Система кадастрової нумерації земельних ділянок

Коментована норма встановлює правило єдності методичних та технічних підходів щодо здійснення кадастро­вої нумерації земельних ділянок на всій території України. Необхідність такого правила випливає із принципу єдності методології ведення Державного земельного кадастру по всій території України.

В Україні створюється єдина система присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. Кадастровий номер земельної ділянки визначається з використанням автоматизованої системи державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку кадастровий номер не змінюється.

У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер. При цьому попередній кадастровий номер отримує статус архівного і в подальшому не використовується.

Актуалізацію чергового кадастрового плану здійснюють територіальні органи Держземагентства.

Структура кадастрових номерів земельної ділянки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749, кадастровий номер земельної ділянки склада­ється з таких структурних елементів:

КОАТУУ: НКЗ: НКК: НЗД, де

КОАТУУ — десятизначний код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96, останніми двома цифрами якого є нулі;

НКЗ — двозначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон у межах одного об'єкта адміністративно-територіального устрою становить 99);

НКК — тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999);

НЗД — чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість зе­мельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:

• індексної кадастрової карти;

• чергового кадастрового плану;

• даних, що містяться у автоматизованій системі;

• відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки;

• документації із землеустрою, що містить графічне зображення земельної ділянки.

Публічна кадастрова карта. 1 січня 2013 року Держземагентство України відкрило вільний доступ до публічної кадастрової карти, яка містить інформацію про земельні ділянки в межах України.

В електронних нашаруваннях публічної кадастрової карти міститься величезний об’єм інформації: цифрова карта України (ортофотоплан), кордон України, межі областей, межі районів, межі населених пунктів, індексно-кадастрові карти, земельні ділянки та їх межі, кадастровий номер ділянки, форма власності, цільове призначення, площа, а також карта ґрунтів України. Надалі будуть додаватися й інші верстви. Таким чином, Україна піде шляхом світової практики, коли на базі земельного кадастру будується національна система геопросторових даних. Тобто на кадастр накладатиметься інформація про надра, комунікації і мережі, будови, водні, лісові ресурси і т.д.

Публічну кадастрову карту можна переглянути на сайті http://www.map.land.gov.ua/kadastrova-karta.

Етапність користування публічною кадастровою картою представлена у додатку 6.