Статті 33. Облік кількості та якості земель

1. Облік земель у Державному земельному кадастрі здійснюється за кількістю та якістю земель і земельних угідь.

2. Облік кількості земель та якості земельних угідь ведеться щодо власників і користувачів земельних ділянок.

3. Облік кількості земель відображає дані, що характеризують земельні ділянки за площею, складом земельних угідь відповідно до затвердженої класифікації, розподілом земель за власниками (користувачами).

4. Облік якості земельних угідь відображає дані, що характеризують землі за природними і набутими властивостями, впливають на їх продуктивність та економічну цінність, а також за ступенем техногенного забруднення ґрунтів.

5. Відомості щодо кількості та якості земель узагальнюються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Узагальнена інформація про кількість та якість земель безоплатно надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Бонітування грунтів (від лат. bonitах – доброякісність) являє собою класифікацію земель за їх природними ознаками. Вона провадиться на основі даних про природні властивості ґрунтів (вміст гумусу, поживних речовин, фізико-хімічний склад тощо), які мають сталий характер та істотно впливають на врожайність сільськогосподарських культур. Така характеристика грунтів дістає вияв в оцінних одиницях (бонітетах).

В результаті бонітування формуються оцінні групи, в яких грунти розташовуються у порядку зростання або убування їх природної родючості (ранжировані групи). Контрольним показником є показник середньої багаторічної врожайності типових для конкретних грунтів сільськогосподарських культур. Залежно від природних якостей кожній групі грунтів присвоюється певна кількість оцінних одиниць – балів. Грунтами вищої категорії є ті, яким присвоєно 100 балів. Побудована у такий спосіб шкала оцінок називається шкалою бонітету.

Економічна та грошова оцінки земель являють собою встановлення цінності окремих категорій останніх за їх природним станом з урахуванням можливості економічного впливу на них. Критерієм оцінки є не природні властивості земель, а їх економічна ефективність. Так, економічна оцінка земель різного призначення провадиться з метою здійснення порівняльного аналізу ефективності їх використання. Одержані при цьому дані стають основою проведення грошової оцінки земельних ділянок різного призначення. Економічна оцінка земель здійснюється в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі, а грошова – на рентній основі.

Згідно статті 201. Грошова оцінка земельних ділянок

1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

2. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

4. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 197. Кадастрове зонування

Кадастрове зонування включає встановлення:

а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно Закону України „Про державний земельний кадастр” стаття 17. Склад відомостей Державного земельного кадастру про кадастрове зонування земель в межах території України

1. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про кадастрове зонування земель в межах території України:

номери кадастрових зон та кварталів;

опис меж кадастрових зон та кварталів;

площа кадастрових зон та кварталів;

підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів.

2. Порядок здійснення кадастрового зонування земель в межах території України визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 1 ст. 198 ЗК кадастрові зйомки являють собою комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Головною вимогою до їх проведення є додержання точності й детальності відображення кадастрових об’єктів. Кадастрова зйомка включає:

• геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

• погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами;

• відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

• виготовлення кадастрового плану.

Межі й точні розміри землеволодінь та землекористувань визначають шляхом інструментального виміру кутових і лінійних величин або на підставі наявних геодезичних даних. Зовнішні межі земельної ділянки в натурі встановлюють землевпорядник разом із представником підприємства, організації або установи, власником землі або землекористувачем з обов’язковою участю довірених представників суміжних власників чи землекористувачів або їх самих. При визначенні зазначених меж землевпорядник має складати протокол з детальним описом розміщення меж на місцевості та сутності висловлених зацікавленими сторонами зауважень.

Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будівель та споруд її власником або користувачем здійснюються з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд. Тому найважливішою стадією кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами. Комплекс робіт з опису та погодження меж землекористування включає:

- збирання та вивчення документації, планово-картографічних матеріалів;

- уточнення в натурі фактичного стану меж земельної ділянки;

- виявлення спорів щодо меж і пропозицій з приводу їх уточнення, визначення необхідності відновлення окремих ділянок меж зі встановленням межових знаків;

- погодження меж між окремими земельними ділянками;

- нанесення на фотоплани або топографічні карти меж з твердими орієнтирами;

- детальний опис меж з використанням великомасштабних картографічних матеріалів;

- виготовлення викопіювань (креслень) меж окремих земельних ділянок;

- підготовку матеріалів опису меж для погодження і затвердження у встановленому порядку;

- складання пояснювальної записки, розмноження матеріалів, формування їх в окрему справу та перевірку; виправлення зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення втрачених знаків провадиться шляхом їх винесення в натуру від пунктів геодезичної мережі або за наявності доброякісних матеріалів по промірах на основі наявних матеріалів та документів. У разі відсутності чітких меж на підставі матеріалів польових обстежень та зібраних документів у межах кожного кварталу (масиву) здійснюється встановлення (відновлення) меж землекористувань у натурі. Ці межі закріплюються межовими знаками та за допомогою промірів прив'язуються до чітких контурів. Складаються картки-відстані та акт закладки межових знаків. При недосягненні згоди щодо меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами в акті вказуються шляхи вирішення спірних питань.

