Принципи управління а. Файоля

Принципи	Зміст принципів
Розподіл праці	Спеціалізація робіт, що необхідна для ефек­тивного використання робочої сили (за раху -нок скорочення числа цілей, на які спрямо­вуються зусилля працівника)
Повноваження і відповідальність	Кожному працівникові мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи
Дисципліна	Працівники мусять дотримуватися умов угоди, укладеної між ними та керівництвом; менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку
Єдиновладдя	Працівник отримує розпорядження тільки від одного безпосереднього керівни ка і звітує лише перед ним
Єдність дій	Усі дії, що мають однакову мету, повинні бути згруповані і виконуватися за єдиним планом
Підпорядкова­ність інтересів	Інтереси організації мають перевагу перед інтересами індивідуума
Винагорода персоналу	Отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю
Централізація	Природний порядок в організації, що має керуючий центр
Скалярний ланцюг	Безперервний ланцюг команд, яким переда­ються всі розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії
Порядок	Робоче місце для кожного працівника і кожен працівник на своєму робочому місці
Справедливість	Встановлених правил повинні дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга
Стабільність персоналу	Установка на довгострокову роботу в організа -ції, оскільки висока плинність знижує ефективність
Ініціатива	Заохочення працівників до незалежних суджень у межах делегованих їм повноважень
Корпоративний дух	Гармонія інтересів персоналу та організації забезпечує єдність зусиль

Багато із цих принципів і нині мають практичну цін­ність, незважаючи на те, що управлінська наука пішла вперед.

З огляду на це найважливішими стають ті принци­пи, які дають змогу повністю розкрити потенціал люди­ни і спрямувати його на користь організації:

— розвиток творчих здібностей персоналу;

— залучення співробітників до розроблення управ­лінських рішень;

— опора на систему гнучкого лідерства серед персо­налу та особисті контакти працівників із зовнішнім ото­ченням;

— використання таких методів співпраці з людьми, які забезпечують їх задоволення роботою;

— постійна і цілеспрямована підтримка індивіду­альної ініціативи працівників фірми і організацій, які з нею співпрацюють;

— чесність і довіра в ділових відносинах;

— орієнтація на високі стандарти роботи і прагнен­ня до нововведень;

— обов'язкове визначення розміру внеску праців­ника у загальні результати;

— орієнтація на перспективу розвитку;

— опора на загальнолюдські цінності та соціальну відповідальність бізнесу перед людьми та суспільством загалом.

Австрійський економіст, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки Ф. Хайєк (1899—1992) вказував, що неодмінною умовою прогресивного розвитку економіки будь-якої країни є людська співпраця, яка ґрунтується на морально-етичних і правових нормах, що стримують руйнівні тенденції, породжені протистоянням індивіду­альних інтересів. Це, передусім, повага до чужої власнос­ті; визнання її недоторканості; чесність, довіра і пункту­альність у ділових відносинах; відповідальність за пору­шення домовленостей; толерантність; вміння діяти у власних інтересах, але за єдиними для всіх правилами.

Не менш важливим принципом управління є «виз­нання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством загалом». Наведені вище принципи взято за основу сучасної парадигми управління.

Висновок: Отже, ми сьгодні розглянули тему « СУТНІСТЬ І РОЗВИТОК МЕНЕДЖМЕНТУ» та визначили поняття управління та менеджменту, сучасні підходи до вивчення управління. Також проследіли розвиток теорій та практики управління та визначили загальні принципи управління організацією, принципи управління А. Файоля, Г. Емерсона, Ф Тейлора.