Тема 2. Організація як відкрита система План

1. Загальна характеристика організації. Типи організацій. Ії життєвий цикл. Поділ праці. Рівні управління. Закони управління.

2. Сутність внутрішнього середовища організації, зміст основних внутрішніх перемінних і їхній взаємозв'язок.

3. Аналіз зовнішнього середовища організації: характеристика середовища прямої дії та факторів непрямої дії.

1. Загальна характеристика організації. Типи організацій. Ії життєвий цикл. Поділ праці. Рівні управління. Закони управління.

Для ефективного функціонування менеджменту повинна бути створена організація, в якій здійснюється діяльність менеджерів.

Організація – це група людей , діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі організації та особистих цілей її членів. Отже, під організацією слід розуміти підприємство, фірму, відомство та інші трудові формування. Як і людина, організація теж має своє ”життя”.

Концепція життєвого циклу організації складається з 5 послідовних фаз.

Фаза 1- народження організації: визначення головної мети, основою якої є виживання; криза керівництва, вихід на ринок, спрямованість до максимального збільшення прибутку.

Фаза 2 – дитинство та юність: головна ціль – короткочасний прибуток та прискорене зростання , виживання за рахунок жорсткого керівництва, укріплення і завоювання своєї частки ринку, планування прибутку, підвищення зарплати.

Фаза 3 – зрілість: головна ціль – систематичне, збалансоване зростання і формування індивідуального іміджу, ефект керівництва досягається за рахунок делегування повноважень, зростання за основними напрямками діяльності, завоювання ринку, облік будь-яких інтересів, розподіл і кооперація, премії за індивідуальний результат.

Фаза 4 – старість: головна ціль – зберегти досягненні результати , ефект керівництва досягається за рахунок координації дій, забезпечення стабільності, вільний режим організації праці, участь у прибутках.

Фаза 5 – возродження: головна мета – забезпечення оживлення за всіма функціями, зростання за рахунок колективізму, головна задача – омолодження , впровадження НОТ, колективне преміювання.

Організація має дуже велику роль в сучасному суспільстві, тому що вона складає основу світу менеджерів і є причиною, яка обумовлює існування менеджменту.

Існує наступна класифікація типів організацій:

1. Типи організацій по взаємодії із зовнішнім середовищем:

1) механістична (система управління спроектована як машинний механізм),

2. органічна (організація розглядається як живий механізм).

2. Типи організацій по взаємодії підрозділів:

1. традиційна (працює на основі лінійно-функціональної департаментизації),

2. дивізіональна,

3. матрична.

3. Типи організацій по взаємодії з людиною:

1. корпоративна,

2. індивідуалістична.

4. Нове в типах організацій:

1. ендократична,

2. багатомірна,

3. парситипативна,

4. підприємницька,

5. організація, орієнтована на ринок.

В кожній організації, для її ефективної дільності, існує розподіл праці.

Розподіл праці – основа організаційних відносин. Він заснований на розділенні праці на окремі операції по вертикалі або по горизонталі.

Департаменталізація – це процес розподілу видів діяльності і ресурсів в логічні виробничі одиниці для

здійснення визначених організаційних задач.

Горизонтальний розподіл праці це кількісна і якісна диференціація і спеціалізація трудової діяльності. Це розподіл всієї роботи на складові компоненти, тобто роздроблення загального виробничого процесу на частини, безперервне обособлення різних видів трудової діяльності зі спеціалізацією виробництва та виконувачів.

По горизонталі праці поділяється за функціональними, товарно-галузевими та кваліфікаційними ознаками.

Оскільки робота в організації поділяється на складові частини, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Звідси береться вертикальний розподіл праці, тобто розподіл по ієрархії управління. Вертикальний розподіл праці здійснюється за напрямками: загальне керівництво, технологічне керівництво, економічне керівництво, оперативне керівництво та управління персоналом. В свою чергу вертикальний розподіл праці створює рівні управління.

Існує три рівні управління:

1. вищий рівень управління (інституціональний) може бути представлений головою Ради директорів, президентом, віце-президентом, правлінням. На цьому рівні складаються плани стратегічного порядку;

2. середній рівень управління (управлінський) забезпечує реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, та відповідає за доведення найбільш детальних завдань до підрозділів, а також за їх виконування. Це керівники відділів, директора підприємств, що входять до організації, начальники функціональних підрозділів На цьому рівні складаються плани тактичного порядку;

3. нижчий рівень управління (технічний) представлений молодшими начальниками. Це керівники, які знаходяться безпосередньо над робочими: майстри, бригадири, контролери та інші адміністратори, відповідальні за доведення конкретних завдань до безпосередніх виконавців. На цьому рівні складаються оперативні плани.

З підвищенням рівня керівництва питома вага виконавських функцій знижується .

Кожна організація в процесі здійснення своєї діяльності повинна керіватися визначеними в світі бізнесу законами управління.

Закони управління – це відношення між явищами, які носять характер постійних, об’ктивних,

сутністних, необхідних та повторюючихся при визначених умовах. Вони відображають сутність визначеної

сукупності явищ. Види законів:

• закон спеціалізації – управління сучасним виробництвом потребує вузькоспеціалізованих знань, навичок

в різних областях науки , техніки і інше,

• закон інтеграції управління – спеціалізовані управлінські дії об’днуються в єдиний управлінський процес,

а всі підрозділи виробництва – в єдиний виробничий організм,

• закон необхідної та достатньої централізації управління,

• закон демократизації управління – це допомагає встановленню кращих взаємовідносин між керівником

і підлеглими, що добре впливає на результати роботи,

• закон економії часу – швидкість реакції менеджера на різні зміни впливає на ефективність управління.

Рішення питання швидше конкуруючої сторони дозволить добре вплинути на результати .