Комплекс робіт з відновлення меж землекористування включає: збирання планово-картографічних матеріалів та документів, які наділяють певну особу правом користування земельним наділом; визначення координат, необхідних для встановлення (відновлення) меж; вивчення та аналіз креслень перенесення в натуру (складання креслень і проведення розрахунків, необхідних для відновлення меж земельної ділянки); організацію польових робіт; рекогносцировку місцевості за трасою встановлення (відновлення) меж, вибір місця розташування межових знаків; розчищення траси (без прорубування просік); провішування ліній, вимірювання горизонтальних кутів, ліній та кутів нахилу; ведення польового журналу; контрольні розрахунки; складання схеми теодолітних ходів, камеральне оброблення польових матеріалів, визначення координат; здавання межових знаків та встановлених (відновлених) меж представнику господарства, оформлення акта; написання пояснювальної записки, перевірку проектної документації, виправлення зауважень, формування матеріалів. Відновлені в натурі межі земельної ділянки разом з матеріалами їх встановлення здаються за актом власникам землі та землекористувачам.

При розробленні землевпорядної документації враховуються обмеження щодо забудови та іншого використання земельних ділянок, які регламентуються главами 16 і 18 ЗК й іншими законодавчими актами. У документації, пов’язаній з інвентаризацією земель, які знаходяться у власності або у користуванні, фіксуються обмеження (обтяження), передбачені законодавством, державними будівельними, санітарними, природоохоронними нормами і договорами. Фізичні та юридичні особи мають право вільно одержувати від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування інформацію про правовий статус, допустимі види забудови та інше використання земель, єдині умови й обмеження щодо використання конкретної земельної ділянки. З урахуванням цієї інформації зазначені особи вправі виконувати передпроектні (ескізні, пошукові, концептуальні) роботи. Надання зазначеної інформації здійснюється без одержання дозволу на будівництво або інше використання земель та згоди власника чи користувача земельної ділянки.

За матеріалами перенесення проекту землеустрою в натуру складається план меж землеволодінь та землекористувань у масштабі 1:10000, 1:25000, 1:50000. Причому перевага віддається більш великому масштабу. Основою складання такого плану є фотоплани, плани землеволодінь та землекористувань, відомості, пов'язані з обчисленням координат, абриси та інші матеріали.

На план наносяться усі поворотні точки меж землеволодінь та землекористувань з виділенням точок, закріплених у натурі довгостроковими межовими знаками; суходільні межі, а також річки, озера, канали, дороги, лісосмуги, що знаходяться за межами землеволодінь та землекористувань; залізничні та автомобільні дороги, зрошувальні й осушувальні канали, річки та озера, а також інші земельні ділянки, які знаходяться на території землеволодінь та землекористувань, але надані іншим фізичним та юридичним особам.

Нанесення усіх елементів виконується з додержанням умовних знаків, які застосовуються при оформленні фотопланів. На зовнішніх межах земельної ділянки вказуються номери точок повороту. У плані дається опис меж суміжних землеволодінь та землекористувань, зазначаються масштаб, площа земель у межах плану, площа земель, закріплених за власником або землекористувачем, номери, назви та площа земель усіх суміжних земельних ділянок.

5. Склад і форми земельно-кадастрової документації уніфіковані. Вони затверджуються Держкомземом, який організовує роботи з картографування земельних угідь, обстеження, розвідування та оцінки земель, розробляє методичні вказівки та інструкції з ведення кадастру, аналізує та узагальнює звіти різних областей, здійснює іншу діяльність у межах своєї компетенції. За недостовірність відомостей і даних кадастрової документації керівники місцевих відділів і управлінь земельних ресурсів, на які покладено функції ведення земельного кадастру, несуть юридичну відповідальність.

Дані державного земельного кадастру мають в обов'язковому порядку враховуватись при плануванні використання і охорони земель, вилученні та наданні земельних ділянок, проведенні землеустрою, оцінці господарської діяльності, здійсненні державного контролю за використанням і охороною земель та інших заходів. Ці дані треба також враховувати під час визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної землям, припинення права на земельну ділянку у разі її нераціонального використання, виплати вартості затрат на поліпшення земель при припиненні діяльності землекористувачів та орендарів.

6. Згідно статті 204. ЗКУ Порядок ведення державного земельного кадастру

1. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Порядок ведення державного земельного кадастру визначається Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15.