляд доставленої особи, у разі необхідності із залученням медичного працівника, відповідно до вимог п. 6 ст. 11 Закону України «Про міліцію»;

– вимагати від працівника ОВС, який доставив особу, скласти протокол про адміністративне затримання правопорушника відповідно до ст. ст. 259, 261 КУпАП. При доставленні особи громадянами необхідно прийняти від них заяви;

– зареєструвати доставлену особу в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, обов’язково вказавши дату й точний час доставлення;

– перевірити, що працівником, яким здійснено затримання особи, повідомлено про затримання орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. Якщо цього не було зроблено, черговий повинен самостійно повідомити відповідний орган (установу), зафіксувавши час повідомлення та дані посадової особи, яка його отримала, у журналі інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги затриманим.

У разі необґрунтованого доставлення громадян черговий зобов’язаний негайно звільнити доставленого і запропонувати особі, винній у необґрунтованому доставленні, вибачитись, після чого зробити необхідну відмітку у книзі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених. Про такий факт черговий повинен доповісти письмовим рапортом начальнику міськрайоргану міліції.

Крім того, черговий повинен забезпечити постійне спостереження за поведінкою осіб, доставлених до чергової частини, з метою попередження з їх боку нападу на працівників міліції, громадян, приховування предметів і речей, документів, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, уникнення можливості втечі, самогубства або членоушкодження. У разі погіршення стану здоров’я доставленої особи негайно викликати швидку допомогу, доповісти начальнику ОВС та надати невідкладну медичну допомогу.

При затриманні черговий повинен провести огляд осіб, речей, що були при них, вилучити документи і предмети, які можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров’ю, всі види зброї, боєприпасів, наркотичних, сильнодіючих, отруйних речовин. Особистий огляд проводиться особою однієї статі із затриманим і в присутності 2 понятих тієї ж статі.

Результати огляду осіб та речей, вилучення документів і предметів заносяться до відповідного окремого протоколу або відображаються у протоколі про адміністративне затримання чи правопорушення. Протокол підписується затриманою особою, понятими (разом із записом даних про них) та черговим. Вилучені документи і речі зберігаються у спеціальній шафі, ключ від якої знаходиться у чергового. При звільненні речі, не заборонені до обігу, під розписку видаються особі, яку було затримано.

При розгляді обставин щодо особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та була доставлена до чергової частини ОВС, службова особа відповідальна за перебування затриманих зобов’язана:

• негайно зареєструвати затриманого;

– роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;

• звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 КПК України;

• забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, КПК та іншими законами України;

– забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при їх проведенні;

• забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого;

• перевірити, чи надала уповноважена службова особа, що здійснила затримання, можливість затриманій особі повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб, або здійснила таке повідомлення самостійно. У випадку нездійснення таких дій виконує їх самостійно або доручає їх виконання іншому працівнику (члену добового наряду чергової частини).

Відповідно до ст. 213 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором та орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Особи, поміщені до кімнат для затриманих та доставлених чергових частин міськрайорганів внутрішніх справ, мають право:

– на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність;

– на негайне звільнення, якщо затримання є незаконним;

– на триразове гаряче харчування, якщо строк тримання перевищує 3 години;

– на невідкладне повідомлення про мотиви затримання чи арешту, роз’яснення права та надання можливості з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника;

– звертатися за захистом своїх прав і свобод до Уповноваженого Верхо­вної Ради України з прав людини, відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;

– на негайне повідомлення родичам та уповноважений законом орган на надання безплатної правової допомоги, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;

– у будь-який час оскаржити факт затримання в суді;

– на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;

– на направлення звернень до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк;

– на охорону здоров’я та медичну допомогу;

• на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;

• оскаржувати заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 267 КУпАП.

Таким чином, при вивченні законності поміщення громадян до КЗД слід керуватися рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 та вимогами ст.ст. 259, 260, 261, 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 12, 20, 21, 190, 207-213 КПК України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ч. 1 – 3 ст. 263 КУпАП передбачено право міліції затримувати і тримати у спеціально відведених для цього місцях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, на строк до 3 годин, а в необхідних випадках – до 3-х діб з письмовим повідомленням про це прокурора протягом 24 годин з моменту затримання.

Разом з тим ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Особи затримані в порядку ст. 263 КУпАП, не повинні поміщуватись та триматись у спеціальних установах міліції понад 3 години, крім випадків, передбачених чинним законодавством.